Постанова № 43224443, 17.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/24626/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Драчова М. С. - представник за довіреністю від 23.01.2015 року;

від відповідача: Гамоля О. Ф. - представник за довіреністю від 06.01.2015 року;

від третьої особи 1: Антоненко С. А. - представник за довіреністю від 12.01.2015 року;

від третьої особи 2: Науменко С. В. - представник за довіреністю від 12.01.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року

у справі № 910/24626/13 (суддя Заеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району"

треті особи: 1) Публічне акціонерне товариство "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

2) Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 559 337, 13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району" про стягнення заборгованості у розмірі 515 897, 94 грн. основного боргу, 25 794, 90 грн. штрафу, 3 023, 80 грн. 3 % річних та 14 620, 49 грн. пені, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 06439/2-01 від 14.03.2006 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року у справі № 910/24626/13 позов задоволено повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано того факту, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 292 895, 86 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", розгляд справи призначено на 27.01.2015 року.

У судове засідання 27.01.2015 року представник третьої особи 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2015 року заперечував доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Представник третьої особи у судовому засіданні 27.01.2015 року надав пояснення по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року розгляд справи відкладено до 10.02.2015 року.

У судовому засіданні 10.02.2015 року представники сторін надали додаткові пояснення по суті спору.

Крім того, представник позивача та представник відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року відкладено розгляд справи до 17.02.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року, враховуючи перебування судді Руденко М. А. у відпустці, справу № 925/2202/14 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Зеленін В. О.

Представники сторін у судовому засіданні 17.02.2015 року підтримали свої правові позиції.

У судовому засіданні 17.02.2015 року оголошена перерва до 17.03.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року, враховуючи вихід судді Руденко М. А. із відпустки, справу № 910/24626/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2015 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району" (надалі - відповідач, абонент) було укладено договір № 00611/2-10 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором Постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 p., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. За договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо). Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод..

Згідно з п. п. 2.1.2., 2.1.2, 2.1.4. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу. Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників води.

Пунктами 2.2.1. - 2.1.4. договору передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

08.02.2002 року між Відкритим акціонерним товариством АК "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач, постачальник), та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (абонент), було укладено договір № 00063/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), предметом якого є зобов'язання постачальника надавати абоненту послуги з постачання питної води і водовідведення, а абонента, в свою чергу, зобов'язання оплачувати надані послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (п. 1 договору).

Сторони договору узгодили, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин (п. 2.1 договору), а абонент, в свою чергу, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з пунктом 3.4 договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.6 договору, постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно даного договору; оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 7.1 договору сторони обумовили, що даний договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначив, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення, що призвело до виникнення заборгованості за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 515 897, 94 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Так, зокрема, згідно п. 1.1 договору укладеного сторонами у справі, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 року (далі - Правила № 65). Надалі з 18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (надалі - Правила № 190).

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно п. 3.13 Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості позивача містить не тільки нарахування за спожите холодне водопостачання та водовідведення, а й за постачання води, що йде на підігрів, яке не регулюється договором № 06439/2-01 від 14.03.2006 року.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України №190 від 27.06.2008 р. розрахунки з виробником послуг централізованого водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління. повне господарське відання, користування, концесію.

При цьому, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Із матеріалів справи вбачається, що бойлери, з якого отримує гарячу воду відповідач, знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Крім того, умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

Таким чином, зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, які регулюють постачання води, яка йде на підігрів, беручи до уваги, що згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 розрахунок за постачання води, яка йде на підігрів здійснюється з балансоутримувачем теплових пунктів (котелень) та враховуючи, що на балансі відповідача не знаходяться бойлери чи теплові пункти, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів.

Водночас, як було зазначено вище, згідно умов укладеного сторонами договору постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг.

Крім того, пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання №37, абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).

Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові № 5011-26/4471-2012-67/485-2012 від 06.06.2013 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов'язку оплати позивачеві послуги з приймання стічних вод.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Частиною першою статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, колегією суддів встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на підставі наданих актів зняття показань приладів обліку за холодну воду та приймання стоків становить 418 454, 64 грн.

При цьому, колегією суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що він не повинен сплачувати послуги з постачання холодної води та водовідведення по будинках № 6, № 7 та № 8, що знаходять на провулку Деміївському, оскільки за даними адресами лічильники були несправними є необґрунтованими враховуючи наступне.

Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що якщо лічильник не працює не з вини абонент, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що лічильники за адресами провулок Деміївський №, 6, № 7 та № 8 були технічно несправними.

Крім того, як зазначалося вище, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору).

Водночас, апелянт доказів проведення звірки розрахунків та підписання вищевказаного акту суду не надав.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 418 454, 64 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 620, 49 грн., 3% річних у розмірі 3 023, 80 грн. та штрафу у сумі 25 794, 90 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок суми пені наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, з урахуванням встановленої суми заборгованості, підлягають частковому задоволенню у сумі 11 668, 60 грн.

Згідно із п. 4.6 договору встановлено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Так, здійснивши перерахунок суми штрафу з урахуванням встановленого розміру заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 20 922, 73 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів приходить до висновку, що, з урахуванням встановленої основної суми заборгованості 3% річних за прострочений період становлять 2 420, 43 грн.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 2 420, 43 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року - змінні.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року у справі № 910/24626/13 змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району" (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33; код ЄДРПОУ 26385316) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський район, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 418 454, 64 грн. основного боргу, 11 668, 60 грн. пені, 20 922, 73 грн. штрафу, 2 420, 43 грн. 3% річних, 9 069, 09 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський район, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району" (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33; код ЄДРПОУ 26385316) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 058, 82 грн.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 910/24626/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко