Ухвала суду № 43217320, 06.03.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1628/14-ц

Провадження№ 6/266/26/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2015 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого - судді Дзюба М.В.,

при секретарі Петрухіной Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі подання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про примусовий вхід до приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

05.03.2015 року державний виконавець Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ звернувся до суду з даним поданням, вказуючи на те, що на виконанні Приморського ВДВС знаходиться виконавчий лист № 266/1628/14-ц від 29.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 873654,00 гривень. Також зазначив, що на адресу боржника неодноразово кореспонденцією з повідомленням надсилались виклики, однак боржник добровільно своїх зобовязань не виконує, дій, направлених на погашення боргу, не здійснює. За таких обставин просив розглянути питання про примусовий вхід до АДРЕСА_1 в Приморському районі м. Маріуполя для проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч1 ст. 376 ЦПК України суд негайно розглядає подання, вказане в частині першій цієї статті, без виклику та повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця.

Державний виконавець в судове засідання не з"явився та матеріалів виконавчого провадження суду не надав.

Суд, дослідивши подання та матеріали цивільної справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні Приморського ВДВС знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 266/1628/14-ц від 29.08. 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 873654,00 гривень.

Згідно вимог п. 15 ч.3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи може безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи.

Норми ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачають, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Разом із тим, слід зазначити, що відповідно до ст.. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Держаний виконавець до подання надає копію акту від 06.11.2014 року, в якому зазначено, що при виході за адресою боржника не було вдома, а повідомлення про виклик залишено дружині. При цьому понятими за даним актом є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який насамперед є стягувачем у даному виконавчому провадженні та є зацікавленою особою при виконанні цього рішення. Разом із тим, в акті взагалі не зазначено за якою адресою здійснювався вихід державного виконавця і чи є ця адреса місцем проживання боржника.

Також, суд звертає увагу на те, що з дати начебто здійснення державним виконавцем виходу "за адресою боржника" та моментом звернення до суду із зазначеним поданням пройшло чотири місяці, на протязі яких державним виконавцем могли бути вчинені інші виходи та передбачені законом виконавчі дії.

Разом із тим, суду не надано доказів, які підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобовязань, крім голослівного, не підтвердженого відповідними доказами, посилання державного виконавця про неодноразові випадки надсилання рекомендованим листом викликів боржнику та його неявку до Приморського ДВС.

В обґрунтуванні факту ухилення боржника ОСОБА_1 державний виконавець посилається на постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2014 року, яку надіслано на адресу боржника та поштове повідомлення з відміткою про отримання від 23 жовтня 2014 року та надає копію зазначеного поштового повідомлення.

В поясненнях громадянки ОСОБА_4 без зазначення дати складання, зазначено, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 дійсно мешкає, однак з другої половини грудня 2014 року відсутній за даною адресою. При цьому, не надано жодного документу на підтвердження того, в межах якого провадження, з якою метою та підставі чого були відібрані дані пояснення дільничим міліціонером та у звязку із чим долучені до матеріалів виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем за даним виконавчим провадженням формально надсилаються подання про примусовий вхід до житла, про тимчасове обмеження, на підтвердження яких додаються одні й ті ж самі докази у вигляді акту від 06.11. 2014 року та поштового повідомлення від 23.10.2014 року. При цьому суд приходить до висновку, що надані докази не свідчать про факт ухилення боржника від виконання зобовязання, про що зазначав в ухвалах суду від 13.11.2014 року та 24.12.2014 року та які не були усунені та доповнені, а тому в задоволенні подання відмовляє у зв"язку із необгрунтованістю та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про виконавче провадження, ст.376 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про примусовий вхід до приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її отримання до апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя.

Суддя Дзюба М. В.