Рішення № 43221218, 19.03.2015, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/5382/14-ц

Провадження № 2/505/180/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2015 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Нікітішина В.П.

при секретарі - Шевчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Котовську Одеської області цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до ОСОБА_1 про виселення із гуртожитку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач КЕВ м.Одеси звернувся 16.12.2014 року в суд з цим позовом та просив ухвалити рішення суду яким виселити відповідача ОСОБА_1 із житлового приміщення (трикімнатного блоку площею 49 кв.м.) в гуртожитку МОУ за адресою:АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Підставою цьому зазначав те, що Збройні Сили України, відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 2, 10 Закону України "Про оборону України" - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством оборони України, яке відповідно ст. З Закону України "Про збройні Сили України" є центральним органом виконавчої влади і військового управління.

Відповідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗС України здійснює управління військовим майном.

Згідно ст. ст. З, 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна та обліковується у органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

КЕВ м. Одеси веде облік казармено-житлового фонду, в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказом МОУ від 03.07.2013 № 448 (як і раніше діючого від 21.04.2011р. № 215) «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» та Положенням про КЕВ м. Одеси, а також здійснює контроль за використанням жилого фонду Міністерства оборони України в порядку ст. 29, 30 ЖК України.

Будівлі, розташовані в Одеському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_1, є нерухомим військовим майном, яке належить Міністерству оборони України, знаходилось на балансі Котовської КЕЧ району, а 10.07.2008 р. за Актом прийому-передачі передано на баланс КЕВ м. Одеси.

Зокрема, буд. за генпланом № 2 на території військового містечка № 1 в м. Котовськ є гуртожитком Міністерства оборони України.

Згідно ст. 127 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно наказу МОУ № 737 від 30.11.11 р. «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень»: «Гуртожитки МОУ призначені для тимчасового проживання курсантів (слухачів) і військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського і офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, під час навчання у військових навчальних закладах МО України або проходження ними військової служби, за умови відсутності в них місця проживання за місцем служби».

На підставі окремого доручення Міністра оборони України, доведеного розпорядженням начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління, КЕВ м. Одеси здійснює заходи реалізації державної програми по поверненню службових квартир та житлових приміщень в гуртожитках до житлового фонду гарнізонів особами, які їх безпідставно утримують.

На виконання протокольного рішення міжвідомчої наради військової прокуратури Південного регіону України, - КЕВ м. Одеси в серпні 2014р. проведено інвентаризацію мешканців гуртожитків МОУ.

Так при проведенні КЕВ м. Одеси інвентаризації мешканців гуртожитків військового містечка № 1 в м. Котовськ було виявлено, що відповідач ОСОБА_1 заселилась у гуртожиток МОУ в м. Котовськ по АДРЕСА_1 в складі сім'ї військовослужбовця. Згодом цей шлюб було розірвано, а військовослужбовець виїхав з даної житлової площі в гуртожитку.

На теперішній час відповідач ОСОБА_1, не проходячи дійсну військову службу у ЗСУ, не знаходячись на обліку військових пенсіонерів та військовослужбовців потребуючих поліпшення житлових умов в гарнізоні не має права на проживання у гуртожитку МОУ.

Невиконання Відповідачами обов'язку про звільнення житлового приміщення у гуртожитку призведе до порушення права на житло інших громадян, які дійсно проходять військову службу у ЗС України та не мають житла за місцем проходження служби.

В ході розгляду справи представник позивача за довіреністю Єрємєєва К.С. на позові наполягала.

Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її представник у суді адвокат ОСОБА_3 позов не визнавали у повному обсязі.

Доводили, що ОСОБА_1 з 1985 року вселилась у цей гуртожиток у якості дружини військовослужбовця і з того часу проживає в ньому. Відповідно у позивача збіг строк позовної давності на виселення її з гуртожитку. Крім цього уже є рішення суду про її виселення з к.АДРЕСА_1 цього гуртожитку. Тому у позові просили відмовити у повному обсязі.

Допитаний судом свідок з боку відповідача ОСОБА_4 свідчив, що в 1985 році командир частини надав його сім'ї дві кімнати у гуртожитку в яких він з ОСОБА_1 прописались в 1986 році. В подальшому у них народився син і їм командування частини додало третю кімнату. Шлюб між ним і ОСОБА_1 розірвано в 1986 році, а в 1999 році він офіційно виписався з гуртожитку.

Вислухавши сторони, покази свідка ОСОБА_4 та дослідивши письмові докази справи, суд приходить до висновку про таке.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Викладені у позові обставини справи щодо проживання відповідача у житловому приміщенні (трикімнатного блоку площею 49 кв.м.) в гуртожитку МОУ за адресою:АДРЕСА_1, визнаються сторонами та не підлягають доказуванню.

Вирішуючи питання щодо її виселення з цих кімнат гуртожитку, суд бере до уваги наступні вимоги закону.

Згідно ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 109 ЖК України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Положенням ч.1 ст.132 ЖК УРСР встановлено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, які працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що навчались у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Обмежень перелічених у ст.125 цього кодексу щодо неможливості виселення відповідача з гуртожитку без надання йому іншого жилого приміщення, судом не встановлено.

Згідно розділу 5.10 наказу МОУ № 737 від 30.11.11 р. «Підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, які самоправно зайняли жилу площу, і колишні члени сім'ї військовослужбовця чи працівника, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР.»

Таким чином оскільки відповідач ОСОБА_1 не перебуває на військовій службі у ЗСУ та не знаходиться на обліку військових пенсіонерів та військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні, тому не має права на проживання у гуртожитку МОУ і підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Правомірність вселення в гуртожиток і тривалість проживання у ньому не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки законодавством це не передбачено.

Доводи представника відповідача про застосування до спору строків позовної давності суд вважає безпідставними, оскільки порушення житлових прав з боку відповідача є триваючим і виявлене воно позивачем лише 25.09.2014 року згідно Акту приймання (передачі) казармено-житлового фонду військового містечка №1 м.Котовськ, а тому трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.

Також не може бути підставою для часткової відмови у заявленому позові щодо виселення відповідача із кімнати АДРЕСА_1 уже прийняте рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.03.2014 року (справа №505/4631/13-ц провадження №2/505/1921/2013) за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України - в інтересах Міністерства Оборони України до ОСОБА_1, про виселення із спеціально пристосованого приміщення без надання іншого приміщення, оскільки підставою цього позову прокурора був саме захист права власності держави і спір цей витікав із цивільних, а не житлових правовідносин.

Судові витрати у справі суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.10,60,88,212-215 ЦПК України, ч.1 ст.132 ЖК УРСР, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_1 із житлового приміщення (трикімнатного блоку площею 49 кв.м.) в гуртожитку МОУ за адресою:АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси сплачений судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який його ухвалив протягом 10 днів з дня проголошення.

С у д д я-