Вирок № 43217903, 16.03.2015, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/75/15-к

Номер провадження № 1-кп/315/37/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2015 Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Дмитренко В.В.

за участю прокурора: Лукаша Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області кримінальне провадження №120140080220000731 від 11.09.2014 року з обвинувальним актом за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився с. Марфопіль Гуляйпільського району Запорізької області, громадянина України, українця, освіти середньо-спеціальної, неодруженого, непрацюючого, безпартійного, не депутата, невійськовозобов`язаного, зареєстрованого: АДРЕСА_1 не маючого постійного місця проживання, маючого судимості:

1) 18.01.2010 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, застосовано ст.75 КК України та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

2) 24.10.2010 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, застосовано ст.71 КК України і частково приєднано покарання за вироком суду від 18.01.2010 року,

10.07.2013 року звільнений з Бережанської ВК Тернопільської області умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 24 дні,

3) 08.09.2014 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.357, 70 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, застосовано ст.75 КК України та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

під вартою з 16.12.2014 року,

в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

11.09.2014 року близько 13 години 00 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області ОСОБА_1, керуючись корисливими мотивами, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, перебуваючи на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу зі столу, який знаходився на подвір'ї домоволодіння, таємно викрав мобільний телефон "Lenovо А 390 Т" вартістю 838,50 грн., належного ОСОБА_2, завдавши останньому матеріальні збитки на вказану суму.

Крім того, 10.11.2014 року близько 23 години 00 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області ОСОБА_1, керуючись корисливими мотивами, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись в приміщенні станції з технічного обслуговування автомобілів, розташованої по вул. Герцена 3, діючи повторно, незаконно заволодів автомобілем НОМЕР_1 вартістю 68007,53 грн., належним ОСОБА_3, завдавши останньому матеріальні збитки на вказану суму.

Крім того, 15.12.2014 року близько 13 години 30 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області ОСОБА_1, керуючись корисливими мотивами, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись в житловому будинку домоволодіння АДРЕСА_3 шляхом вільного доступу зі столу, який знаходився в залій кімнаті, таємно викрав мобільний телефон "Nokia asha-300" вартістю 860,07 грн., мобільний телефон "Nokia Q-670" вартістю 308,40 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора "МТС" вартістю 10 грн., належного ОСОБА_4, завдавши останньому матеріальні збитки на загальну суму 1168,47 грн.

Обвинувачений визнав обставини скоєння ним крадіжок та викрадення автомобіля, викладені в обвинувальному акті, його позиція щодо визнання обставин крадіжки добровільна, йому зрозумілі положення ч.3 ст.349 КПК України, і що у випадку визнання судом недоцільності дослідження доказів у справі, він буде позбавлений права оскаржувати обставини, викладені в обвинувальному акті, в апеляційному порядку, не заперечував проти недоцільності дослідження доказів по справі, обмежившись його допитом.

Потерпілий ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надав.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що цивільний позов не заявляв, так як не бажає цього, йому зрозумілі положення ч.3 ст.349 КПК України, він правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, і що у випадку визнання судом недоцільності дослідження доказів у справі, він буде позбавлений права оскаржувати обставини, викладені в обвинувальному акті, в апеляційному порядку, не заперечував проти недоцільності дослідження доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого, прохав покарати обвинуваченого менш суворо, ніж пропонував прокурор.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що цивільний позов не заявляв, так як викрадене йому повернуто, йому зрозумілі положення ч.3 ст.349 КПК України, він правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, і що у випадку визнання судом недоцільності дослідження доказів у справі, він буде позбавлений права оскаржувати обставини, викладені в обвинувальному акті, в апеляційному порядку, не заперечував проти недоцільності дослідження доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого, прохав покарати обвинуваченого на розсуд суду.

Прокурор пропонує обрати обсяг дослідження доказів у справі відповідно до ч.3 ст.349 КПК України та вважає за можливе обмежитись допитом обвинуваченого та недоцільним досліджувати інші докази у справі.

