Постанова № 43224044, 23.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Київ № 826/15168/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області відповідача-2Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської областівідповідача-3Управління Держземагенства Києво-Святошинського району Київської областівідповідача-4Києво-Святошинської районної ради Київської областіпровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача-1 Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, відповідача-2 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідача-3 Управління Держземагенства Києво-Святошинського району Київської області та відповідача-4 Києво-Святошинської районної ради Київської області про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні інформації на письмові запити та зобов'язання вчинити певні дії щодо надання повної інформації на письмові запити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2014 р. суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 17.02.2015 р. представник позивача подала позовну заяву із змінами, відповідно до якої позовні вимоги по справі є по своїй суті аналогічними з тими, що були заявлені в первинній позовній заяві.

Так, з урахуванням уточненої позовної заяви від 17.02.2015 р. позивач просить суд:

- "визнати протиправною відмову кожного відповідача у наданні ОСОБА_1 усієї інформації, що стосується меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області і розпорядниками якої є відповідачі;

- зобов'язати відповідачів надати повну письмову інформацію (текстову і картографічну) ОСОБА_1, яка стосується меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області та його меж станом на період з 1976 р. по 31.07.2012 р.;

- визнати, що відмова кожного відповідача у наданні інформації надана із порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки у листах відповідачів не описаний порядок оскарження відмови".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідачів у наданні запитуваної позивачем у запитах від 28.03.2014 р., 02.04.2014 р., 09.04.2014 р., 16.05.2014 р., 23.05.2014 р. є протиправною, оскільки не відповідає ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.3, п. 2 ч. 1 ст. 4, п. 6 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 19, ч. 5 ст. 6, п. 4 ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В судовому засіданні 17.02.2015 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

В той же час відповідачі (1, 2, 3 та 4) в судове засідання 17.02.2015 р. не прибули та не скерували своїх представників, однак останніми подані до суду заяви про розгляд даної справи без участі їх представників.

Разом з тим до суду надійшло заперечення Києво-Святошинської районної ради Київської області на позов вх. від 22.10.2014 р. №01-5/78559/14, згідно яким відповідач-4 позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у зв'язку із тим, що на запит від 23.05.2014 р. районною радою надано ОСОБА_1 відповідь у межах володіння запитуваною інформацією та в межах повноважень, передбачених ст. 43, 44 Закону України "Про місцеве самоврядування", що на переконання відповідача-4 свідчить про відсутність відмови Києво-Святошинської районної ради Київської області у наданні ОСОБА_1 запитуваної нею публічної інформації.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене та враховуючи неприбуття в судове засідання 17.02.2015 р. представників кожного з відповідачів (1, 2, 3 та 4), що були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, суд, з урахуванням вимог ст. ст. 41, 128 КАС України, дійшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, про що виніс ухвалу від 17.02.2015 р.

Між тим, судовими запитами від 03.02.2015 р. судом витребувано від кожного з відповідачів письмове нормативно-правове обґрунтування їх позицій щодо того, розпорядниками якої саме публічної інформації в межах інформації запиту позивача вони є.

Також судовими запитами від 03.02.2015 р. зобов'язано кожного з відповідачів, а також Відділ містобудування та архітектури в Києво-Святошинському районі та Київську обласну раду в строк до 10.02.2015 р. надати до суду належним чином завірені копії всієї наявної проектної документації стосовно меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Рішення Київської обласної ради № 313-26 від 27.10.2005 р.

Водночас, керуючись положеннями ч. 2 ст. 69 КАС України, суд в ухвалі від 17.02.2015 р. повторно зобов'язав відповідачів у справі, а саме: Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держземагенства Києво-Святошинського району Київської області та Києво-Святошинську районну раду Київської області надати до суду нормативно-правове обґрунтування їх позицій щодо того, розпорядниками якої саме публічної інформації вони є (заперечення по справі, нормативні пояснення по справі (докази), а також зобов'язав вказаних відповідачів, Відділ містобудування та архітектури в Києво-Святошинському районі та Київську обласну раду в строк до 04.03.2015 р. надати до суду належним чином завірені копії всієї наявної проектної документації стосовно меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Рішення Київської обласної ради № 313-26 від 27.10.2005 р., наголосивши при цьому, що у разі ненадання визначених інформації та документів справу буде вирішено на підставі наявних доказів.

Під час письмового провадження від позивача до суду надійшли клопотання про прийняття письмових доказів у справі вх. від 17.02.2015 р. №01-5/11854/15 з додатками та клопотання вх. від 17.02.2015 р. №01-5/11979/17 з додатками про залучення у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_4, землевпорядника Гореницької сільської ради, у задоволенні якого судом відмовлено ухвалою від 23.03.2015 р.

