Рішення № 43222215, 18.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №588/1430/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Маслов В. В.Номер провадження 22-ц/788/500/15 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Рибалки В. Г.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 січня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

21 серпня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі-Банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 27 квітня 2009 року відповідачка ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір було укладено у формі заяви, згідно якої відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 31 липня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 8568,38 грн., яка складається з наступного: 3385,65 грн. - заборгованість за кредитом; 3059,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1238,60 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 384,21 грн.

Посилаючись на такі обставини Банк просив стягнути з відповідачки на свою користь вищевказану суму заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 січня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 квітня 2009 року на загальну суму 7141, 66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 202,18 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 09 лютого 2015 року виправлено описку в рішенні Тростянецького районного суду від 15 січня 2015 у цій цивільній справі №588/1430/14-ц та визначено вірним в мотивувальній частині рішення дату, по яку позивачем було пропущено строк позовної давності про стягнення коштів за черговими щомісячними платежами по кредитному договору - «20 серпня 2011 року».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до наступного: 1) 21 травня 2009 року відповідачці разом з пенсійною карткою була видана кредитна картка НОМЕР_1, а в лютому-березні 2011 року відповідачка провела повний розрахунок та здала кредитну карту працівнику Банку, яка її розрізала; 2) при підписанні заяви від 21 травня 2009 року відповідачку не знайомили з Умовами і Правилами надання банківських послуг; 3) відповідно до вищевказаної заяви ОСОБА_3 повинна була проводити щомісячні платежі в розмірі 7% від суми заборгованості, тобто заява не містить вказівки на число місяця до якого вона повинна проводити платежі в зазначеному розмірі; 4) Банк (виходячи з позовної заяви) повинен був дізнатися про порушення його прав у квітні 2011 року та звернутися за захистом свої прав, а тому перебіг строку позовної давності по спірним правовідносинам почався з квітня 2011 року та сплинув 28 квітня 2014 року; 5) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що є належним доказом довідка «Про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», оскільки відомості в довідці суперечать відомостям вказаним у заяві.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції по суті виходив з того, що між сторонами 27 квітня 2009 року було укладено кредитний договір б/н (відкрито картковий рахунок на ім'я ОСОБА_3), згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ( а.с.10-16).

Як вбачається зі змісту договору, він був укладений у формі письмової заяви 27 квітня 2009 року, згідно якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», з якими він ознайомився, складає між ним та банком договір.

Відповідно до вказаної заяви, підписаної сторонами 27 квітня 2009 року ОСОБА_3 була видана кредитна картка НОМЕР_1.

Також, згідно умов встановлених сторонами у кредитному договорі було визначено суму кредитного ліміту; базову процентну ставку, що складає 30 % із розрахунку 360 днів у році; строк кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти та порядок погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Умов та Правил надання банківських послуг, що визначені сторонами як складова частина договору строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», підписаної ОСОБА_3, строк внесення щомісячних платежів визначено до 25 числа місяця, що слідує за звітним. (а.с.85)

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору, договір діє протягом 12 місяців з часу підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Тобто, укладений між сторонами договір визначає як щомісячні платежі погашення кредиту так і кінцевий строк повного погашення кредиту.

Позивач, як кредитор, має право вимагати від відповідачки як заборгованість за щомісячними платежами, так і погашення кредиту в повному обсязі у строк визначений останнім днем місяця вказаного на картці.

Зі змісту заяви від 21 травня 2009 року, в ній відсутній запис, який заповнюється банком та визначає термін дії картки. (а.с. 10)

Також, сторонами не надано будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували термін дії кредитної картки, за допомогою якої здійснювались платежі за кредитним договором.

Надану представником позивача копію витягу з електронної бази даних, у якому зазначено номер картки та строк її дії до «0415», суд не прийняв до уваги, оскільки вважав, що вказаний доказ з огляду на положення ст. ст. 57, 60 ЦПК України не є належним, оскільки по-перше він не має будь-яких реквізитів належності вказаних у ньому даних саме до договору укладеного з ОСОБА_3, а по-друге, всі умови договору мають бути зафіксовані саме в ньому, а оскільки електронна база не є складовою укладеного між сторонами договору вона не може містити у собі його умов.

За таких обставин вирішуючи питання щодо заявленого позивачем позову, суд визначав наявну заборгованість відповідачки виходячи із строків виконання зобов'язання за щомісячними платежами, а не за строками щодо погашення кредиту в повному обсязі.

