Рішення № 43221756, 17.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2443/15

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Калараш А.А., Комаровської Н.В.

з участю секретаря Козак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 грудня 2014 року,

встановила:

В лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та кредит", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"(далі Банк), та ОСОБА_4 укладений кредитний договір відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти окремими траншами у межах непоновлюваної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 950 000 доларів США на строк до 10 травня 2022 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом. Згідно додаткової угоди №3 від 30.11.2007року були внесені зміни до Кредитного договору і позичальнику було відкрито непоновлювану мультивалютну кредитну лінію у розмірі 6 757 635 грн. на строк до 10 травня 2022 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом у доларах США та 16% за користування кредитом у Національній валюті України.

В забезпечення кредитних забов"язань Банк уклав договори поруки від 11 травня 2007 року та додаткові угоди до них від 31.11.2007року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які забов"язалися нести солідарну відповідальність з ОСОБА_4 за виконання кредитних забов"язань.

Внаслідок порушення позичальником забов"язань по поверненню кредиту виникла заборгованість і рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2012 року в рахунок заборгованості в сумі 12 305 531 грн. звернено стягнення на іпотечне майно позичальника ОСОБА_4

Банк посилався на те, що станом на 29.01.2013 року розмір заборгованості складає 2 300 268,77 грн., яку він просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів.

Відповідачі позов не визнали.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, просила визнати припиненими забов"язання за договором поруки, укладеним між нею та Банком. При цьому посилалася на те, що внаслідок укладення додаткової угоди №3 до кредитного договору від 30.11.2007року збільшився обсяг її відповідальності.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 грудня 2014 року в задоволенні позову Банка відмовлено, зустрічний позов задоволений: визнано припиненою поруку за договором від 11.05.2007року, укладеним між Банком та ОСОБА_2

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмову в зустрічному позові.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір від 11 травня 2007 року та додаткові угоди до нього укладені особами, які не мали на це повноважень. Крім того, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено отримання кредитних коштів, та про припинення поруки за договором від 11.05.2007року, укладеним між Банком та ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на законі та не підтверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та кредит", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти окремими траншами у межах непоновлюваної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 950 000 доларів США на строк до 10 травня 2022 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом та сплатою комісійних винагород відповідно до п.2.6 Договору(т.1,а.с.5-8).

На видачу двох перших траншів в доларах США між Банком та ОСОБА_4 були укладені дві додаткові угоди:

- додаткова угода №1 від 21 травня 2007 року на видачу траншу в сумі 506 878,90 доларів США(т.1, а.с.9);

- додаткова угода №2 від 23 травня 2007 року на видачу траншу в сумі 443 121,10 доларів США(т.1, а.с.10);

Згідно додаткової угоди №3 від 30 листопада 2007 року були внесені зміни до Кредитного договору і позичальнику було відкрито непоновлювану мультивалютну кредитну лінію у розмірі 6 757 635 грн. на строк до 10 травня 2022 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом у доларах США та 16% за користування кредитом у Національній валюті України(т.1, а.с.11).

На видачу наступного траншу в Національній валюті України в сумі 2 020 000 грн. між Банком та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода №4 від 30 листопада 2007року (т.1, а.с.12).

В забезпечення кредитних забов"язань Банк уклав договори поруки від 11 травня 2007 року та додаткові угоди до них від 30.11.2007року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які забов"язалися нести солідарну відповідальність з ОСОБА_4 за виконання кредитних забов"язань(т.1,а.с.13-18).

Колегія суддів вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність повноважень у посадових осіб, які уклали кредитний договір та додаткові угоди до нього. В матеріалах справи (т.2, а.с.6,7) знаходяться нотаріально посвідчені копії довіреностей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на підставі яких вони діяли при підписанні зазначених договорів. Крім того, в засіданні колегії суддів приєднані до справи копії довіреностей №кдз-1496 від 28 березня 2007 року та №кдз-3565 від 6 липня 2007 року на їм"я ОСОБА_7 з правом передоручення третім особам. На підставі цих довіреностей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були уповноважені на підписання кредитних договорів та додаткових угод до нього.

Укладення зазначених договорів та отримання кредитних коштів за трьома траншами встановлено заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаїва від 31 жовтня 2011 року та рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2012 року, якими в рахунок заборгованості в сумі 12 305 531 грн. звернено стягнення на іпотечне майно позичальника ОСОБА_4(т.1, а.с.19-22). Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що кредитний договір від 11 травня 2007 року та додаткові угоди до нього укладені особами, які не мали на це повноважень, а також про те, що позивачем не доведено отримання кредитних коштів, спростовуються матеріалами справи.

Розмір заборгованості, яка виникла станом на 29 січня 2013 року на загальну суму 2 300 268,77 грн. підтверджується розрахунком позивача, який зроблений по кожному траншу окремо: по першим двом траншам, які видані в доларах США, розрахунок зроблений в цій валюті, а за третім траншем, який виданий в Національній валюті України, розрахунок зроблений в гривні, що відповідає умовам кредитного договору та додатковим умовам до нього(т.1, а.с.23-24).

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення поруки ОСОБА_2 за договором від 11 травня 2007 року внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Суд не звернув уваги на те, що одночасно з укладенням додаткової угоди до кредитного договору №3 від 30.11.2007року, банк уклав з поручителем ОСОБА_2 додаткову угоду до договору поруки від 30.11.2007року, в який ОСОБА_2 надала згоду на зміну умов кредитного договору, а саме на відкриття непоновлюваної мультивалютної кредитної лінії у розмірі 6 757 635 грн. на строк до 10 травня 2022 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом у доларах США та 16% за користування кредитом у Національній валюті України(т.1, а.с.18). Тому висновок суду про припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України є помилковим, а в задоволені позову ОСОБА_2 про припинення поруки необхідно відмовити.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з Банком договори поруки від 11 травня 2007 року та додаткові угоди до них від 30.11.2007року, за якими кожний з поручителів забов"язався нести солідарну відповідальність з ОСОБА_4 за виконання кредитних забов"язань. Оскільки відповідачі не виконують обов'язків, передбачених ч.1 ст.1054 ЦК України, по поверненню кредиту та відсотків, вони відповідно до вимог ч.1 ст.554 ЦК України несуть солідарну відповідальність. При цьому заборгованість за кредитним договором на загальну суму 2 300 268,77 грн. підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4 та з кожного з поручителів, оскільки законом не передбачена солідарна відповідальність поручителів між собою. Поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах. Тому позовні вимоги Банку в цій частині підлягають задоволенню частково зі стягненням зазначеної заборгованості солідарно з ОСОБА_4 та з кожного з поручителів окремо.

Приймаючи до уваги те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом не правильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 3 341 грн., які понесені Банком при подачі позову та в сумі 1 827 грн. - при подачі апеляційної скарги на рішення суду, а всього в сумі 5 168 грн. підлягають стягненню на користь Банку з відповідачів в рівних частках (по 1 722,66 грн. з кожного) на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 грудня 2014 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268 гривень 77 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268 гривень 77 копійок.

В решті позову публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_4 про визнання припиненою поруку за договором від 11.05.2007року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" судовий збір по 1 722 гривень 66 копійок з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

А.А.Калараш

Н.В.Комаровська