Водночас Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області у відповідь на судовий запит від 03.02.2015 р. надіслано до суду лист від 09.09.2015 р. №07-21/406, в якому з посиланням на норми ст.ст. 173, 174 Земельного кодексу України серед іншого зазначено, що межі села встановлюють і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, окрім цього здійснено опис порядку включення земельних ділянок у межі села, їх переходу у власність територіальної громади, прийняття рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району.

Київською обласною радою листом від 11.02.2015 р. №162/11-01 у відповідь на судовий запит від 06.02.2014 р. повідомлено про те, що у виконавчому апараті Київської обласної ради відсутні запитувані документи, оскільки всі рішення Київської обласної ради включно до 2008 р. та документи до них були передані на зберігання Державного архіву Київської області.

На решту судових запитів від їх адресатів відповіді до суду не надійшли, без виконання в повному обсязі також залишились і вимоги ухвали суду від 17.02.2015 р., а відтак суд вирішує дану справу з огляду на фактично наявні у ній докази.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно з положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" з метою отримання інформації стосовно меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області і документів щодо зміни меж цього села звернулась на адресу відповідачів у справі з низкою інформаційних запитів:

1). у запиті від 28.03.2014 р. до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області позивач просила у п'ятиденний строк показати їй генеральний план села Лука і видати "викопіювання" з Генплану села з позначкою тієї ділянки, щодо якої Гореницька сільська рада 18.05.2010 р. на користь позивача прийняла рішення №4/28, а також просила у п'ятиденний строк видати їй копію акту погодження меж земельних ділянок, який Гореницька сільська рада підписувала при розробці проекту землеустрою (технічної документації) за замовленням гр. ОСОБА_5

Повторно з вимогами видати ті ж документи до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області позивач звернулась зі скаргою від 02.04.2014 р. та із заявою про доступ до публічної інформації від 02.04.2015 р.

09.04.2014 р. позивач втретє скерувала до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області заяву (№3) про доступ до публічної інформації, вимоги в якій такі ж як вимоги заяви від 28.03.2014 р.

Листом від 02.04.2014 р. №15 Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області повідомила позивача, що запитувана земельна ділянка гр. ОСОБА_6 розташована за межами населеного пункту села Лука, відповідно до затвердженого в липні 2012 року Генерального плану села, при цьому для отримання копії акту погодження меж вказаної земельної ділянки рекомендовано звернутись до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області.

Листом від 08.04.2014 р. №16 Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області повторно повідомила позивача про те, що вищевказана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту села Лука та за отриманням копії акту погодження меж вказаної земельної ділянки знову рекомендовано звернутись до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, при цьому зауважено, що генеральний план села в раді є "загально допустимим";

2). 02.04.2014 р. позивач звернулась до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просила видати для ознайомлення оригінали всіх Генеральних планів Києво-Святошинського району Київської області для зняття їх фотокопій.

20.05.2014 р. ОСОБА_1 разом ОСОБА_7 знову звернулась до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області з відповідною заявою, в котрій зазначила про необхідність отримання у п'ятиденний строк інформації про прийняття Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області з 05.08.2012 р. розпорядження про затвердження проекту землеустрою про встановлення (зміну) меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області.

Також ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із запитом від 20.05.2014 р., в якому просила надати завірену належним чином копію розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12.04.2012 р. №207-17-VI "Про затвердження Програми розроблення (оновлення) містобудівної документації на території Києво-Святошинського району Київської області на 2012-2015 роки" і копію Програми, що затверджена цим розпорядженням.

Листом від 03.04.2014 р. №М-27 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, посилаючись на ст. 22 Закон України "Про доступ до публічної інформації", відмовила у задоволенні згаданого запиту позивача, повідомивши, що Генеральний план Києво-Святошинського району не розроблявся, зауваживши, що замовниками розроблення генеральних планів населених пунктів можуть бути органи місцевого самоврядування та рекомендувавши звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічну відповідь від Києво-Святошинська районної державної адміністрації Київської області позивачем отримано й листом від 11.04.2014 р. №М-28.

Листом від 26.05.2014 р. №М-40 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області повідомлено позивачу про те, що за результатами пошуку комп'ютерної програми "АСКОД-ІІ" запитуваних нею документів, а зокрема, тих, що стосуються розпорядження про затвердження землеустрою про встановлення (зміну) меж села Луки не виявлено.