Суд, керуючись ч.3 ст.349 КПК України, так як проти цього не заперечують сторони кримінального провадження: прокурор, потерпілі та обвинувачений, визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, при цьому обвинувачений та потерпілі правильно розуміють обставини, викладені в обвинувальному акті, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, сторонам кримінального провадження роз`яснено, що вони у цьому разі будуть позбавлені права оскаржувати обставини, викладені в обвинувальному акті, в апеляційному порядку, та вважає за необхідне при дослідженні доказів обмежитись допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі, суду пояснивши, що 11.09.2014 року близько 13 години 00 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області він знаходився в домоволодінні АДРЕСА_2, де знаходились і потерпілий, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які розпивали спиртні напої, він в розпиванні спиртних напоїв участі не приймав, зі столу, який знаходився на подвір'ї домоволодіння він таємно викрав мобільний телефон, який належав потерпілому, останній він продав за 400 грн., 10.11.2014 року близько 23 години 00 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області він перебував в приміщенні станції з технічного обслуговування автомобілів, розташованої по вул. Герцена 3, зі своєю знайомою, вирішив незаконно заволодіти автомобілем потерпілого з метою поїздки на ньому в село до знайомої дівчини, на ньому вони поїхали по селам, в с. Шевченко автомобіль зламався, так як вийшло з ладу щеплення і він там його залишив, 14.12.2014 року увечері він приїхав в м. Гуляйполе Запорізької області до сестри, яка мешкала по АДРЕСА_3 де він переночував, а наступного дня близько 13 години 30 хвилин він таємно викрав два мобільних телефони, які знаходились на столі в залій кімнаті та належали його зятю - потерпілому у справі, останні було вилучено працівниками міліції та повернуто потерпілому, в скоєному розкаюється, обіцяє, що подібного не повториться.

Прокурор вважає, що винуватість обвинуваченого в скоєному знайшла своє підтвердження в ході судового слідства і підтверджується показами обвинуваченого, його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства по епізоду 11.09.2014 року за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, 10.11.2014 року за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь якою метою, вчинене повторно, по епізоду 15.12.2014 року за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, при призначенні міри покарання прохає суд врахувати характер та ступінь тяжкості скоєних злочинів, як обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, особу обвинуваченого: маючого непогашені і не зняті в установленому законом порядку судимості, злочин скоєно в період звільнення від відбування покарання з випробуванням, не маючого постійного місця проживання, думку потерпілого ОСОБА_3 про призначення покарання менш суворого, ніж те, що запропоноване прокурором, думку потерпілого ОСОБА_4 про призначення покарання обвинуваченому на розсуд суду та вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, у виді 3 років позбавлення волі, за скоєння злочину, передбаченому ч.2 ст.289 КК України, у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, застосувати ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, застосувати ч.1 ст.71 КК України призначивши покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного судом покарання, невідбуте за вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08.09.2014 року з урахуванням ст.72 КК України, та призначити остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Вина обвинуваченого підтверджується його показами під час судового слідства про те, що 11.09.2014 року близько 13 години 00 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області він знаходився в домоволодінні АДРЕСА_2, де знаходились і потерпілий, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які розпивали спиртні напої, він в розпиванні спиртних напоїв участі не приймав, зі столу, який знаходився на подвір'ї домоволодіння він таємно викрав мобільний телефон, який належав потерпілому, останній він продав за 400 грн., 10.11.2014 року близько 23 години 00 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області він перебував в приміщенні станції з технічного обслуговування автомобілів, розташованої по вул. Герцена 3, зі своєю знайомою, вирішив незаконно заволодіти автомобілем потерпілого з метою поїздки на ньому в село до знайомої дівчини, на ньому вони поїхали по селам, в с. Шевченко автомобіль зламався, так як вийшло з ладу щеплення і він там його залишив, 14.12.2014 року увечері він приїхав в м. Гуляйполе Запорізької області до сестри, яка мешкала по АДРЕСА_3 де він переночував, а наступного дня близько 13 години 30 хвилин він таємно викрав два мобільних телефони, які знаходились на столі в залій кімнаті та належали його зятю - потерпілому у справі.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що винуватість обвинуваченого в висунутому йому звинуваченні знайшла своє підтвердження у повному обсязі і дії обвинуваченого органами досудового слідства правильно кваліфіковані органами досудового слідства по епізоду 11.09.2014 року, по епізоду 15.12.2014 року - за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, 10.11.2014 року - за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь якою метою, вчинене повторно.

При призначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних злочинів, як обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, особу обвинуваченого: маючого непогашені і не зняті в установленому законом порядку судимості, злочин скоєно в період звільнення від відбування покарання з випробуванням, не маючого постійного місця проживання, негативно характеризується за місцем свого проживання, думку потерпілого ОСОБА_3 про призначення покарання менш суворого, ніж те, що запропоноване прокурором, думку потерпілого ОСОБА_4 про призначення покарання обвинуваченому на розсуд суду та вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за скоєння злочину, передбаченому ч.2 ст.289 КК України, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, застосувати ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, застосувати ч.1 ст.71 КК України призначивши покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного судом покарання, невідбуте за вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08.09.2014 року з урахуванням ч.1 п.б) ст.72 КК України, та призначити остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

16.12.1014 року ухвалою слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Каракай Н.Д. обвинуваченому під час досудового слідства обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

04.02.2015 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з 04.02.2015 року по 04.04.2015 року.

З метою забезпечення виконання вироку суду продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою з 16.03.2015 року по 15.05.2015 року.

Речові докази у справі: два недопалки сигарет та таблицю слідів пальців рук, передані на зберігання до камери схову Гуляйпільського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, необхідно знищити.

Речовий доказ у справі: автомобіль НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_3, необхідно залишити останньому за належністю.

Речовий доказ у справі: мобільний телефон "Lenovo А 390 Т" з акумуляторною батареєю, переданий на зберігання ОСОБА_2, необхідно залишити останньому за належністю.

Речові докази у справі: мобільний телефон "Nokia asha-300", мобільний телефон "Nokia Q-670" та дві карти пам'яті по 4 ГБ, передані на зберігання ОСОБА_4, необхідно залишити останньому за належністю.

Процесуальні витрати у справі на проведення судових експертиз №2006 від 20.11.2014 року та №248/14 від 04.01.2015 року, №2263 від 30.12.2014 року на загальну суму 1130,22 грн. не підлягають стягненню з обвинуваченого, так як суду відповідно до ч.4 ст.122 КПК України не надано доказів того, що виконані роботи не входять до службових обов`язків експертів.

Цивільні позови у справі не заявлені в зв`язку з поверненням потерпілим викраденого майна.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -

П Р И С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, у виді 3 років позбавлення волі, за скоєння злочину, передбаченому ч.2 ст.289 КК України, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Застосувати ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, застосувати ч.1 ст.71 КК України, призначивши покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного судом покарання, невідбуте за вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08.09.2014 року з застосуванням ч.1 п.б) ст.72 КК України, та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з 16.03.2015 року по 15.05.2015 року.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 16.12.2014 року.

Речові докази у справі: два недопалки сигарет та таблицю слідів пальців рук, передані на зберігання до камери схову Гуляйпільського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, знищити.

Речовий доказ у справі: автомобіль НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_3, залишити останньому за належністю.

Речовий доказ у справі: мобільний телефон "Lenovo А 390 Т" з акумуляторною батареєю, переданий на зберігання ОСОБА_2, залишити останньому за належністю.

Речові докази у справі: мобільний телефон "Nokia asha-300", мобільний телефон "Nokia Q-670" та дві карти пам'яті по 4 ГБ, передані на зберігання ОСОБА_4, залишити останньому за належністю.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, потерпілим, обвинуваченому.

Суддя: С. О. Ярош