Ухвала суду № 43225409, 17.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

17 лютого 2015 року м. Київ № 826/385/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі – ТОВ «Дієса») до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області (надалі – Інспекція, відповідач) про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції щодо винесення постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 28.04.2014р. №000147 на суму 75 888,12 грн.; скасування зазначеної постанови.

Від відповідача поштою надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення строків звернення до суду.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що про оскаржувану постанову позивачу стало відомо на початку травня 2014 року, оскільки про розгляд матеріалів перевірки ТОВ «Дієса» повідомлено належним чином та завчасно, а винесену постанову терміново направлено на адресу позивача, про що свідчать докази, наявні в матеріалах справи.

Таким чином, стверджуючи, що про оскаржувану постанову ТОВ «Дієса» дізналось 23.10.2014р. із матеріалів виконавчого провадження позивач вводить суд в оману.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник позивача проти заявленого клопотання заперечував у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними.

В силу вимог ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову Інспекції про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 28.04.2014р. №000147 на суму 75 888,12 грн. та дії посадових осіб Інспекції щодо винесення оскаржуваної постанови.

Позивач, обґрунтовуючи дотримання строків звернення до суду, вказував на те, що про оскаржувану постанову він дізнався із матеріалів виконавчого провадження, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2014р. ВП №45090266, яку позивач отримав 23.10.2014р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією 15.04.2014р. на адресу позивача направлено рекомендований лист № 03/16-838 щодо розгляду матеріалів перевірки та надання інформації. Даний лист містив інформацію про дату та час розгляду справи про застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказаний лист отримано представником позивача 18.04.2014р., про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, не зважаючи на те, що позивачу було відомо про місце, дату та час розгляду зазначених матеріалів, позивач не надав необхідних документів та не направив для участі у розгляді справи свого уповноваженого представника.

За результатами розгляду справи Інспекцією винесено постанову №000147 від 28.04.2014р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як свідчать матеріали справи (копія опису вкладення та фіскального чеку № 8526 від 30.04.2014р.), оскаржувану постанову з супровідним листом 30.04.2014р. направлено на адресу позивача цінним листом з описом вкладення.

Таким чином, посилаючись на те, що про оскаржувану постанову позивачу стало відомо 23.10.2014р. із матеріалів виконавчого провадження, позивач намагається ввести суд в оману, оскільки про розгляд матеріалів перевірки суб’єкта господарювання повідомлено належним чином та завчасно, а винесену постанову направлено позивачу.

Таким чином, перебіг строку для оскарження вищезазначеної постанови розпочався на початку травня 2014 року та закінчився на початку листопада 2014 року.

В той же час, з вказаним адміністративним позовом позивач звернувся до суду згідно відмітки штампу суду лише 13.01.2015р., тобто з істотним пропуском строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом у судовому засіданні 04.02.2014р. запропоновано представнику позивача надати пояснення щодо пропуску строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Проте, станом на час розгляду справи в порядку письмового провадження і винесення рішення по суті позивач будь-яких пояснень та доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із даним адміністративним позовом суду не надав.

Окрім того, ні у позовній заяві, ні безпосередньо у судовому засіданні позивачем клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними не подавалось.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно з п. 9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Таким чином, обставини, які надавали б суду підстави вважати причини пропуску строку звернення з позовом до суду поважними, відсутні та, враховуючи, що з травня 2014 року у позивача було достатньо часу для реалізації права на судовий захист, з урахуванням наявних матеріалів у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст.100, п. 9 ч.1 ст.155, 160, 165 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування постанови - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати особам, що беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання ухвали.

Суддя В.П. Шулежко