Вирок № 43212527, 03.02.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/7800/12

Провадження № 1/204/2/15

Справа № 419/7800/12

1/204/2/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Григоренка Д.Ю.

при секретарі: Бондарюк С.Л.

за участю прокурора: Захарчук В.О.

захисника підсудного: ОСОБА_1

потерпілої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Холодіївка Пятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, працюючого старшим майстром електроремонтної ділянки Ремонтно-механічного заводу ДП «Східний горно-збагачувальний комбінат», раніше не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2011 року, приблизно о 20.00 годині, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Криворізькій з боку вул. Київської в напрямку вул. Робочої у м. Дніпропетровську.

Під час руху ОСОБА_3, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеному дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра»), по якому рухалася пішохід ОСОБА_2, зліва направо по ходу його руху, заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу не прийняв, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2, в результаті чого в районі будинку № 178 по вул. Робочій у м. Дніпропетровську допустив на неї наїзд.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого осколкового перелому правої сідничної кістки, косо-поперечного перелому лонної кістки справа зі зміщенням уламків, закритого перелому поперечних відростків третього та четвертого поперекових хребців, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 добу.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», невиконання яких знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині не визнав і пояснив, що 11 лютого 2011 року, приблизно о 20.00 годині, він керував автомобілем «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, та рухався по вул. Криворізькій з боку вул. Київської в напрямку вул. Робочої у м. Дніпропетровську, зі швидкістю руху приблизно 50-55 км/год. Він їхав по лівій смузі для руху. Попереду нього їхав попутний транспорт, який оглядовість йому не обмежував. На задньому сидінні праворуч сиділа його дружина ОСОБА_4 Опадів на проїзній частині не було. На його автомобілі були включені протитуманні фари та ближнє світло фар. Ділянка проїзної частини освітлювалася ліхтарем. Проїзна частина розрахована для руху у двох напрямках та складається з двох смуг для руху у кожному напрямку. Загальна ширина проїзної частини приблизно 12 метрів. У зустрічному напрямку їхав автомобіль «Газель», який майже зупинився перед пішохідним переходом. Він не виключає, що світло фар автомобіля «Газель» засліпило його. У цей час він, рухаючись по вул. Криворізькій, переконався у відсутності пішоходів та продовжив рух у напрямку вул. Робочої. Далі він побачив, що з-за автомобіля «Газель» неочікувано для нього вибігла невідома жінка. Як йому стало відомо пізніше, цією жінкою є ОСОБА_2 Остання перебігала проїзну частину зліва направо по ходу його руху. При цьому ОСОБА_2 рухалася поза межами пішохідного переходу. У той момент, коли він вперше помітив пішохода ОСОБА_2, відстань від переднього краю його автомобіля до пішохода складала близько 5 метрів. Звуковий сигнал він не подавав. Далі він натиснув на гальма, однак уникнути наїзду на ОСОБА_2 не вдалося. Боковим зором він побачив, що після наїзду ОСОБА_2 зробила ще декілька кроків і впала на проїзну частину. ДТП сталося на відстані 7-8 метрів за пішохідним переходом. Дорожня розмітка «зебра» була косою, шириною приблизно 2,5 метри. Пішохідний перехід («зебра») перетинав проїзну частину не перпендикулярно, а під кутом приблизно 45 градусів за напрямком руху стрілки годинника.

