Постанова № 43224323, 16.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року № 813/7328/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю представника відповідача Хомин Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фреш» до Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фреш» (далі - Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000082209/23956445, №0000092209/23956445 від 04.09.2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при ввезенні позивачем товару (маслини та оливки) митним органом було здійснено митний контроль, за наслідком якого відкориговано митну вартість товару. Оскільки митну вартість товару було визначено митним органом та з даної вартості було сплачено податки і збори, тому Товариство не завищувало та не занижувало податкові зобов'язання по ВМД від 11.09.2012 року. Зазначено, що згідно з позицією висловленою Верховним Судом України у справах № 21-223а11, № 21-813во10, вважається, що якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає митний товар на митну територію України, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідком службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. Зазначено, що постановою Державної фіскальної служби України постанова Львівської митниці Міндоходів від 20.06.2014 у справі № 0672/20900/14 про порушення митних правил, якою на директора ТзОВ Фірма «Фреш» ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення - скасована.

Представник позивача у судовому засіданні, у якому був присутнім позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

13 березня 2015 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення. У запереченнях зазначено, що у результаті перевірки, на підставі співставлення документів, поданих ТзОВ Фірма «Фреш» до митного оформлення і документів наданих пізніше Міністерству доходів і зборів України митними органами Республіки Польща встановлено, що відомості, заявлені у товаросупровідних документах та МД № 209140000/2012/031294 від 11.09.2012 року не відповідають даним, зазначеним в експортній документації, поданій при вивезенні вказаного товару з Республіки Польща. Вказано, що товар відправлено із Республіки Польща в Україну за ціною значно вищою, ніж заявлена при митному оформленні. Зазначено, що донарахувавши підприємству податкові зобов'язання та штрафні санкції з відповідного податку, тобто застосувавши фінансову відповідальність до підприємства, контролюючий орган не позбавлений права притягнути його посадових осіб або до адміністративної, або кримінальної відповідальності. Вказано, що не заслуговує на увагу той факт, що постанова Львівської митниці Міндоходів від 20.06.2014 року скасована Державною фіскальною службою України, оскільки така скасована лише з підстав порушення органом доходів і зборів строків притягнення керівника Товариства до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача подані заперечення підтримав. Додатково пояснив, що покликання позивача на те, що митним органом самостійно визначено митну вартість товару при пропуску на територію України безпідставні. Вказав, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №21-202а13 за умови обґрунтованої підозри про те , що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 71 та статті 128 КАС України розгляд справи завершувався без участі представника позивача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у Львівській області проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ Фірма «Фреш» щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 11.09.2012 року № 209140000/2012/031294, про що складено акт № н 43/22-09/23956445 від 22.08.2014 року.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до листів Львівської митниці Міндоходів №13-70-53/30-6602 від 28.07.2014 року та №13-70-53/30-7112 від 11.08.2014 року ТзОВ Фірма «Фреш» 11.09.2012 року за МД №209140000/2012/031294 на митну територію України транспортним засобом реєстраційний номер - ВС7570ВО/ВС8768ХТ ввезено товар (маслини та оливки), торгової марки «ALUET», в загальній кількості 1854 картонних ящиків, загальною вагою 22579,15 кг., задекларована вартість товару становила 6200,74 євро, що станом на 11.09.2012 склала 63321,07 грн. згідно з офіційними курсом НБУ, що становив 10,211857 грн. за 1 EURO. Вказане митне оформлення здійснено за ВМД №209140000/2012/031294 від 11.09.2012 року на митному посту «Малехів» Львівської митниці.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення Товариством було надано наступні товаросупровідні документи: Carnet Tir від 10.09.2012 року № JX70303071, CMR № 125563 від 10.09.2012 року, Invoice № 342944 від 04.09.2012 року, сертифікат про походження товару №6442293 від 30.08.2012 року, packing list від 04.09.2012 року на транспортний засіб р/н KR 113 PE/WOTYJ 27, копія CMR №б/н від 04.09.2012 року на завантаження транспортного засобу р/н KR113PE/WOTLYJ 27, контракт №81L від 01.08.2008 року відповідно до яких відправником товару є компанія «Industrias Alimentarias De Navarra, S.A.U.», (Poligono Penalfons s/n Villafranca (Navarra) 31330 Spain).

За умовами контракту №81L від 01.01.2008 року поставка товару, згідно Інкотермс-2000 виконується на умовах EXW, FCA або DDU - Львів зі складу продавця в містах Касесд Ель Монте, Іспанія або Руггель, Ліхтенштейн. Згідно Carnet Tir №JX 70303071 від 10.09.2012 року поставка товару здійснювалась з митних складів на території Республіки Польща в місті Przemysl. Відповідно до графи №1 CMR № 125563 від 10.09.2012 року та invoice № 342944 від 04.09.2012 року відправником товару являється фірма «Eurovis Establishment» (Poststfach 365 FL-9491 Ruggell, Lichtenstein). Згідно CMR №б/н від 04.09.2012 року на навантаження транспортного засобу р/н KR 113 PE/WOTYJ 27 відправником товару є компанія «Industrias Alimentarias De Navarra, S.A.U.», (Poligono Penalfons s/n Villafranca (Navarra) 31330 Spain), про що свідчать записи графи №1 даного документа.

В акті перевірки зазначено, що в ході здійснення Львівською митницею Міндоходів митних процедур, у зв'язку з опрацюванням автоматизованої системи АСАУР, було відкориговано митну вартість товару до 10042,49 євро, що станом на 11.09.2012 склала 102552,43 грн. згідно з офіційними курсом НБУ, що становив 10,211857 грн. за 1 EURO.

ТзОВ Фірма «Фреш» за даною митною декларацією було сплачено до бюджету митних платежів на загальну суму 32816,77 грн., а саме: ввізне мито в сумі 10255,24 грн., податок на додану вартість - в сумі 22561,53 грн.

За результатами опрацювання поданих товаросупровідних документів, а також інформації мережі «Інтернет» встановлено відсутність митних декларацій типу MRN країн Євросоюзу де проходило митне оформлення вантажу (Іспанія та Польща), а також відсутність відтисків печаток митних органів Євросоюзу на товаросупровідних документах (CMR, faktura VAT).

Департаментом митної справи Міністерства доходів і зборів України за ініціативою Львівської митниці Міндоходів з метою отримання товаросупровідних документів, які були підставою для здійснення вищевказаної поставки товару на Україну - скеровано запит №14412/5/99-99-24-03-10-16 від 09.10.2013 року до митних органів Республіки Польща.

На запит Державної митної служби України №14412/5/99-99-24-03-10-16 від 09.10.2013 року Львівською митницею Міндоходів отримано відповідь митних органів Республіки Польща №450000-IMPW-0712-1351/13/2542/JC від 03.01.2013 року до якої додано завірені копії товаросупровідних документів, які були підставою для митного оформлення та вивезення товару з території Євросоюзу.

Митними органами Республіки Польща на товар - оливки, вагою 22579 кг., 1854 місць надано товаросупровідні документи, а саме: - Carnet Tir № JX70303071 від 10.09.2012 року, CMR № 125563 від 10.09.2012 року, MRN 12PL40101138AE3B1 від 10.09.2012, документ контролю в місці виїзду MRN 12PL40101138AE3B1 від 10.09.2012 року, додаток до документу ZWU електронна митна декларація MRN 12PL401010E0172320 від 10.09.2012 року, транзитна нота NCTS до Carnet Tir № JX70303071 від 10.09.2012 року.

Згідно з електронною митною декларацією MRN 12PL401010E0172320 від 10.09.2012 року встановлено, що відправником вищевказаного товару є компанія «Industrias Alimentarias De Navarra, S.A.U.», (Poligono Penalfons s/n Villafranca (Navarra) 31330 Spain), а одержувачем товару є ТзОВ Фірма «Фреш» і вартість товару - оливки, вагою 22579 кг становить 20679,21 Євро, що на день ввезення становить 211173,14 грн. згідно з офіційними курсом НБУ, що становив 10,211857 грн. за 1 EURO.

Оскільки ТзОВ Фірма «Фреш» за МД №209140000/2012/031294 від 11.09.2012 року було сплачено до бюджету митних платежів на загальну суму 32816,77 грн., а саме: ввізне мито - в сумі 10255,24 грн., податок на додану вартість - в сумі 22561,53 грн., тому сума несплати митних платежів складала 34758,63 грн., в тому числі ввізне мито - в сумі 10862,07 грн., податок на додану вартість - в сумі 23896,56 грн.

На підставі вказаних висновків контролюючим органом 04.09.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000082209/23956445 та 0000092209/23956445 про визначення сум податкових зобов'язань (із врахуванням штрафних санкцій) за платежами мито у розмірі 13577,59 грн. та податку на додану вартість у розмірі 29870,7 грн. із ввезених на митну територію України товарів.

Крім того, постановою Львівської митниці Міндоходів від 20.06.2014 року у справі № 0672/20900/14 про порушення митних правил, яка скасована постановою Державної фіскальної служби України, на директора ТзОВ Фірма «Фреш» ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення, а саме штраф у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів.

За результатом розгляду скарги ТзОВ Фірма «Фреш» Державною фіскальною службою України вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 345 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 351 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 частини 2 цієї статті передбачено, що однією з підстав для проведення документальних невиїзних перевірок є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 352 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для призначення документальної перевірки Товариства стало отримання Львівською митницею Міндоходів митних органів Республіки Польща відповіді та завірених копій товаросупровідних документів, які були підставою для митного оформлення та вивезення товару за митною декларацією №209140000/2012/031294 від 11.09.2012 року з території Євросоюзу.

