Рішення № 43224657, 18.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р.Справа № 922/434/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до 1. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків 2. Військової частини А-3306, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 4358,88 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Оганян Л.А. довіреність №01-42юр/8643 від 29.09.2014 року;

Представник 1-го відповідача - Кероп"ян С.Є. довіреність №5 від 05.01.2015 року;

Представник 2-го відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії в розмірі 2184,53 грн., пені в розмірі 665,23 грн., 3% річних в розмірі 107,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1401,77 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №2-3507С від 15.08.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/434/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину А-3306 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 лютого 2015 року.

10 лютого 2015 року позивач надав до суду заяву (вх.№5341) про залучення Військової частини А-3306 до участі у справі в якості другого відповідача, оскільки згідно умов Додаткової угоди від 08.01.2014 року до Договору постачання електричної енергії №2-3507С від 15.08.2007 року, за підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється Споживачем, а саме - Військовою частиною А-3306.

Ухвалою суду від 10.02.2015 року Військову частину А-3306 було залучено до участі у справі в якості другого відповідача, розгляд справи відкладено на 03 березня 2015 року.

Через канцелярію суду 27.02.2015 року позивач надав заяву (вх.№7729) про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №9352 від 17.01.2015 року на суму 2184,53 грн. на підтвердження сплати заборгованості 2-м відповідачем - Військовою частиною А-3306.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2015 року було відкладено розгляд справи на 18 березня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в частині стягнення з 1-го відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова пені в розмірі 665,23 грн., 3% річних в розмірі 107,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1401,77 грн., та просив їх задовольнити.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, наданому через канцелярію суду 02.03.2015 року (вх.№7819) проти позову в частині стягнення 1401,77 грн. заперечував та просив в її задоволенні відмовити, а також просив незадовільним майновий стан Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та зменшити розмір пені на 90%.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

15 серпня 2007 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго", м. Харків (позивач) та Військовою частиною А-3306, м. Харків (відповідач2) був укладений договір про постачання електричної енергії № 2-3507С, у відповідності до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід"ємними частинами.

За умовами п. 2.5 договору споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування відповідно до умов додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору, споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

08 січня 2014 року між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено додаткову угоду б/н, згідно з п. 4.1, 4.2 якої вартість електроенергії, пеню, 3% річних, інфляційні витрати перераховується платником (відповідачем 1) в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт.

Згідно п. 1 вказаної угоди, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється споживачем на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальника у відповідному банку.

Вказаною додатковою угодою були змінені п. п. 4.4, 4.5, 6, 8 додатку № 2 до договору, а також п. 10 договору шляхом заміни слова "споживач" на слово "платник".

Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі та здійснив відпуск електричної енергії споживачу, за яку платник розрахувався з порушенням строків, визначених договором.

Таким чином, порушення платником умов договору про постачання електричної енергії №2-3507С від 15.08.2007 року щодо вчасної сплати за отриману електричну енергію, стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії в розмірі 2184,53 грн., пені в розмірі 665,23 грн., 3% річних в розмірі 107,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1401,77 грн.., які були нараховані відповідачам станом на 17.12.2014р.

Судом встановлено, що відповідачем 2 погашено заборгованість за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії в розмірі 2184,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9352 від 17.01.2015 р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з перерахуванням відповідачем грошових коштів під час розгляду справи.

Станом на дату розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати суми заборгованості відповідачем 1 в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок збитків від інфляції в розмірі 1401,77 грн. за квітень, травень 2014 р. та 3% річних у розмірі 107,35 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В зв'язку з чим, зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та у відповідності до п. 4.2.1. договору, за порушення строків виконання зобов'язання, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення, у за період за березень, квітень 2014 р. в розмірі 665,23 грн. та просить суд стягнути її на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", надавши обґрунтований розрахунок, який перевірено судом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 665,23 грн.

Однак, розглянувши клопотання відповідача 1 про зменшення розміру пені на 90%, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на надані позивачем розрахунки заборгованості по пені, збиткам від інфляції та 3% річних, судом вбачається, що строк прострочення розрахунків за отриману електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №2-3507С від 15.08.2007 року є незначним, сума заборгованості виплачена в повному обсязі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується виключно з Державного бюджету України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача 1 частково, та, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50%. За таких обставин, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 332,61 грн.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 332,61 грн. пені слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідачів в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625-629 Цивільного кодексу України , ст.ст. 173, 174, 179, 193, 202, 232, 233, 275, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код 07923280, п/р № 35227002000219, № 35217001000219 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго"(61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954, п/р № 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 332,61 грн. пені, 107,35 грн. 3% річних, 1401,77 грн. інфляційних втрат, 911,37 грн. судового збору.

В стягненні 332,61 грн. пені відмовити.

В частині стягнення заборгованості за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії в розмірі 2184,53 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Військової частини А-3306 (61058, м. Харків, вул. Культури,5, р/р № 35217029000451 у ГУ ДКСУ у Х/о, МФО 851011, код 07931813) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго"(61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954, п/р № 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 915,64 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк