Рішення № 43219530, 22.01.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6946/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 січня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Ярема О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виконання зобов'язання за договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом , у якому просить стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 збитки від незаконного знесення будинку.

В-подальшому уточнив свої вимоги та просить стягнути з відповідачів солідарно 36000 доларів США за користування земельною ділянкою згідно умов договору суперфіцію.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що на підставі свідоцтва про право власності та державного акту на право власності на землю йому належить 16\25 частин житлового будинку та земельна ділянка по АДРЕСА_1 . 13.11. 2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір користування земельною ділянкою для забудови багатоповерхового будинку \суперфіцій\, за яким в рахунок плати за користування земельною ділянкою відповідачі зобов'язались передати йому у власність двохкімнатну квартиру та виплатити 36 000 доларів США за користування ділянкою. Після завершення будівництва житлового будинку на його ділянці йому дійсно передали у власність 2-х кімнату квартиру , однак обумовлену договором суму грошових коштів в розмірі 36 000 доларів США виплачено не було. У зв"язку із чим він вимушений звернутись в суд за захистом свого права та стягнення зазначеної суми .

У судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Представник відповідачів позовні вимоги заперечив та пояснив, що вказаний договір суперфіцію пролонгований на невизначений період, а тому звернення до суду про примусове стягнення грошових коштів є передчасним. Окрім цього у позивачів також є певні невиконані зобов'язання перед відповідачами.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення коштів із ОСОБА_7 та ОСОБА_4,покликаючись на те, що 13.09.2013 року між сторонами був укладений попередній договір, згідно з яким сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу 16\25 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку за цією ж адресою. В рахунок майбутнього договору ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було виплачено 71 000 доларів США, однак останні основний договір у нотаріальній конторі не оформили, хоча повинні були це зробити відповідно до умов попереднього договору до 20.09.2013 р. Позивач за зустрічним договором просить стягнути з відповідачів 71 000 доларів США.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав та дав пояснення, аналогічні змісту позову.

Заслухавши доводи сторін ,вивчивши представлені докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 13.11.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 уклали договір суперфіцію, за яким суперфіціарію \відповідачам\ позивачем \ суперфіціаром\ передається земельна ділянка по АДРЕСА_3 у користування для здійснення будівництва об'єкту нерухомості на один рік. Згідно п. 4.1. договору в рахунок оплати за користування земельною ділянкою та будівлі 16\25 частин будинку , який належить ОСОБА_7, яка може бути знесена в майбутньому в разі необхідності , суперфіціарій передає суперфіціару житлову квартиру та виплачує доплату в розмірі грошової суми, що еквівалентна 36000 доларам США.

Як ствердив у судовому засіданні позивач згідно умов договору двокімнатна квартира йому дійсно була передана у власність. Однак, передбачена договором сума доплати в розмірі 36 000 доларів США виплачена не була, що змусило його звертатись в суд за захистом своїх прав.

Представник відповідача умови договору ,за якими передбачена вказана грошова доплата не оспорював та не заперечував, однак заперечив позовні вимоги ,посилаючись на те, що умови договору в цій частині слід вважати пролонгованими, а тому не було підстав для звернення до суду із вимогами примусового стягнення вказаної суми

Згідно ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Строком договору є час ,протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки. Ст. 631 ЦК передбачає строк договору, тобто термін, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати обов'язки за договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договором суперфіцію від 13.11.2010 р. , укладеного між сторонами , передбачено обов'язок суперфіціарія - ОСОБА_1 надати земельну ділянку в користування суперфіціарів ,а останні зобов'язалися здійснити доплату за користування земельною ділянкою в розмірі 36 000 доларів США. З боку суперфіціарів - відповідачів по справі дане зобов'язання не виконане.

Відтак, позовні вимоги за первісним позовом суд вважає доведеними,підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному об"ємі.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_1 кошти в розмірі 142 000 доларів США,мотивуючи свої вимоги тим, що 16.09.2013 року між ОСОБА_4,яка діяла від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_3 укладено попередній договір, згідно з яким сторони зобов'язались в майбутньому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1. У відповідності до п.2.1. цього договору відповідачі взяли на себе зобов'язання продати,а позивач купити земельну ділянку та житловий будинок,що на ній розташований за суму,яка еквівалентна 71 000 доларів США. За вказаним попереднім договором ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 вказану суму. Сторони повинні були оформити основний договір купівлі-продажу не пізніше 20 вересня 2013 року. Однак, через те, що ОСОБА_1 не підготували необхідний пакет документів для укладення основного договору,такий у передбачені попереднім договором термін не був оформлений . В зв'язку із порушенням зобов'язання з боку відповідачів просять стягнути з них виплачений завдаток та додатково - суму в розмірі завдатку у відповідності до вимог ст. 571 ЦК України.

Суд вважає такі вимоги безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають ,виходячи з наступного.

Із оглянутого у судовому засіданні попереднього договору, укладеного між ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_3, 16.09.2013 р. , такий укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Із змісту ст.. 635 ЦК України попереднім є договір,сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому \основний договір\ на умовах,встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Оскільки договори, пов'язані із відчудженням нерухомості,підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню - договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, а відтак така форма договору повинна була бути і при укладенні попереднього договору. Недотримання обов'язкової форми договору ,передбаченої законом , є підставою для визнання договору нікчемним.

Виходячи з наведеного,суд вважає, що така форма захисту своїх прав, як стягнення суми завдатку ,отриманої відповідачами за попереднім договором, укладеним без дотримання передбаченої законом форми, у подвійному розмірі, є безпідставною.

Керуючись ст.ст. 10,62,213-215,218,209 ЦПК України, ст.ст. 570,571, 629,631,635 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошову суму,еквівалентну 36 000 доларам США - 567720 \ п'ятсот шістдесят сім тисяч сімсот двадцять \ грн..

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 500 \п'ятсот \ грн.. сплаченого судового збору.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дохід держави 3154 \ три тисячі сто п'ятдесят чотири\ грн.. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення коштів -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом десяти днів .

Суддя: Г. Б. Білінська