Ухвала суду № 43220722, 17.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/8021/14-ц 17.03.2015 17.03.2015 17.03.2015

Провадження №22ц/784/783/15 Головуюча в першій інстанції Боброва І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю заявника ОСОБА_3,

представника заявника ОСОБА_4,

боржниці ОСОБА_5,

представника відділу ДВС Бикова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2015 року, постановлену за заявою ОСОБА_3 про зміну порядку та способу виконання рішення суду по справі за позовом

ОСОБА_7

до

ОСОБА_5

про усунення перешкод та відшкодування шкоди,

УСТАНОВИЛА:

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2010 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Поряд з іншим, зобов'язано ОСОБА_8, за власний рахунок виконати будівельні роботи для посилення фундаменту та утеплення стіни і ремонт перекриття та зашивки фронтону даху будинку АДРЕСА_1 у відповідності до висновку № 2-ТЗ-140709 НДЦ «Будівельних конструкцій» від 20 липня 2009 року.

На підставі виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 09 червня 2010 року, в цій частині судового рішення відкрите виконавче провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_7 на правонаступника ОСОБА_3

08 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, яку в подальшому уточнив, про зміну порядку та способу виконання судового рішення.

Заявник зазначав, що відповідачка ОСОБА_5 не тільки свідомо не виконує рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2010 року, але й здійснила самочинне будівництво, яке унеможливлює проведення відновлювальних робіт за судовим рішенням, а вжиті до неї заходи щодо знесення самочинної будови та відповідальності за невиконання судового рішення виявились безрезультатними.

Посилаючись на неможливість виконання судового рішення від 28 квітня 2010 року у передбачений цим рішенням спосіб, ОСОБА_3 просив змінити спосіб виконання судового рішення з зобов'язанням відповідачки провести ремонтно-відновлювальні роботи його будівлі на стягнення вартості цих робіт у розмірі 86 749 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву в повному обсязі. На думку апелянта ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника, його представника, боржниці та представника відділу ДВС, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2010 року зобов'язано ОСОБА_5 поряд з іншим, за власний рахунок виконати будівельні роботи з посилення фундаменту, утеплення стіни та ремонту перекриття і зашивки фронтону даху будинку АДРЕСА_1 у відповідності до висновку № 2-ТЗ-140709 НДЦ «Будівельних конструкцій» від 20 липня 2009 року (а.с. 191-192 том 1).

В своїй заяві про зміну порядку та способу виконання рішення суду ОСОБА_3 зазначив способом відшкодування майнової шкоди покладення на відповідачку обов'язку провести необхідні будівельно-відновлювальні роботи, тобто полагодити пошкоджене майно (а.с. 126-129 том. 1).

Відповідно до положення ст. 373 ЦІІК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

При цьому, розглядаючи заяву про зміну способу виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_9 про зміну порядку та способу виконання рішення суду шляхом стягнення вартості ремонтно-відновлювальні робіт його будівлі в розмірі 86 749 грн. вважав, що запропонована заявником заміна способу відшкодування майнової шкоди не є зміною способу захисту цивільного права, що виходить за межі вирішення спору та відповідає ст. ст. 16, 22 ЦК України.

Проте, пославшись на висновок експерта ОСОБА_10, який ні бито перевірений та затверджений ОСОБА_11, та який підтверджує частково виконання рішення апеляційного суду від 28 квітня 2010 року, суд відмовив в задоволенні заяви.

З таким висновком суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Так, допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що не приймав участі в експертному дослідженні спірного об'єкту. Наявний в матеріалах справи висновок науково-дослідницького центру «Будівельних конструкцій» від 17 червня 2014 року, та який затверджений ОСОБА_11, особисто ним не складався, та не підтверджує його виконання саме ним.

Крім того, як вбачається з акту державного виконавця від 08 липня 2014 року, останньому про частково виконання рішення суду стало відомо саме зі слів ОСОБА_11 (а.с. 39).

Згідно п. 8.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, у разі якщо боржник самостійно не сплачує витрати на організацію та проведення виконавчих дій, примусово стягує вказані витрати одночасно із виконанням такого рішення.

Також, в судовому засіданні апеляційної інстанції заявник пояснив, що виконати рішення апеляційного суду від 28 квітня 2010 року неможливо без виконання боржницею рішення апеляційного суду від 03 лютого 2011 року, яким ОСОБА_5 зобов'язано за власний рахунок знести самочинно побудовану стіну за спірною адресою (а.с. 8).

Встановлення вказаної обставини може вплинути на з'ясування правильності обраного заявником способу захисту цивільного права.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції фактично не виконав ухвалу апеляційного суду від 22 січня 2015 року, не перевірив дійсне виконання рішення суду, дійсність висновку спеціаліста (а.с. 35-38), не встановив обставини, які дійсно перешкоджають або утруднюють виконання рішення в той спосіб, який зазначено в судовому рішенні та при вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду не встановив обставин, передбачених ст. 373 ЦПК України, що є порушенням норм права та порядку вирішення цього питання.

Вказані порушення є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2015 року скасувати, а питання про заміну способу виконання рішення суду передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча

Судді