Згідно розрахунку наданого позивачем станом на 31 липня 2014 року за ОСОБА_3 утворилась заборгованість на загальну суму 8568,38 грн., яка складається з наступного: 3385,65 грн. - заборгованість за кредитом; 3059,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1238,60 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 384,21 грн. Відповідачкою не надано належних доказів, які б спростовували цей розрахунок.

З огляду на заяву відповідачки про застосування строків позовної давності суд при ухваленні рішення виходив із наступного.

Як вбачається із правової позиції яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14) за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до правової позиції яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2014 року (справа № 6-116цс13) перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки умовами укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право ПАТ КБ «Приватбанк» вважається порушеним з моменту недотримання ОСОБА_3 строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, звернувшись до суду 21 серпня 2014 року, позивач пропустив строк позовної давності за усіма черговими щомісячними платежами, які повинна була здійснити ОСОБА_3 до 20 серпня 2011 року включно.

За таких обставин підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредиту та процентах за період з 21 серпня 2011 року по 21 серпня 2014 року, на загальну суму 5775,39 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом (3385,65 - 314,42 = 3071,23) - 3071, 23 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом (3059,92 - 355,76 = 2704,16) - 2704,16 грн.

Крім того, з урахуванням річного строку позовної давності за вимогами про сплату неустойки (штрафу, пені), передбачених п. 5.5.1 «Правил користування платіжною карткою» (а.с. 16, 85), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 550 грн. - заборгованості з пені та комісії за користування кредитом (1238,6 - 688,6 = 550).

Також підлягають стягненню відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова 5775,39+550=6325,39*5% =316,27) - 316,27 грн.

Всього підлягає стягненню 7141, 66 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Суд першої інстанції названих вимог закону дотримався не в повній мірі.

Так, відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Як убачається з витягу з програмного комплексу Банку строк дії картки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 закінчується в квітні 2015 року (а.с. 133), названий письмовий доказ (довідка) завірена підписом представника Банку та печаткою Банку.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахуваннякоштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

У п. 1.31 ст. 1 названого Закону зазначено, що платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби.

Статтею 19 названого Закону, зокрема, передбачено, що порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення.

Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.

У разі неможливості зберігання електронних документів протягом часу, встановленого для відповідних паперових документів, мають бути застосовані заходи щодо дублювання цих електронних документів на декількох носіях інформації та їх періодичне копіювання.

Копіювання електронних документів з метою їх подальшого зберігання має здійснюватися згідно з існуючим в установах порядком обліку та копіювання документів. При копіюванні електронного документа з носія інформації обов'язково має бути виконана перевірка цілісності, достовірності та авторства даних на цьому носії.

У разі неможливості зберігання електронних документів із забезпеченням цілісності даних на носіях інформації протягом строку, встановленого для паперових документів, електронні документи повинні зберігатися у вигляді завіреної установою паперової копії.

Дані, що містяться у вищезгаданій довідці Банку щодо строку дії картки НОМЕР_1 узгоджується з інформацією, що міститься в розрахунку заборгованості, виписці з особового рахунку ОСОБА_3 (а.с. 134-141).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 212 ЦПК України помилково оцінив та вважав неналежним доказом «копію витягу з електронної бази даних» (вищезазначену довідку Банку).

За таких обставин та враховуючи те, що відповідачка не надала будь-яких доказів з приводу того, що строк дії картки НОМЕР_1 закінчився в квітні 2011 року, колегія суддів вважає, що названа картка діє по квітень 2015 року.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14), оскільки відповідно до письмової заяви відповідачки, строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки (а.с. 10, зворот).

Мотиви суду першої інстанції, наведені в рішенні суду, які відповідають цій позиції, є помилковими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення, в частині наведених вище обставин підлягає зміні з підстав неповного з'ясування судом обставин, що знають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачка взяла кредит та не повернула Банку гроші в розмірі 7141,66 грн., що не оскаржує Банк.

ОСОБА_3 не подано належних доказів, що вищевказану кредитну картку вона здала Банку. Підписання нею заяви (а.с. 10) свідчить про те, що вона знайомилася з усіма документами, що стосуються даного кредитного договору. На довідці «Про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с. 85) є підпис відповідачки, названа довідка узгоджується з документами, що стосуються даного кредитного договору (договору приєднання).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 січня 2015 року.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -