Постанова № 43225047, 20.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2015 року № 826/1261/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості № 100260001/2014/200127/1 від 29.12.2014р. Також позивач просив суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2014/00232, визнати митною вартістю товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією №100270000/2013/148415 у розмірі 44 802,75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 15 768 865 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано було здійснено коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує посилаючись на те, що подані позивачем документи містили невідповідності, а отже митним органом правомірно прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.02.2015 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. (надалі - Контракт), укладеного між Позивачем та ЕКОМ Eczacibasi Dis Ticaret A.S. (Стамбул, Турція) на митну територію України було ввезено товар, а саме «польовий шпат, натрієвий, флотируваний, марки F501 GG 300 МІС», загальною кількістю 481 750 тон (надалі - Товар).

Відповідно до п.п.2.2. п.2 Контракту ціна на товар зазначається в USD на умови поставки CIF ODESSA (Inkoterms 2010), відповідно до додаткової угоди №1 від 10.11.2014 р. умови поставки було змінено на CIF Херсон.

Загальна вартість Контракту становить 127 500 (сто двадцять сім тисяч п’ятсот) дол. США (п.п.2.4. п.2 Контракту).

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України 29.12.2014 року позивачем у електронному вигляді було подано до митного оформлення декларацію митної вартості № 100260001/2014/148415 на вантаж «польовий шпат, натрієвий, флотируваний, марки F501 GG 300 МІС» у кількості 481 750 кг, загальна вартість товару складає - 44 802,75 дол. США. (в національній валюті України сума поставки складає 706 488,52 грн. офіційний курс НБУ відносно долара США до гривні станом на день митного оформлення товару 15,768865).

До декларації митної вартості № 100260001/2014/148415 позивачем було долучено наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операцію з товарами за № 100/2012/0006617; залізничні накладні для внутрішнього сполучення від 25.12.2014 р. № 40418008 та від 29.12.2014 р. та № 41217522; коносамент від 12.11.2014 р. за № 4; банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.11.2014 р. за № 668, №UCP1141110001009; каталог виробника товару від 20.11.2014 р.; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 20.11.2014 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою (ДЗІ) від 05.12.2014 за № 10/719; розрахунок ціни (калькуляція) від 03.12.2014 р.; висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів від 08.12.2014 р. за № 07871/11223-Д; рахунок - фактура (інвойс) від 20.11.2014р. за №ЕХ/14/601176; рахунок-проформа від 03.11.2014 р.; страховий поліс від 21.11.2014р.; специфікація № 1 від 03.09.2014 р.; специфікація до рахунку від 29.12.2014 р. №1/6 від 29.12.2014 р.; специфікація до рахунку від 29.12.2014 р. за №1/7 від 29.12.2014 р.; контракт від 31.10.2014 р. №RM-ES 3/14; екологічна декларація від 14.09.2014 р.; сертифікат про проходження товару форми А від 20.11.2014 р.; виписка від 10.11.2014 р.; копія митної декларації країни відправлення від 21.11.2014 р. № 14071300ЕХ004683.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № 100260001/2014/200127/1 від 29.12.2014 року позивачу було відмовлено в митному оформленні вищевказаної митної декларації, у зв’язку з неприйняттям визначеної позивачем митної вартості товару (надалі - Рішення від 29.12.2014 р.).

На підставі Рішення від 29.12.2014 р. відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації № 100260001/2014/00232, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови).

Не погоджуючись з рішенням Митного органу та керуючись частиною 7 статті 55 Митного кодексу України (надалі - МКУ) позивач з урахуванням митної вартості, встановленої у Рішенні від 29.12.2014 р., подав до митного органу нову митну декларацію за формою МД-2 № 100260001/2014/148461, за результатами митного оформлення якої відповідачем було випущено товар у вільний обіг під фінансові гарантії.

Так, не погодившись з митною вартістю товару задекларованою позивачем відповідачем було здійснено коригування митної вартості у більшу сторону та підвищено до 911 598,08 грн., що на 205 109,56 грн. збільшило загальну митну вартість товару Це в свою чергу призвело до збільшення на 10 027,58 грн. податку на додану вартість (розрахунок зроблено з урахуванням курсу долару та на основі різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом позивача, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, які визначені в графі 47 митної декларації за формою МД- 2 № 100260001/2014/148461).

При цьому, слід відмітити, що відмовляючи у пропуску товарів позивача відповідно до контракту № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. митний орган зазначив, що підтверджуючих документів усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що ліцензії чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів позивачем не надано, оскільки, згідно листа відправника від 29.12.2014 р. ліцензійний договір відсутній, саме з цих підстав, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити вартість товару.

Сплата митних платежів та перерахування позивачем на спеціальний рахунок державного казначейства різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом позивача, та митною вартістю, визначеною митним органом підтверджується відповідними відмітками у митній декларації за формою МД-2 № 100260001/2014/148461, а саме: у графі 47, у графі В "Подробиці розрахунків", у графі Б/І "Відмітки митного органу відправлення/призначення", порядок заповнення яких регулюється наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684, яким затверджено «Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа»).

Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст.51 та ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України числові значення митної вартості товару декларант зобов’язаний підтвердити достовірними відомостями про визначення митної вартості товару, які повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Надані позивачем для митного оформлення імпортованого товару основні документи згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару на умовах постачання CIF Херсон.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов’язком декларанта.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не спростовується позивачем були подані передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Позивачем для підтвердження відомостей, зазначених у декларації, відповідачу було надано картку обліку особи, яка здійснює операцію з товарами за № 100/2012/0006617; залізничні накладні для внутрішнього сполучення від 25.12.2014 р. № 40418008 та від 29.12.2014 р. та № 41217522; коносамент від 12.11.2014 р. за № 4; банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.11.2014 р. за № 668, №UCP1141110001009; каталог виробника товару від 20.11.2014 р.; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 20.11.2014 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою (ДЗІ) від 05.12.2014 за № 10/719; розрахунок ціни (калькуляція) від 03.12.2014 р.; висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів від 08.12.2014 р. за № 07871/11223-Д; рахунок - фактура (інвойс) від 20.11.2014р. за №ЕХ/14/601176; рахунок-проформа від 03.11.2014 р.; страховий поліс від 21.11.2014р.; специфікація № 1 від 03.09.2014 р.; специфікація до рахунку від 29.12.2014 р. №1/6 від 29.12.2014 р.; специфікація до рахунку від 29.12.2014 р. за №1/7 від 29.12.2014 р.; контракт від 31.10.2014 р. №RM-ES 3/14; екологічна декларація від 14.09.2014 р.; сертифікат про проходження товару форми А від 20.11.2014 р.; виписка від 10.11.2014 р.; копія митної декларації країни відправлення від 21.11.2014 р. № 14071300ЕХ004683.

Враховуючи викладене, подані до митного оформлення документи повністю відповідають вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, коригування митної вартості товарів, митним органом здійснювалося в порушення статей 49-64 Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року № 362, цінової інформації, наявної у митного органу.

Оскільки, митним органом не доведено, ані під час прийняття рішення про коригування митної вартості, ані під час вирішення спору у суді, що заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, тобто не доведено порушення позивачем вимог п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994 р. № 475/94 „Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів”, яким встановлено, що при здійсненні суб’єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 1.4. п. 1 Розділу 2 Наказу ДМСУ № 602 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.

Як вбачається із матеріалів справи митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що ліцензії чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів позивачем не надано, оскільки, згідно листа відправника від 29.12.2014 р. ліцензійний договір відсутній, саме з цих підстав, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити вартість товару.

Натомість, посилання відповідача у запереченнях на позов, про те, що позивачем не було надано змін до контракту відповідно яких було визначено умови поставки SIF Херсон, що стало підставою для коригування суми зазначеної декларації, спростовується матеріалами справи, так саме відповідачем було надано суду декларацію відповідно до якої умови поставки згідно контакту № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. зазначено SIF Херсон. При цьому, рішення про коригування митної вартості не містить такої підстави, як зміна умов поставки за контрактом № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. з SIF ODESSA на SIF Херсон.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до листа Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" ДП "Держзовнішінформ" від 05.12.2014 р. рівень цін на польовий шпат на світовому ринку та зокрема з Туреччини (за даними ІМ) даних щодо якісних характеристик, інформацій, що компанія ЕКОМ Eczacibasi Dis Ticaret A.S. (Стамбул, Турція) є виробником, рівня цін за пропозиціями на постачання (за даними Інтернет), фрахтових ставок, контрактних умов поставки та оплати свідчить, що контрактні ціни за контрактом № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. на шпат польовий, що поставляється навалом, марки F501 E10 (54 USD/мт) та марки ESF501 GG (93 USD/мт) на умовах SIF Херсон (ІНКОТЕРМС 2010) є прийнятними.

Крім того, на підтвердження вартості задекларованого товару позивачем до вантажної митної декларації №100260001/2014/148415 було надано платіжні доручення від 10.11.2014 р. № 668, UCP 1141110001009.

Отже, митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів, на підтвердження того, що з поданих позивачем митному органу документів неможливо було впевнитись у правильності визначення позивачем заявленої митної вартості товару, суд вважає, що митним органом не обґрунтовано не застосовано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються заявлений декларантом, отже Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2014р. № 100260001/2014/200127/1 прийнято неправомірно.

Доказів на підтвердження того, що відомості зазначені у митній декларації №100260001/2014/148415 щодо визначення митної вартості товару за основним методом, не підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема контрактом, супровідними документами щодо перевезення/транспортування задекларованого позивачем товару, відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем не доведено невідповідність числових значень складових митної вартості товару, вказаних позивачем у митній декларації № 100260001/2014/148415, тобто не спростовано визначення митної вартості товару за основним методом, вимоги позивача щодо скасування рішення про коригування заявленої митної вартості від 29.12.2014 р. № 100260001/2014/200127/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2014/00232 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання митної вартості товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією №100270000/2013/148415 у розмірі 44 802,75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 15 768 865 грн., суд зазначає, що такі дії є втручанням у виключні дискреційні повноваження митного органу щодо здійснення митного контролю, чого суд не має права вчиняти. Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки, є необґрунтованими.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи все вищевикладене, на підставі встановлених судом фактів та обставин, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2014 р. № 100260001/2014/200127/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2014/00232 прийняті з порушенням вимог ст. ст. 57-60 Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв’язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, надані відповідачем не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 29.12.2014р. № 100260001/2014/200127/1.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 29.12.2014р. № 100260001/2014/00232.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Судові витрати у сумі 48,72 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук