Ухвала суду № 43224554, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/9991/43880/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 р.

у справі № 2а-4504/10/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонхолод»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонхолод» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 р. №000962301/3, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.11.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 р., з 01.07.2009 р. по 31.10.2009 р., результати якої викладені в акті від 25.02.2010 р. №825/23-2/36130618.

Вказаною перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за листопад 2009 року бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 283 748 грн., у той же час встановлено, що в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 р. на 1 135 422 грн., в порушення абз. «б» пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Декларації з ПДВ (рядок 26) за листопад 2009 року на 1 135 422 грн.

На підставі виявлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 р. №000962301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 135 422 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, висновок відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування за листопад 2009 року ґрунтується на обставинах діяльності ЗАТ «Херсонімпекспродукт» з реалізації позивачу основних фондів (споруди, обладнання, іншого рухомого майна) у листопаді 2008 року на загальну суму 7 887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1 314 514 грн., а також з придбання ЗАТ «Херсонімпекспродукт» у листопаді 2008 р. на умовах товарного кредиту у ТОВ «Бест» гвинтових компресорних агрегатів у кількості 23 шт. на загальну суму 24 652 320 грн., у т.ч. ПДВ - 4 108 720 грн., та продажу цих компресорних агрегатів у тому ж місяці підприємству ТОВ «Українська компанія «Спецмонтаж» на суму 25 036 512 грн., у т.ч. ПДВ - 4 172 752 грн.

За результатами вказаних господарських операцій податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2009 р. №0003872301/0 ЗАТ «Херсонімпекспродукт» були нараховані податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2008 року на суму 1 447 466,80 грн., які залишались несплаченими внаслідок ліквідації цього підприємства, як банкрута, на підставі ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.09.2009 р.

Згідно витягну з Єдиного державного реєстру станом на 16.03.2011 р. ЗАТ «Херсонімпекспродукт» як юридична особа припинено.

Отже, несплата ЗАТ «Херсонімпекспродукт» зобов'язань з ПДВ за листопад 2008 року на суму 1 447 466,80 грн., на думку податкового органу, унеможливлює декларування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1 135 422 грн. за рахунок від'ємного значення, яке виникло у позивача у листопаді 2008 року за рахунок придбання позивачем у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» основних фондів та рухомого майна на загальну суму 7 887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1 314 514 грн.

Із наведеним висновком контролюючого органу обґрунтовано не погодились суди попередніх інстанцій зважаючи на таке.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» нерухомого та рухомого майна, автотранспорту, а також у інших суб'єктів господарювання обладнання, будівельних матеріалів та послуг з виконання ремонтних робіт, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

Натомість судами встановлено наявність усіх необхідних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям із ЗАТ «Херсонімпекспродукт» у листопаді 2008 року.

Крім того, операції позивача з придбання у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» у квітні 2009 року легкових та вантажних автомобілів, які включені позивачем до податкового кредиту квітня 2009 року, відповідачем не ставляться під сумнів, і бюджетне відшкодування листопада 2009 р. на суму податкового кредиту квітня по операціям з ЗАТ «Херсонімпекспродукт» не зменшено.

Посилання відповідач на обставини діяльності ЗАТ «Херсонімпекспродукт» не дають підстав для висновку, що діяльність цього контрагенту мала ознаки фіктивності.

Варто також погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу заявленої ним до відшкодування суми податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 р. у справі № 2а-4504/10/2170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.