Наїзд на ОСОБА_2 відбувся правою передньою частиною автомобіля, в районі правої фари. Внаслідок ДТП у нього була вм'ятина на капоті автомобіля та пошкоджене кріплення переднього бамперу. Напрямок руху праворуч або ліворуч перед наїздом на ОСОБА_2 він не змінював. З моменту наїзду на ОСОБА_2 до повної зупинки автомобіля він проїхав приблизно 15 метрів, після чого він вийшов з автомобіля та пішов до ОСОБА_2. В цей момент ОСОБА_2, опираючись на руки, намагалася самостійно підвестися на ноги, однак при цьому впала обличчям донизу. Поверхня проїзної частини на тій ділянці дороги представлена асфальтом, який на той час мав обледенілі ділянки. ОСОБА_2 була одягнена у темне довге пальто, темні чоботи та рукавички. Біля ОСОБА_2 лежали її чорна шапка та сумка. На місці ДТП були сліди крові ОСОБА_2. На обличчі ОСОБА_2 з лівої сторони сочилася кров. Він та дружина допомогли підвестися ОСОБА_2 на ноги та посадили її на переднє пасажирське сидіння свого автомобіля. Він попросив дружину, щоб та викликала швидку допомогу, однак ОСОБА_2 попросила відвезти її до лікарні (СМСЧ-6 м. Дніпропетровська), що він і зробив. Після ДТП він намагався добровільно відшкодувати ОСОБА_2 частину заподіяних збитків. Спочатку ОСОБА_2 не захотіла прийняти від нього 5000 гривень, а у жовтні 2013 року він перерахував ОСОБА_2 поштовим переказом 10000 гривень. Однак через недотримання ОСОБА_2 домовленостей щодо лінії поведінки під час судового розгляду кримінальної справи він відкликав цей платіж назад. Він вважає, що непоправне знівечення обличчя ОСОБА_2, що характеризується наявністю у останньої двох маленьких рубців, не доведене жодною з проведених судово-медичних експертиз. Він впевнений, що не порушував правила дорожнього руху, а у розглядуваній ДТП винуватою є пішохід ОСОБА_2, яка перебігала проїзну частину не по пішохідному переходу.

Не дивлячись на невизнання своєї вини підсудним, його винуватість в інкримінованому злочині підтверджується зібраними по справі доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що приблизно о 19.55 годині 11 лютого 2011 року вона йшла у нічну зміну на роботу до ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова», де в одному з цехів вона працює лаборантом. При цьому вона йшла по вул. Робочій у напрямку вул. Криворізької у м. Дніпропетровську. Вона була одягнена у пальто сірого кольору, чоботи, рукавички, на голові була чорна шапка. У руці у неї була жіноча сумка. Опадів на проїзній частині не було, сніг лежав лише на узбіччі та під парканом. Ділянка проїзної частини освітлювалася ліхтарем та світлом від найближчої аптеки. Проїзна частина розрахована для руху у двох напрямках та складається з двох смуг для руху у кожному напрямку. На перехресті вул. Робочої та вул. Криворізької вона побачила свою двоюрідну сестру ОСОБА_5, яка також працює лаборантом на заводі. ОСОБА_5 знаходилася на відстані близько 10 метрів від неї та чекала на маршрутне таксі. Вона помахала ОСОБА_5 рукою і пішла до пішохідного переходу, прямуючи до центральної прохідної заводу. Вона зупинилась перед пішохідним переходом, оскільки побачила, як зліва рухається легковий автомобіль, який зупинився та дав їй дорогу. Дорожня розмітка «зебра» була косою, шириною приблизно 3 метри. Вона у темпі кроку розпочала рух по пішохідному переходу та дійшла по ньому до середини проїзної частини. Вона зупинилася і побачила, як з правої сторони у напрямку вул. Робочої на відстані приблизно 30 метрів від неї рухається легковий автомобіль «джип» з ввімкненим світлом фар. Далі вона продовжила рух по пішохідному переходу у темпі кроку, рухаючись перпендикулярно, однак в межах пішохідного переходу. При цьому вона йшла нешвидко, не бігла, напрямок руху не змінювала. Оскільки вона переходила дорогу по пішохідному переходу, вона не спостерігала за вищевказаним автомобілем «джип». Не дійшовши по пішохідному переходу до тротуару відстань приблизно один метр, вона відчула удар у бік та спину. Як їй стало відомо у подальшому, наїзд на неї скоїв ОСОБА_4, який керував автомобілем «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1. До моменту наїзду на неї автомобіля вона була повернута одночасно правим боком та спиною до автомобіля, під керуванням ОСОБА_3. Автомобіль ОСОБА_3 після наїзду на неї стояв на пішохідному переході і передніми і задніми колесами. Вона не пам'ятає, чи втрачала вона свідомість, все сталося миттєво. Одразу після удару автомобілем вона прокинулася на асфальті, на відстані близько 2-3 метрів від автомобіля. Вона самостійно намагалася підвестися на ноги, чи падала вона при цьому, вона не пам'ятає. ОСОБА_6 та його дружина витерли серветками кров з її обличчя, допомогли їй підвестися на ноги та посадили до автомобіля. Її шапка і сумка знаходилися під машиною ОСОБА_6, чоботи та рукавички були пошкоджені. Вона попросила відвезти її до лікарні (СМСЧ № 6 на вул. Титова). У лікарні вона лікувалася три тижні, після чого була змушена повторно звертатися за стаціонарним лікуванням.

