Ухвала суду № 43224544, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ К/800/23354/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Загороднього А.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2013

у справі №2а-7662/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Велпласт-Т») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовківському районі Львівської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2012 №0000872300, №0000882300, №0000892300.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2013, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Велпласт-Т» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ІП «Віндекс Проджект Україна», ТОВ «Дельта-принт», ПП «Західбудстиль», ТОВ «Фірма Аква Транс», за результатами якої складено акт від 02.08.2012 №637/22-0/34279297.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.08.2012: №0000872300, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 973754,61грн., №0000882300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1246995,42 грн., №0000892300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 15413,00 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.1 ст.138, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 459759,37 грн., внаслідок чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по безтоварних операціях в сумі 846743,28 грн., ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

При цьому, податковий орган виходив з того, що правочини, укладені між ТОВ «Велпласт-Т» та ПП «Віндекс Проджект Україна», ТОВ «Дельта-принт», ПП «Західбудстиль», ТОВ «Фірма Аква Транс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. На думку податкового органу, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, зокрема, відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних фондів, трудових ресурсів, розбіжності між задекларованими показниками податків покупця та продавця, відсутність документів, які свідчать про рух товару від продавця до покупця.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, п. 138.11 ст. 138, п. п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 даного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Під господарською діяльністю згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами щодо перерахування коштів, податковими накладними, виписаними на його адресу особами, які мали статус платника податку на додану вартість.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що скасовано рішення відповідача про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Дельта-принт», визнано неправомірними дії податкового органу по проведенню зустрічної перевірки ТОВ «Дельта-принт», оформленої актом від 10.08.2012, зобов'язано податковий орган поновити в базі задекларовані дані податкових зобов'язань ТОВ «Дельта-принт» за жовтень-листопад 2011 року, березень-травень 2012 року. Зазначені обставини підтверджуються рішенням суду, що набрало законної сили (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 у справі № 2а-8570/12/2070).

Також, при проведенні перевірки позивача, відповідач посилається на акт перевірки ТОВ «Фірма Аква Транс», проведеної Індустріальною МДПІ у м. Харкові Харківської області. Разом з цим, cудами попередніх інстанцій вірно зазначено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено неправомірність дій Індустріальної МДПІ у м. Харкові Харківської області що проведення зустрічних перевірок ТОВ «Фірма Аква Транс», зокрема, з 01.12.2011 по 31.12.2011, результати якої оформлені актом від 18.04.2012, на який і покликається відповідач.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів з ПП «Віндекс Проджект Україна», ТОВ «Дельта-принт», ПП «Західбудстиль», ТОВ «Фірма Аква Транс» та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності, а саме копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, згідно яких позивач реалізував придбані товарно-матеріальні цінності покупцям.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Віндекс Проджект Україна», ТОВ «Дельта-принт», ПП «Західбудстиль», ТОВ «Фірма Аква Транс», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.Ф. Загородній