При цьому у листі від 26.05.2014 р. №21 Києво-Святошинська районної державної адміністрації Київської області зазначила про необхідність звернення позивача для отримання інформації про виконання вище згаданих рішень сесії Київської обласної ради до органу місцевого самоврядування, що прийняв відповідне рішення, а стосовно інформації щодо місцезнаходження проекту землеустрою та картографічних матеріалів - до відділу Держземагенства Києво-Святошинського району;

3). 29.04.2014 р. позивач звернулась до Київської обласної ради із запитом про доступ до публічної інформації, в якій зазначено про необхідність отримання нею у п'ятиденний строк публічної інформації щодо збільшення (зменшення) території села Лука Києво-Святошинського району Київської області у період з 2004 р. по 01.01.2014 р. в тому числі і картографічних матеріалів шляхом видачі для ознайомлення оригіналів запитуваних документів, а також належним чином завірених копій.

Листом від 18.07.2014 р. №09-02/24-і-25 Київською обласною радою інформаційний запит позивача та ОСОБА_8 надіслано для розгляду по суті Управлінню Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, розпорядника запитуваної позивачем інформації;

4). 16.05.2014 р. ОСОБА_1 також скерувала запит до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просила у п'ятиденний строк надати для ознайомлення проект землеустрою щодо встановлення і зміни меж сіл, зокрема, села Лука Києво-Святошинського району Київської області, і надати копії з картографічних матеріалів щодо того, як саме на просторі збільшились межі села Лука та чи відбулось це збільшення за рахунок земель, що межують із селом Музичі. В доповнення до вказаного запиту позивач надіслала запит від 23.05.2014 р.

Листом від 21.05.2014 р. №0121/4844 Управління Держземагенства повідомило позивача, що запитувана нею інформація за результатами проведеної інвентаризації в архіві не виявлена.

Таку ж інформацію надано позивачу Управлінням Держземагенства в листі від 28.05.2014 р. №01-21/4794, при цьому додатково зауважено, що згідно п. 1.19 наказу Держкомзему від 04.05.1999 р. №43 (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 р. №404) технічна документація зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою розробляється у двох примірниках, перший з яких зберігається в районних (міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держкомзему України, другий - у виконавця робіт. А тому позивачу повідомлено про можливість ознайомлення з індексно кадастровими картами населених пунктів Києво-Святошинського району на офіційному сайті Публічна кадастрова карта за адресою в мережі Інтернет: http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta.

Листом від 12.06.2014 р. №01-21/5546 Управлінням Держземагенства позивачу повідомлено, що рішенням Київської обласної ради 4 скликання №313-26-ІV від 27.10.2005 р. було затверджено межі окремих населених пунктів Києво-Святошинського району, зокрема села Луки Гореницької сільської ради. При цьому зазначено, що згідно із додатком даного рішення відповідний проект землеустрою розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", також зауважено, що згідно із згаданим рішенням проекти землеустрою, на підставі яких змінено межі населених пунктів, мають зберігатись у відповідних відділах земельних ресурсів. Однак, як вказано у тексті даного листа, у зв'язку із тим, що 04.08.2008 р. невстановленими особами захоплено приміщення управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району, пошкоджено та частково викрадено архів, відповідних проект землеустрою в Управлінні відсутній, а тому позивачу рекомендовано звернутись до розробника проекту - ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Відтак, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у ненаданні запитуваної публічної інформації, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939) встановлено, що публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до інформації серед іншого забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закону №2939).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону №2939 запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону №2939 визначено вичерпні випадки, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме, якщо:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно із ч. 2 цієї статті відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Водночас розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону №2939).

Згідно з ч. 4 ст. 22 цього Закону у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі (ч. 5 даної статті).

Між тим, як зазначено Вищим адміністративним судом України у довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 01.06.2013 р., визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо несуб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

При цьому для з'ясування того, чи є інформація публічною, дослідженню підлягають підстави одержання чи створення інформації суб'єктами владних повноважень. Для вирішення цього питання необхідно з'ясувати підстави отримання чи створення запитуваної інформації, виходячи із того, що публічна інформація одержується чи створюється суб'єктами владних повноважень на виконання обов'язків, визначених чинним законодавством.

Так, згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №280/97) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №280/97 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як: прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами (п. 41); затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (п. 42).

Згідно із положеннями ч. 1. ст. 43 Закону №280/97 виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, як: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання (п. 16); прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом (п. 26).

Водночас згідно із ст. 8 Земельного кодексу України (в чинній на момент спірних правовідносин редакції) до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена.

