Постанова № 4322173, 23.02.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-8144 /08/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі Колтун Ю.М.

з участю позивача - ОСОБА_1.,

представників:

від відповідача - не з'явився,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення невиплачених сум допомоги по догляду за дитиною ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1. звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 6469, 33 грн.

Позивач в позовній заяві вважає, що їй всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась не в повному обсязі.

Позивач просить позов задоволити.

В запереченні на позовну заяву відповідач вважає, що оскільки Державним бюджетом України на відповідний рік не було передбачено видатків на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в такому розмірі як вимагає позивач, позов не підлягає до задоволення . Окрім того, позивач просить застосувати строки звернення до адміністративного суду.

Відповідач просить справу розглядати без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХII, з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Позивач - ОСОБА_1. має на утриманні дитину віком до трьох років ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії 1-СГ №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року).  

Згідно із положеннями ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції до 9 липня 2007 року - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

В позовній заяві, позивач вважає, що у 2007 році згадана соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі .

Такі дії відповідача обумовлені тим, що законом України про Державний бюджет України на відповідний рік норми згаданої статті зупинялись.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнаний таким що не відповідає Конституції України, зокрема, пункт 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V, яким зупинено дію частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» .

В пункті 5 згаданого рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги по догляду за дитиною, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у справі після прийняття рішення Конституційним судом України не вжив заходів до захисту порушеного права позивача, а тому таке підлягає захисту в суді .

Згідно вимог ч.1 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з наступними змінами та доповненнями, на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, зокрема, для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 25.12.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області , з якої вбачається, що позивач отримала за серпень-грудень 2007 року допомогу по догляду за дитиною в сумі 626 грн. 26 коп.

Що стосується вимоги позивача про стягнення згаданої допомоги за 2008 рік, то суд вважає, що в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, оскільки у суду відсутні правові підстави не застосовувати положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким визначений інший розмір грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки такі не визнані неконституційними.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що особа дізналася про порушення свого права з моменту отримання довідки від 25.12.2008 року, а відтак, такі строки позивачем не пропущені.

З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині стягнення 1709 грн. 74 коп. (2336 грн. 00 коп. (серпень - грудень 2007 року) - 626 грн. 26 коп. (здійснених виплат в 2007 році)), а тому в цій частині підлягають до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Золочіваської районної державної адміністрації Львівської області по виплаті ОСОБА_1 призначеної допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в сумі, меншій за встановлений прожитковий мінімум для дітей у віці до 6 років.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (код ЄДРПОУ 03194306), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що проживає за адресою: АДРЕСА_2, 1709 грн. 74 коп. невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

4. В іншій частині в задоволення позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на корить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що проживає за адресою: АДРЕСА_2, 3 грн. 40 коп. судового збору.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

суддя В.Я.Мартинюк