Ухвала суду № 43224517, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/9991/32578/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Острович С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-0870/468/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

підприємство «Енергометсервіс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Енергометсервіс» звернулось з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Дельта-Комерц» за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 та складено акт від 29.10.2010 №197/23-509/34267700.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 1.22.1. п. 1.22. п.1.25 ст. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 пп. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

.На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове 0001962305/0/30327/10 від 09.12.2010, яким позивачу зобов'язано сплатити до бюджету суму у розмірі 70508,10 грн.

Матеріалами справи встановлено, що за період з 01.04.2007. по 31.03.2010 ТОВ «Дельта-Комерц» на адресу ТОВ «НВП «Енергометсервіс» було надано послуг по поковці металу на загальну суму 598758 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція позивача ґрунтується на тому, що сума його заборгованості перед «Дельта-Комерц» може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, згідно частини 3 п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, лише після спливу терміну позовної давності, а не в силу ліквідації кредитора.

Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР, до складу валових доходів, зокрема, відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 вказаного Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з ст.ст. 256-262 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Судами встановлено, що на час здійснення перевірки трирічний строк не минув. Отже, закон прямо передбачає порядок застосування позовної давності, у тому числі при заміні кредитора в зобов'язанні, а відтак -і можливість пред'явлення до боржника вимог наступних кредиторів в межах трирічного строку навіть у разі смерті кредитора-фізичної особи або припинення (ліквідації) кредитора - юридичної особи.

Виходячи з цього, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про хибність твердження відповідача, що «припинення кредитора» та «сплив строків позовної давності» є тотожними поняттями.

Виходячи з наведених обставин, суд вважає, що борг позивача перед ТОВ «Дельта-Комерц» не є таким, за яким сплинув строк позовної давності, тому під визначення безповоротної фінансової допомоги не підпадає, положення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до нього не можуть бути застосовані, відповідно, обов'язок включення суми заборгованості перед ТОВ «Дельта-Комерц» до складу валових доходів виникне після спливу загальних строків пред'явлення позовів третіх осіб, тобто через 3 роки.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків податкового органу та про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-0870/468/11 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-0870/468/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко