Рішення № 43224419, 13.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2015 р.Справа № 922/5330/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Аюпова Р.М. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Електросервіс", м. Харків до 1. Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ , 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів в сумі 626 232,16 грн. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Електросервіс", м. Харків 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про визнання недійсним договору поруки за участю представників:

від позивача за первісним позовом - не з'явився,

від першого відповідача за первісним позовом - не з'явився,

від другого відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 (особисто).

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Електросервіс" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (Вх.№ 6439, а.с. 176) просило суд:

- стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 1 000 грн.

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" на свою користь суму основної заборгованості в розмірі 456 902,34 грн., 3 % річних в розмірі 50 620,81 грн., збитки від інфляційних процесів в сумі 117 709,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами покладених на них зобов'язань з оплати поставленого на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" товару за Договором № 10-1127-02 від 06.07.2010 року.

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою в якій просить суд визнати недійсним договір поруки від 08.08.2010 року, укладеного між ТОВ "НВФ "Електросервіс" та ФОП ОСОБА_2 Ухвалою суду від 20.01.2015 року зустрічний позов прийнятий до провадження та призначений до розгляду разом з первісним позовом.

З метою забезпечення можливості подання сторонами документів та доказів по справі, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин спору, ухвалами суду від 10.12.2014 року, від 23.12.2014 року та від 20.01.2015 року, судове засідання відкладалось до 02.02.2015 року до 12:30 год.

У судовому засіданні 02.02.2015 року оголошувалась технічна перерва до 15:00 год. цього ж дня.

На підставі ухвали суду від 02.02.2015 року та Розпорядження В.о. голови господарського суду Харківської області від 02.02.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 922/5330/14 у складі: головуючий суддя - Жельне С.Ч., судді: Лаврова Л.С. та Аюпова Р.М

Ухвалами суду від 02.02.2015 року, віт 19.02.2015 року та від 26.02.2015 року розгляд справи відкладався на 13.03.2015 року на 11:00 год.

Позивач за первісним позовом правом на участь свого представника в господарському засіданні не скористався. Через канцелярію суду надав клопотання, в якому зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Присутній у судовому засіданні 13.03.2015 року представник Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" заперечив проти первісного позову, зазначивши про його необґрунтованість, та повністю підтримав вимоги зустрічного позову.

ОСОБА_2 проти задоволення первісного та зустрічного позовів заперечив в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні ту зустрічні позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Так, 06.07.2010 року між ТОВ фірма "Електросервіс" (Постачальник) та "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" (Покупець) був укладений Договір поставки № 10-1127-02 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити в адрес Покупця товар, а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кількість, номенклатура, ціна та строки, умови оплати та поставок товару визначаються в Специфікаціях.

На виконання умов Договору та, погодженої до нього Специфікації № 1, Постачальником позовом було взято на себе зобов'язання поставити (передати у власність) Покупцю наступне обладнання: щит управління вагон - вагів у кількості 4 (чотири) шт. та щит 59 ЩСУ в/нагрівачів у кількості 4 (чотири) шт.

Ціна товару, відповідно до Специфікації № 1, складає 692 448 грн.

До спірного Договору між сторонами були укладено додаткову угоду від 24.12.2010 року та додаткову угоду № 3 від 29.07.2011 року.

Так, відповідно до п. 3. Специфікації № 1, та додаткової угоди № 3, Покупець прийняв на себе зобов'язання провести розрахунки Постачальником шляхом здійснення попередньої оплати 50 % від суми вартості обладнання в сумі 346 224 грн. та 50 % суми - протягом 10 банківських днів після надання рахунку по факту поставки узгодженої партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2012 року за видатковою накладною № РН-22 від 30.08.2012 року Постачальник поставив в адрес першого відповідача за первісним позовом, обумовлений в Специфікації № 1 товар, загальною вартістю 692 448 грн.

Попередня оплата 50 % від суми вартості обладнання в розмірі 346 224 грн. була проведена Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку № 10 від 06.08.2012 року.

Після фактичного отримання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" товару, позивачем за первісним позовом було пред'явлено інший рахунок на оплату решти суми його вартості. Проте, перший відповідач за первісним позовом допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань та в обумовлені строки за нього не розрахувався.

Докази отримання вказаного рахунку за № 25 від 30.08.2012 року матеріали справи не містять.

В той же час, судом встановлено, що за даним рахунком першим відповідачем за первісним позовом 02.11.2012 року було перераховано грошові кошти в розмірі 50 000 грн. в рахунок оплати вартості поставленого за спірним договором товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне отримання першим відповідачем за первісним позовом рахунку № 25 від 30.08.2012 року.

Станом на день розгляду справи сума непогашеної заборгованості, яка обліковується за першим відповідачем за первісним позовом, складає 457 902,34 грн.

Крім того, судом встановлено, що 08.08.2010 року між ТОВ "Науково - виробнича фірма "Електросервіс" (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Поручитель), був укладений Договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання частково відповідати перед позивачем за первісним позовом за виконання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" (Боржник) зобов'язань щодо оплати поставленого товару за Договором № 10-1127-02 від 06.07.2010 року.

Згідно п. 3.3. вказаного Договору поруки, Поручитель несе часткову відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Розмір відповідальності Поручителя становить 1 000 грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору поруки, Поручитель відповідає по зобов'язанням Боржника виключно в межах суми, встановленої п. 3.3. цього Договору.

На підставі вищевикладених обставин та, враховуючи невиконання відповідачами за первісним позовом в добровільному порядку покладених на них договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого за Договором № 10-1127-02 від 06.07.2010 року товару, ТОВ "Науково - виробнича фірма "Електросервіс" звернулось до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з боржників спірних сум грошових коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог ТОВ "Науково - виробнича фірма "Електросервіс", суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що перший відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" суми основної заборгованості за поставлений на підставі спірного Договору поставки товар в розмірі 456 902,34 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується первісних позовних вимог в частині стягнення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, як Поручителя, заборгованості в сумі 1 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, пунктом 3.3. Договору поруки від 08.08.2010 року, сторони визначили, що другий відповідач за первісним позовом, як Поручитель, несе часткову відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником (першим відповідачем за первісним позовом) забезпеченого зобов'язання. Розмір відповідальності Поручителя становить 1 000 грн.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання другим відповідачем за первісним позовом зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару, суд, виходячи з юридичної оцінки наявних у справі доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 1 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення з першого відповідача за первісним позовом 3 % річних в сумі 50 620,81 грн. та збитків від інфляційних процесів в розмірі 117 709,01 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи розрахунок 3 % річних в сумі 50 620,81 грн. за період прострочення виконання першим відповідачем грошового зобов'язання з 28.12.2010 року по 31.01.2015 року та збитків від інфляції в розмірі 117 709,01 грн. за період з 28.12.2010 року по 31.01.2015 року.

Між тим, суд не може погодитися з таким розрахунком, виходячи із наступного.

Так, відповідно до п. 3. Специфікації № 1 до Договору № 10-1127-02 від 06.07.2010 року, а також укладеної до нього додаткової угоди № 3 встановлено, що Покупець зобов'язаний здійснинити розрахунки з Постачальником шляхом здійснення попередньої оплати 50 % від суми вартості обладнання в сумі 346 224 грн. та 50 % суми - протягом 10 банківських днів після надання рахунку по факту поставки узгодженої партії товару.

При цьому, суд зазначає, що умовами спірного Договору поставки не передбачено граничного строку внесення відповідачем попередньої оплати в розмірі 50 % вартості товару. Разом з тим, положеннями відповідного правочину визначено кінцевий термін розрахунку за поставлену продукцію протягом 10 банківських днів після надання рахунку по факту поставки узгодженої партії товару.

Судом встановлено, що після фактичного отримання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" товару, позивачем за первісним позовом було виставлено рахунок № 25 від 30.08.2012 року на оплату його вартості.

Проте, докази отримання вказаного рахунку першим відповідачем за первісним позовом саме 30.08.2012 року в матеріалах справи відсутні.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що за даним рахунком ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" 02.11.2012 року, в рахунок погашення заборгованості за товар, були перераховані грошові кошти в розмірі 50 000 грн.

З урахуванням викладеного та, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів, які б встановлювали чи фіксували календарну дату отримання першим відповідачем за первісним позовом рахунку на оплату товару від 30.08.2012 року № 25, суд вважає за правомірне визначити настання такої події саме 02.11.2012 року.

За таких обставин саме з цієї календарної дати має брати свій початок нарахування відскоків річних та збитків від інфляційних процесів за порушення виконання першим відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання згідно Договору поставки № 10-1127-02 від 06.07.2010 року.

Судом було здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02.11.2012 року по 31.01.2015 року, згідно з яким належною сумою відсотків річних та збитків від інфляції є 134 974,41 грн. та 32 244,76 грн.

Таким чином із вищенаведеного слідує, що позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення суму інфляційних нарахувань в меншому розмірі ніж сума фактично понесених ним збитків за період з 02.11.2012 року по 31.01.2015 року.

Разом з тим, приймаючи до уваги неможливість виходу за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони, суд дійшов висновку щодо стягнення з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" інфляційних втрат в розмірі 117 709,01 грн. та 3 % річних в сумі 32 244,76 грн.

При цьому суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" про визнання недійсним Договору поруки від 08.08.2010 року, укладеного між ТОВ "Науково - виробнича фірма "Електросервіс" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписом ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Закон не забороняє укладення договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207 ГК України, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 ЦК України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, ч. 1 ст. 207 ГК України встановлює, що судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що спірний договір поруки є фіктивним, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, що підтверджується на його думку не виконанням умов договору, суд вважає безпідставним, оскільки сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

У п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 зазначено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Викладена правова позиція стосується тих правочинів, сторони яких дійсно мали на меті досягти відповідного правового результату.

У п. 3.11 вищевказаної постанови Пленуму вказується, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Позивач за зустрічним позовом не надав доказів притаманності ознаки фіктивності діям усіх сторін спірного правочину.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суд покладає витрати зі сплати судового збору за первісним та зустрічним позовами пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" (51925, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Електросервіс" (61001, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 35585752) суму основного боргу в розмірі 456 902,34 грн., 3 % річних в сумі 32 244,76 грн., збитки від інфляційних процесів в сумі 134 973,41 грн., а також судовий збір в сумі 12 137,12 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Електросервіс" (61001, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 35585752) заборгованість в розмірі 1 000 грн., а також судовий збір в сумі 20 грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.03.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Р.М. Аюпова Л.С. Лаврова

справа № 922/5330/14