Статтею 174 Земельного кодексу України визначено, що рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Водночас рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад (частина 2).

В той же час ст. 1 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 р. №2780-XII (далі - №2780) визначено зміст термінів "містобудівна діяльність" або "містобудування" як цілеспрямовану діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Так, одними із головних напрямів містобудівної діяльності є планування, забудова та інше використання територій, а також розробка і реалізація містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій (ст. 2 цього Закону).

Закон №2780 визначає розроблення містобудівної та проектної документації як один із інструментів здійснення планування та забудови територій. При цьому приписами ч. 1 ст. 24 Закону №2780 визначено необхідність розробки документації із землеустрою з урахуванням положень плану зонування та/або детального плану територій. Розробка та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів території в контексті ст. 16 Закону №2780 становить процес планування території на місцевому рівні.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону №2780 містобудівною документацією є затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (ч. 1). Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством (ч. 2). Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Так, зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури (ч. 4).

В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону 2780 саме до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 2 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. №858-IV (далі - №858) призначенням землеустрою, зокрема, є встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно зі ст. 20 Закону №858 землеустрій проводиться серед іншого в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Статтею 55 Закону №858 передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Таким чином, для утворення земельних ділянок, як сформованих об'єктів землеустрою та об'єктів нерухомого майна, слід розробити певний обсяг землевпорядної документації, відповідно до якої визначити місця розташування земельних ділянок, їх розміри та межі, цільове призначення, а також інші ознаки, за допомогою яких їх можна ідентифікувати як об'єкти правовідносин.

Крім того, законодавство визначає необхідність розробки містобудівної документації для населених пунктів, але не містить імперативного припису, відповідно до якого весь обсяг містобудівної документації та, зокрема, детальні плани територій мають бути розроблені впродовж певного часу чи до визначеного моменту. Здійснення за власної ініціативи та за рахунок бюджетних або залучення формування певних земельних ділянок - розробки землевпорядної документації, визначення їх місцезнаходження, розмірів, меж, а відтак - і самої кількості, є правом органів місцевого самоврядування.

Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази у справі, судом встановлено порушення з боку Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області вимог ч. 3 ст. 22 Закону №2939. Так, у листі від 02.04.2014 р. №15 з метою отримання копії акту погодження меж вказаної у запиті земельної ділянки позивачу рекомендовано звернутись до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області. Тоді як згідно з ч. 3 ст. 22 Закону №2939 відповідач-2, зважаючи на відсутність у нього запитуваних позивачем документів, а також на те, що йому було відомо, хто володіє запитуваною інформацією, зобов'язаний був безпосередньо направити запит позивача належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, чого зроблено не було.

Наразі, бездіяльність Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо ненаправлення до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області запиту позивача не є підставою її звернення із даним позовом до суду та не є предметом позовних вимог.

Водночас із тексту листів від 02.04.2014 р. №15, від 08.04.2014 р. №16, скерованих у відповідь на запити позивача про надання публічної інформації, не вбачається надання Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області запитуваної позивачем інформації та документів, що стосуються Генплану села Лука Києво-Святошинського району Київської області, яке, як встановлено судом, знаходиться у підпорядкуванні Гореницької сільської ради. Разом з тим згідно з положеннями ч. 1 ст. 12 Закону №2780 саме до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства генеральних планів відповідних населених пунктів. При цьому вказівка у листі від 08.04.2014 р. №16 на те, що "генеральний план села в раді є загально допустимим" свідчить про порушення відповідачем-2 ч. 2 ст. 22 Закону №2939, а тому така відповідь вважається неправомірною відмовою в наданні запитуваної позивачем інформації стосовно генплану села Лука.

Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, відомостей стосовно запитуваної позивачем інформації в частині того, чи приймалось Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області з 05.08.2012 р. розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області, а також завіреної належним чином копії розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12.04.2012 р. №207-17-VI "Про затвердження Програми розроблення (оновлення) містобудівної документації на території Києво-Святошинського району Київської області на 2012-2015 роки" та копії Програми, що затверджена цим розпорядженням, Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області позивачу у відповідь на її запит від 20.05.2014 фактично не надано.

Разом з тим з офіційного сайту Києво-Святошинської районної ради за адресою http://www.ksrr.gov.ua судом встановлено, що Програму розроблення (оновлення) містобудівної документації на території Києво-Святошинського району Київської області на 2012-2015 роки в дійсності затверджено рішенням ХVІІ сесії Києво-Святошинської районної ради VІ скликання від 12.04.2012 р. №207-17-VІ (електронний ресурс http://www.ksrr.gov.ua/files/Session_17_%2812.04.2012%29/207.pdf), а відтак Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області не є розпорядником зазначеної інформації, що виключає її надання позивачу.

У ході судового розгляду судом також встановлено недотримання Києво-Святошинської районною державною адміністрацією Київської області вимоги ч. 3 ст. 22 Закону №2939 і при наданні відповіді позивачу листом від 26.05.2014 р. №21, в якому Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області запропоновано звернутись позивачу для отримання інформації про виконання рішень сесії Київської обласної ради до органу місцевого самоврядування, що прийняв відповідне рішення, а стосовно інформації про місцезнаходження проекту землеустрою та картографічних матеріалів - до відділу Держземагенства Києво-Святошинського району.

При цьому суд зауважує, що позовні вимоги щодо бездіяльності Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області позивачем заявлені не були.

Судом також встановлено, що Управлінням Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області порушено ч. 2 ст. 22 Закону №2939, оскільки у листі від 28.05.2014 р. №01-21/4794 повідомлено позивача про можливість ознайомлення з індексно кадастровими картами населених пунктів Києво-Святошинського району на офіційному сайті Публічна кадастрова карта за адресою в мережі Інтернет: http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta., тобто здійснено посилання на загальнодоступне джерело інформації, замість безпосереднього надання позивачу цієї інформації.

У зв'язку із вказаними обставинами суд приходить до висновку, що дана відповідь Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Водночас під час дослідження наданих сторонами доказів у справі, судом встановлено недотримання вимог ч. 3 ст. 22 Закону №2939 Управлінням Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, адже листом від 19.06.2014 р. №01-21/5546 у зв'язку із пошкодженням та частковим викраденням архіву та відсутністю запитуваного проекту землеустрою рекомендувало позивачу щодо отримання запитуваної інформації звернутись до розробника проекту - ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Суд відмічає, що в даній ситуації запитувані позивачем документи повинні бути в розпорядженні Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, а тому останній визначається розпорядником публічної інформації щодо таких документів та їх даних. При цьому пошкодження та часткове викрадення архіву, що, як вбачається зі змісту листа від 19.06.2014 р. №01-21/5546, а також від 21.05.2014 р. №0121/4844 та від 28.05.2014 р. №01-21/4794, є причиною відсутності запитуваного позивачем проекту землеустрою, не позбавляє Управління Держземагенства статусу розпорядника запитуваної інформації та його обов'язку самостійно звернутись до розробника проекту - ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", щодо надання копії (дублікату) цього проекту для надання інформації позивачу.

Між тим, суд вважає прийнятними доводи позивача щодо невідповідності наданих відповідачами листів - відповідей за результатами розгляду запитів про надання публічної інформації, копії яких наявні у справі, вимогам п. 4 ч. 4 ст. 22 Закону №2939, зважаючи на відсутність в їх змісті інформації про порядок оскарження відмови у наданні інформації, однак зазначена обставина не належить до основних підстав, які б свідчили про протиправність оскаржуваних листів відповідачів, а тому оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Отже, як встановлено судом, відмовляючи у задоволенні запитів позивача, Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області в листах, перелічених вище, всупереч ч. 3 ст. 22 Закону №2939 запропоновано позивачу звернутись до видавників розпорядчих документів та не направлено ці запити належним розпорядникам, відомим відповідачам.

Однак, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач не оспорює бездіяльність відповідачів щодо ненаправлення його запитів належним розпорядникам, а просить серед іншого визнати протиправною відмову кожного відповідача у наданні ОСОБА_1 усієї інформації, що стосується меж села Лука Києво-Святошинського району Київської області і розпорядниками якої є відповідачі, у зв'язку з чим суд не вбачає достатніх підстав для виходу за межі позовних вимог.

В той же час для відновлення порушених прав позивача з боку Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати вказаних відповідачів повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.04.2014 р. та від 16.05.2014 р. відповідно про доступ до публічної інформації.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Водночас ухвалою від 03.10.2014 р. позивача звільнено від сплати судового збору як інваліда другої групи, а тому в даному випадку судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, оформлену листом від 08.04.2014 р. №16, щодо надання інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 02.04.2015 р.

3. Зобов'язати Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 02.04.2014 р.

4. Визнати протиправною відмову Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, оформлену листами від 19.06.2014 р. №01-21/5546, від 21.05.2014 р. №0121/4844 та від 28.05.2014 р. №01-21/4794, у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на запит від 16.05.2014 р.

5. Зобов'язати Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 16.05.2014 р.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 23.03.2015 р.