Рішення № 43219517, 19.02.2015, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1304/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Мелешко С. І.

при секретарі Шульган Л.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вандзьо О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді, Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням.та трудовим каліцтвом

в становив:

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, покликаючись на те, що з 1980 року по 2001 рік працював на шахті «Ім. 50-річчя Великої жовтневої соціалістичної революції».

У зв'язку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. 11.04.2001 р. обласною МСЕК йому вперше 50% втрати професійної працездатності, із яких 45 % професійне захворювання(антракосилікоз) та 5 % у зв'язку з трудовим каліцтвом. Згодом актом МСЕК від 29.04.2002 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності та підтверджено 50 % втрати професійної працездатності, актом МСЕК від 08.04.2004 року йому встановлено ІІ групу інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності. В подальшому актом від 06.04.2006 року йому безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, він безтерміново на 50% втратив працездатність внаслідок профзахворювання, та отримав ІІ групу інвалідності, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі та неодноразово звертатись за отриманням медичної допомоги, що призвело до зміни ритму та порядку життя.

З огляду на наведене, аргументуючи позовні вимоги на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» просить стягнути з відповідача в його користь моральну шкоду, яку оцінює у 30 000 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився. Позовні вимоги позивача підтримав у судовому засідання його представник ОСОБА_1, який пояснив, що у зв'язку із роботою у важких та несприятливих умовах праці під землею на шахті його довіритель отримав професійне захворювання, внаслідок чого, змушений постійно проходити медичне лікування. Через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоров'ї. Вважає, суму моральної шкоди у 30000 грн. обґрунтованою та просить стягнути її з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своїх доводів послалась , на те, що на час встановлення позивачу втрати працездатності Фонд не відповідав за завдану шкоду. Окрім цього 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», відповідно до якого ч.8 ст.38 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування викладено у новій редакції відповідно до якої відшкодування моральної шкоди потерпілим не є страховою виплатою та має здійснюватися незалежно від часу настання страхового випадку виключно роботодавцем. Таким чином, у позовних вимогах просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що впродовж 1980-2001 років позивач працював на підприємствах по видобутку вугілля та стаж його роботи в підземних умовах становить понад 18 років, що стверджується копією трудової книжки виданою на його ім'я ОСОБА_3, 1961 року народження.

Як вбачається із повідомлення Міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 27.10.2014 року, рішенням обласної МСЕК № 3 від11.04.2001 року ОСОБА_3 вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності, із яких 45 % професійне захворювання (антракосилікоз) з 22.03.2001 року та 5 % у зв'язку з трудовим каліцтвом 15.07.1990 року. Вказане також підтверджується копією виписки з акту огляду у МСЕК серії ЛВА - 2 № 006424 від 11.04.2001 року.

Як вбачається із акту розслідування професійного захворювання від 05.04.2001 року причинами виникнення професійного захворювання є вугільно-породний пил в концентрації 50-110 мг./м.куб., вміст діоксину кремнію в повітрі робочої зони 0,5-10%.

Матеріали справи також містять відомості про те, що позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів. Що в свою чергу доводить той факт, що заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків ушкодження здоров'я спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У п.11 постанови Пленум у Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що право на отримання потерпілим страхових виплат на стає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як уже зазначалося вище, позивачу вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності 50% з 22.03.2001 року в результаті огляду, який було проведено 11.04.2001 року. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, а саме 22.03.2001 року відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаних із виконанням ним трудових обов'язків, передбачалося Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, які затверджені Постановою КМ України № 472 від 23.06.1993 року (далі Правила), ЦК УРСР, КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст.440-1 ЦК Української РСР (яка діяла на момент встановлення ступеня втрати професійної працездатності) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду не залежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти розмірів мінімальної заробітної плати.

П.1 Правил, які були чинними станом на 27.03.2001 року, матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці, несе власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган.

ОСОБА_3 як на правову підставу відшкодування саме з відповідача моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я посилається на ст.21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який вступив в дію 01.04.2001 року.

Відтак враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, а саме 22.03.2001 року, наведений Закон не вступив в силу, тому Фонд не є належним відповідачем по даній справі.

Незважаючи на роз'яснення у судовому засіданні представникові позивача передбаченого ст. 33 ЦПК України права клопотати перед судом про заміну неналежного відповідача належним або про залучення останнього до участі у справі як співвідповідача, останній відмовився скористатися таким правом, тому, виходячи з принципу диспозитивності, суд вирішив справу в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 11 цього Кодексу).

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до остаточного висновку, що відшкодування моральної шкоди позивачу не може бути здійснено Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді відповідно до вимог ЗУ «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», а тому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 30,60, 209,212-215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та трудовим каліцтвом у розмірі 30 000 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. І. Мелешко