Постанова № 43223545, 17.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 918/1271/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 рокуу справі№ 918/1271/14 Господарського суду Рівненської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Здолбунівкомуненерго" Здолбунівської міської радипростягнення 4 867 209,32 грн. за участю представників сторін:позивача:Кость О.Г.,відповідача:Педич Д.П.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненерго" Здолбунівської міської ради основного боргу у розмірі 3 892 866,04 грн., пені - 349 094,33 грн., інфляційних втрат у сумі 484 616,75 грн., річних в розмірі 140 632,20 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.11.2014 року у справі №918/1271/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 174 500,36 грн., інфляційні втрати в сумі 483 819,49 грн., три відсотки річних у сумі 140 556,22 грн., судовий збір в сумі 73080,00 грн.. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 3 892 866,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року та рішення господарського суду Рівненської області від 10.11.2014 року скасувати в частині зменшення розміру пені на 174 547,17 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як Продавцем, та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради, як Покупцем, був укладений договір №13/2656-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а Покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання пункту 1.1 договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 817 122,83 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які є в матеріалах справи.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Покупцем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням пункту 6.1 договору.

Станом на 04.08.2014 року сума основного боргу відповідача складала 3 892 866,04 грн.

Після порушення місцевим господарським судом провадження у справі відповідач сплатив позивачу суму боргу , яка складає 3 892 866,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17 від 24.10.2014 року. Крім того, позивачем була надана суду першої інстанції довідка про те, що станом на 07.11.2014 року заборгованість у відповідача відсутня.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу відповідачем сплачена після порушення провадження у справі, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині припинення провадження та стягнення 3% річних та інфляційних. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені та штрафу, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові, та не були враховані інтереси позивача.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню на 50% , взяли до уваги те, що станом на час розгляду справи по суті відповідач у повній мірі розрахувався за одержаний природній газ, що не заперечується сторонами, відтак заборгованість за поставлений газ відсутня; врахували його важкий фінансовий стан, зважаючи на те, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення та соціально значимих об'єктів міста, через низький ступінь розрахунків яких і виникла заборгованість. Крім того, при зменшенні розміру пені судами взято до уваги те, що з відповідача у повному обсязі стягуються інфляційні та річні, що вже є частковою компенсацією позивачу втрат від несвоєчасної сплати заборгованості відповідачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору №13/2656-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2012 року передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищенаведені норми закону та договору, та те, що відповідач за отриманий від позивача природний газ розраховувався невчасно, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як нарахування пені.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення пені, врахувавши важкий фінансовий стан відповідача, а також ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, а саме сплату відповідачем основної суми боргу, зважаючи на те, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення та соціально значимих об'єктів міста, через низький ступінь розрахунків яких і виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року у справі №918/1271/14 без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова