Постанова № 43223656, 18.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015 року Справа № 904/7292/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

представники сторін:

від позивача: Денисенко Н.М. представник, довіреність № 443/1001 від 06.10.14;

від відповідача: Бібленко І.В. представник, довіреність №78/01 від 12.01.15;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька Теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/7292/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства "Криворізька Теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 10 495 772,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", якою з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вих. №21526/1001 від 30.10.2014року) просить стягнути з Державного підприємства "Криворізька Теплоцентраль":

- заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 8 938 750, 23 грн.;

- заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 277 937,05грн.;

- 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 173 541,55 грн.;

- 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 4 967,11грн.;

- інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 1 066 715,22 грн.;

- інфляційні втрати через прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 33 860,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 100050 від 27.02.2003 року в частині своєчасної та повної оплати спожитої активної електроенергії у період з червня 2013 року по вересень 2014 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за активну електроенергію у сумі 8 938 750,23 грн. у період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року за реактивну електроенергію у сумі 277 937,05грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року ( суддя Євстигнеєва Н.М. ) позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Криворізька Теплоцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 8 938 750,23 грн.; заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 277 937,05грн.; 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 173 432,73 грн.; 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 4 964,23 грн.; втрати від інфляції через прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 1 066 709,05грн.; втрати від інфляції на суму заборгованості за спожиту реактивну електроенергію 30 013,27грн.; витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 73 080,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Державне підприємство "Криворізька Теплоцентраль" своєчасно не здійснило розрахунки за спожиту активну електричну енергію за період з червня 2013 року по вересень 2014 року та за спожиту реактивну електричну енергію за період з жовтня 2013року по вересень 2014 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Державне підприємство "Криворізька Теплоцентраль" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким зменшити позовні вимоги на 775,50 грн.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, невірним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для повного та всебічного розгляду справи.

А саме, на думку скаржника, в порушення норм чинного законодавства України, Позивачем подано виключно до суду заяву про збільшення позовних вимог від 30.10.2014 року за вих. № 21526/1001, про що Відповідач дізнався лише 11.11.2014 року в залі судового засідання, а на адресу Відповідача зазначена заява надійшла лише 18.11.2014 року, тобто вже після винесення рішення, що в свою чергу унеможливило Відповідача надати до суду свої доводи та міркування, відповідний контррозрахунок на збільшену суму позовних вимог.

Разом із апеляційною скаргою Відповідач надав суду свій контррозрахунок, відповідно до якого:

- сума 3% річних за прострочення оплати за активну електричну енергію складає 172 681,84 грн.;

- сума 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії складає 4 940,00 грн.;

- сума інфляційних втрат через прострочення оплати за активну електричну енергію складає - 1 066 708,67 грн.

Таким чином, різниця складає 775,50 грн., яку скаржник просить врахувати при винесенні рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що господарський суд Дніпропетровської області, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення по суті заявлених вимог, у зв'язку з чим скаржнику потрібно відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року залишити без змін.

В судовому засіданні 18.03.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

27.02.2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке в подальшому змінило назву на публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (енергопостачальник) та Державним підприємством "Криворізька Теплоцентраль" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 100050 (т. 1 а.с. 7-15).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є постачання і передача електроенергії енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії споживачем.

Обсяги постачання електроенергії та її вартість визначаються відповідно до додатка 1, за тарифами на електроенергію, які визначаються у порядку, затвердженому НКРЕ України (п. 2.1. договору).

Постачання електроенергії здійснюється в межах 1365 кВА (кВт) заявленої споживачем потужності (п.2.2. договору).

Пунктом 11.4 договору встановлено, що договір укладається на строк до 31 грудня 2002 року і набирає чинності з дня його підписання та вважається, що щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 11.4 договору).

Відповідно до п. 3.4. договору для визначення обсягу фактично спожитої електроенергії споживач зобов'язаний знімати показання розрахункових приладів обліку та подавати їх значення енергопостачальнику за встановленою формою (додаток 5). Графік зняття показань лічильників та порядок їх подання енергопостачальнику визначені у додатку 11.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію, що підтверджується Актами про (т. 1 а.с. 29-153, т. 2 а.с. 12-30):

- використану активну електроенергію державним підприємством "Криворізька теплоцентраль":

- за жовтень 2013 року у кількості 433 826 кВАр*г;

- за листопад 2013 року у кількості 984 324 кВАр*г;

- за грудень 2013 року у кількості 953 399 кВАр*г;

- за січень 2014 року у кількості 1 227 617 кВАр*г;

- за лютий 2014 року у кількості 1 068 843 кВАр*г;

- за березень 2014 року у кількості 979 098 кВАр*г;

- за квітень 2014 року у кількості 493 884 кВАр*г;

- за травень 2014 року у кількості 690 121 кВАр*г;

- за червень 2014 року у кількості 230 419 кВАр*г;

- за липень 2014 року у кількості 95 283 кВАр*г;

- за вересень 2014 року у кількості 70 534 кВАр*г;

- використану реактивну електроенергію державним підприємством "Криворізька теплоцентраль":

- за жовтень 2013 року у кількості 266 967 кВАр*г;

- за листопад 2013 року у кількості 610 504 кВАр*г;

- за грудень 2013 року у кількості 580 661 кВАр*г;

- за січень 2014 року у кількості 784 534 кВАр*г;

- за лютий 2014 року у кількості 648 480 кВАр*г;

- за березень 2014 року у кількості 623 197 кВАр*г;

- за квітень 2014 року у кількості 366 691 кВАр*г;

- за травень 2014 року у кількості 451 991 кВАр*г;

- за червень 2014 року у кількості 236 212 кВАр*г;

- за липень 2014 року у кількості 132 444 кВАр*г;

- за серпень 2014 року у кількості 81 459 кВАр*г;

- за вересень 2014 року у кількості 78 575 кВАр*г ;

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1/13 від 01.06.2013 року до договору про постачання електричної енергії "Умови постачання електроенергії" розрахунковим періодом для обліку і розрахунку спожитої електричної енергії на основі показів розрахункових приладів обліку встановлюється період з 30 (31) числа попереднього місяця до також числа розрахункового місяця (т. 2 а.с. 67).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1/13 від 01.06.2013 року до договору про постачання електричної енергії "Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів" споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним та самостійно отриманим у постачальника рахунком, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату активної електроенергії:

- № 100050/6/1 від 15.06.2013 за червень 2013 року на суму 823,52 грн. (отриманий споживачем 04.07.2013 року);

- № 100050/7 від 31.07.2013 за липень 2013 року на суму 276,94 грн. (отриманий споживачем 06.08.2013 року);

- № 100050/9 від 30.09.2013 за вересень 2013 року на суму 49,56 грн. (отриманий споживачем 04.10.2013 року);

- № 100050/10 від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 537 458,35 грн. (отриманий споживачем 06.11.2013 року);

- № 100050/11 від 05.12.2013 за листопад 2013 року на суму 1 219 459,32 грн. (отриманий споживачем 05.12.2013 року);

- № 100050/12 від 08.01.2014 за грудень 2013 року на суму 1 181 146,94 грн. (отриманий споживачем 09.01.2014 року);

- № 121/100050/1 від 05.02.2014 за січень 2014 року на суму 1 520 870,16 грн. (отриманий споживачем 06.02.2014 року);

- № 121/100050/2 від 05.03.2014 за лютий 2014 року на суму 1 324 168,21 грн. (отриманий споживачем 07.03.2014 року);

- № 121/100050/3 від 03.04.2014 за березень 2014 року на суму 1 212 984,92 грн. (отриманий споживачем 07.04.2014 року);

- № 121/100050/4 від 05.05.2014 за квітень 2014 року на суму 611 863,01 грн. (отриманий споживачем 06.05.2014 року);

- № 121/100050/5 від 05.06.2014 за травень 2014 року на суму 896 053,10 грн. (отриманий споживачем 05.06.2014 року);

- № 121/100050/6 від 03.07.2014 за червень 2014 року на суму 313 526,53 грн. (отриманий споживачем 08.07.2014 року);

- № 121/100050/7 від 04.08.2014 за липень 2014 року на суму 135 618,20 грн. (отриманий споживачем 06.08.2014 року);

- № 121/100050/9 від 06.10.2014 за вересень 2014 року на суму 104 404,43 грн. (отриманий споживачем 07.10.2014 року),

та рахунки на оплату реактивної електроенергії:

- № 100050/10/2 від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 13 981,37 грн. (отриманий споживачем 06.11.2013 року);

- № 100050/11/2 від 30.11.2013 за листопад 2013 року на суму 32 335,98 грн. (отриманий споживачем 05.12.2013 року);

- № 100050/12/2 від 08.01.2014 за грудень 2013 року на суму 30 839,69 грн. (отриманий споживачем 09.01.2014 року);

- № 121/100050/1/2 від 05.02.2014 за січень 2014 року на суму 42 669,44 грн. (отриманий споживачем 07.03.2014 року);

- № 121/100050/2 від 05.03.2014 за лютий 2014 року на суму 35 049,61 грн. (отриманий споживачем 07.03.2014 року);

- № 121/100050/3/2 від 03.04.2014 за березень 2014 року на суму 34 495,75 грн. (отриманий споживачем 07.04.2014 року);

- № 121/100050/4/2 від 05.05.2014 за квітень 2014 року на суму 21 291,14 грн. (отриманий споживачем 06.05.2014 року);

- № 121/100050/5/2 від 31.05.2014 за травень 2014 року на суму 26 319,41 грн. (отриманий споживачем 05.06.2014 року);

- № 121/100050/6/2 від 03.07.2014 за червень 2014 року на суму 20 208,37 грн. (отриманий споживачем 08.07.2014 року);

- № 121/100050/7/2 від 04.08.2014 за липень 2014 року на суму 14 361,35 грн. (отриманий споживачем 06.08.2014 року),

- № 121/100050/8/2 від 08.09.2014 за серпень 2014 року на суму 6 384,94 грн. (отриманий споживачем 08.09.2014 року),

- № 121/100050/9/2 від 06.10.2014 за вересень 2014 року на суму 6 950,52 грн. (отриманий споживачем 07.10.2014 року) (т. 1 с.с. 154-170, т. 2 а.с. 31-34).