Відповідно до частини 1 статті 257 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року передбачено, що декларант зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 8 статті 264 цього кодексу з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У результаті перевірки на підставі співставлення документів, поданих ТзОВ Фірма «Фреш» до митного оформлення, і документів наданих пізніше Міністерству доходів і зборів України митними органами Республіки Польща встановлено, що відомості, заявлені у товаросупровідних документах, поданих митним органам України та МД № 209140000/2012/031294 від 11.09.2012 року не відповідають даним, зазначеним в експортній документації, поданій при вивезенні вказаного товару з Республіки Польща. Так, перевіркою встановлено невідповідність вартісних показників товару, зокрема, заявлена Товариством при митному оформленні Львівській митниці Міндоходів вартість товару відрізнялася від її вартості, котра вказана в експортній митній декларації іноземної держави. Тому зроблено висновок, що товар відправлено із Республіки Польща в Україну за ціною значно вищою, ніж заявлена при митному оформленні.

Отже, перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пункту 2 частини 2 статті 52, частини 1 статті 257 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження з боку декларанта податкових зобов'язань, загальна сума яких, з урахуванням штрафних санкцій становить 43 448,29 грн.

Отже, недостовірність заявлених під час митного оформлення даних вплинула на рівень оподаткування товару, що підлягав перевірці, тому встановлено, що при митному оформленні вартісні показники товару задекларовані недостовірно.

При оскарженні спірних податкових повідомлень-рішень як в адміністративному, так і в судовому порядку Товариством не заперечувалось та не спростовано встановлення контролюючим органом факту декларування позивачем недостовірних вартісних показників товару при митному оформленні.

Фактично обґрунтування позивача базуються на тому, що контролюючий орган не мав права здійснювати перевірку правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти донарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 11.09.2012 року № 209140000/2012/031294, оскільки митну вартість товару було визначено митним органом та відповідно з даної вартості Товариством було сплачено податки і збори.

Однак суд не погоджується з такими твердженнями позивача виходячи з наступного.

У рішеннях Верховного Суду України у справах № 21-223а11, № 21-813во10 висловлена позиція, що якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Однак правовідносини, які розглядалися у вказаних справах регулювалися чинним на той час Митним кодексом України №92-IV від 11 липня 2002 року та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які не наділяли митні органи компетенцією на винесення податкових повідомлень-рішень після проведення митного контролю.

Спірні правовідносини, які виникли між ТзОВ Фірма «Фреш» та контролюючим органом щодо достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 11.09.2012 року № 209140000/2012/031294 врегульовані нормами Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року та нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, орган доходів і зборів має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Частиною 6 статті 345 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини 12 статті 354 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Враховуючи викладене вище органи доходів і зборів наділені правом нараховувати грошові зобов'язання після випуску товарів у вільний обіг і це право не ставиться в залежність від наявності змови між декларантом і митним органом, або наявності інших зловживань з боку декларанта.

Крім того суд зауважує, що посилання позивача на той факт, що контролюючим органом було відкориговано митну вартість товару за митною декларацією від 11.09.2012 року № 209140000/2012/031294 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, згідно вказаної митної декларації обрано 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Частинами 1 та 4 статті 64 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Зазначена норма передбачає, що резервний метод визначення митної вартості товарів може застосовуватись як декларантом, так і контролюючим органом. Однак на підтвердження своєї позиції на вимогу суду Товариством не надано жодних документів (в тому числі рішення про коригування митної вартості), які б свідчили про коригування митної вартості контролюючим органом.

У свою чергу відповідачем, в порядку статті 71 КАС України, надано інформацію (аркуш справи 132), що під час оформлення митної декларації від 11.09.2012 року № 209140000/2012/031294 Львівською митницею не приймалось рішення про коригування митної вартості товару, метод визначення митної вартості товару обраний декларантом самостійно, картка відмови у митному оформленні митним органом не оформлялась.

Крім того, не заслуговує на увагу той факт, що постанова Львівської митниці Міндоходів від 20.06.2014 скасована Державною фіскальною службою України, оскільки як вбачається з рішення про результати розгляду скарги Товариства, така скасована лише з підстав порушення органом доходів і зборів строків притягнення керівника Товариства до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене вище суд вважає безпідставними покликання позивача на те, що контролюючим органом самостійно визначено митну вартість товару при пропуску на територію України, тому в подальшому не було правових підстав для прийняття будь - яких рішень, оскільки за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані. Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, а тому судом не встановлено передбачених законом підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 182,70 грн. слід покласти на позивача та стягнути з нього до бюджету судовий збір у сумі 1 644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фреш» до бюджету судовий збір у сумі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 березня 2015 року

Суддя М.В. Лейко-Журомська