На думку Позивача, Державне підприємство "Криворізька Теплоцентраль" своєчасно не здійснило розрахунки за спожиту активну електричну енергію за період з червня 2013 року по вересень 2014 року та за спожиту реактивну електричну енергію за період з жовтня 2013року по вересень 2014 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію у сумі 8 938 750,23 грн. за період з червня 2013 року по вересень 2014 року та за реактивну електроенергію у сумі 277 937,05грн. за період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року.

З огляду на положення п. 2 додаткової угоди № 1/13 від 01.06.2013 року до договору про постачання електричної енергії "Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів" строк оплати спожитої активної електричної енергії за спірний період (з червня 2013 року по вересень 2014 року) та строк оплати реактивної електричної енергії за спірний період (з жовтня 2013 року по вересень 2014 року) є таким, що настав.

Наявність заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію відповідач не заперечує, позовні вимоги в цій частині визнає.

Доказів оплати спожитої активної електроенергії у сумі 8 938 750,23 грн. та плати за перетікання реактивної електроенергії у сумі 277 937,05 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 9 216 687,28 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.7. договору у разі прострочення платежу за спожиту електроенергію споживач на вимогу енергопостачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача:

- втрати від інфляції за спожиту активну електричну енергію у сумі 1 066 715,27 грн.;

- втрати від інфляції за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 33 860,79 грн.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів електричної енергії позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (т. 2 а.с. 8-11).

В той же час, господарський суд не погодився з порядком нарахування та розміром нарахованих втрат від інфляції та трьох відсотків річних.

Оскільки позивачем при проведенні розрахунку суми втрат від інфляції за несвоєчасно оплачену активну електроенергію в спірному періоді невірно визначений індекс інфляції в періоді з 01.08.2013р. по 30.09.2014р. (зазначено індекс інфляції 1,174%, у той час як індекс інфляції у цьому періоді складає 116,64389443%), господарським судом вимога позивача задоволена частково у сумі 1 066 709,05грн.

З причини невірного визначення позивачем індексу інфляції при обчисленні суми втрат за несвоєчасну оплату реактивної енергії господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача сума 30 013,27грн.

Оскільки позивачем невірно визначена кількість днів прострочки виконання зобов'язання при нарахуванні трьох відсотків річних за період з 18.03.2014р. по 28.10.2014р. (вказано 225 днів, а потрібно 224дні), господарським судом частково задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію за загальний період з 12.07.2013р. по 28.10.2014р. у сумі 173 432,73 грн. та 3% річних за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії за загальний період з 12.07.2013р. по 28.10.2014р. у сумі 4 964,23 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та контррозрахунком відповідача, відповідно до якого :

- суму 3% річних за прострочення оплати за активну електричну енергію необхідно зменшити на 750,89 гривень;

- суму 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії необхідно зменшити на 24,23 гривень;

- суму інфляційних втрат через прострочення оплати за активну електричну енергію необхідно зменшити на 0,38 гривень,

а взагалі різниця складає 775,50 грн., оскільки відповідач у своєму контррозрахунку, правильно зазначивши період стягнення, невірно зазначив кількість днів стягнення, а саме у кожному періоді стягнення зазначив на один день менше від того, що відповідає дійсності, а у розрахунку суми втрат від інфляції за несвоєчасно оплачену активну електроенергію за період з 01.08.2013 року по 30.09.2014 року невірно зазначив індекс інфляції - 116,6%, у той час як індекс інфляції у цьому періоді складав 116,64389443% (т. 2 а.с. 94).

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних нарахованих за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію у сумі 173 432,73 грн.; 3% річних за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 4 964,23 грн.; втрати від інфляції на суму заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 1 066 709,05грн.; втрати від інфляції на суму заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у сумі 30 013,27 грн.

Що стосується не направлення на адресу відповідача заяви про збільшення позовних вимог від 30.10.2014 року за вих. № 21526/1001, то слід зазначити наступне.

24.09.2014 року Господарським судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 904/7292/14, та призначено розгляд справи на 15.10.2014 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився. У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 04.11.2014 року.

Позивачем було подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення позовних вимог за вих. № 21526/1001 від 30.10.2014 року, про яку Відповідач дізнався у судовому засіданні, яке відбулося 04.11.2014 року, оскільки на засіданні був присутній представник Відповідача, а не 11.11.2014 року, як зазначає Відповідач у апеляційній скарзі.

Отже, ніщо не заважало Відповідачу скористатися своїм правом, та у відповідності до ст. 22 ГПК України в період з 4-го по 11-те листопада 2014 року ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі із заявою про збільшення позовних вимог.

У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення господарським судом процесуальних прав Відповідача в частині позбавлення останнього можливості надати до суду свої доводи та міркування, відповідний контррозрахунок на збільшену суму позовних вимог.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, колегією суддів апеляційної інстанції здійснений розподіл витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька Теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/7292/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 23.03.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя А.Є. Прокопенко