Звукових сигналів перед наїздом на неї автомобілем ОСОБА_6 не подавав. На її думку, ОСОБА_6 міг би її об'їхати, якби повернув ліворуч. Якою частиною автомобіля на неї був здійснений наїзд, вона не бачила, напевно, правою передньою фарою. Ніякого автомобіля «Газель» перед ДТП на місці пригоди не було. Внаслідок ДТП у неї були закритий перелом правої сідаліщної кістки, перелом лобкової кістки, забій голови, струс головного мозку, численні садна на обличчі. Також в результаті ДТП на її обличчі утворився рубець, довжиною приблизно 3,0 см. Позбутися цього рубця можна тільки хірургічним шляхом;

- протоколом огляду та перевірки технічного стану транспорту, а також фототаблицею до нього від 11 лютого 2011 року, відповідно до яких був оглянутий належний ОСОБА_3 автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1. На вказаному автомобілі виявлені механічні пошкодження у вигляді: вм'ятини на капоті праворуч, відсутність справа фарби в районі передньої фари автомобіля (т. 1, а.с. 7-10);

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 17 травня 2008 року, відповідно до якого власником автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 17);

- протоколом огляду від 02 березня 2011 року, відповідно до якого був оглянутий належний ОСОБА_3 автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1. На вказаному автомобілі виявлені механічні пошкодження у вигляді: вм'ятини на капоті праворуч, відсутність фарби в районі правої передньої фари автомобіля (т. 1, а.с. 70);

- актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги по вул. Робочій, 178, у м. Дніпропетровську, згідно якого недоліки в утриманні дороги/вулиці, що сприяли скоєнню ДТП, не виявлені (т. 1, а.с. 95);

- довідкою з КУП «Днепрдорсервіс» від 01 березня 2011 року, згідно якої по вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську (у напрямку вул. Робочої), встановлений дорожній знак 5.35.1 «Пішохідний перехід», дорожня розмітка 1.14.1 «Пішохідний перехід» нанесена 28 травня 2010 року (т. 1, а.с. 97);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями до нього від 02 березня 2011 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2, знаходячись в СМСЧ № 6, пояснила про обставини та механізм ДТП за участю водія ОСОБА_3, який допустив на неї наїзд. При цьому ОСОБА_2 пояснила, що приблизно о 19.50 годині 11 лютого 2011 року вона переходила проїзну частину по вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську по пішохідному переходу. Знаходячись на середині проїзної частини, вона впевнилася у відсутності небезпеки і у темпі кроку пройшла декілька метрів. Далі вона відчула удар, від якого впала на проїзну частину (т. 1, а.с. 46-48);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями до них від 11 березня 2011 року, відповідно до яких свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, знаходячись на вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську, пояснили про обставини та механізм ДТП, що сталася на вул. Криворізькій 11 лютого 2011 року. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що 11 лютого 2011 року вони йшли з центральної прохідної заводу «ПМЗ» та перетинали проїзну частину по вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську по пішохідному переходу. У правій частині проїзної частини у напрямку вул. Робочої вони побачили стоячий автомобіль «позашляховик», темного кольору, - «Hyundai Tucson». При цьому вказаний автомобіль частково стояв на дорожній розмітці, тобто на пішохідному переході. Біля автомобіля стояв чоловік та жінка, які допомагали посадити до салону автомобіля якусь іншу жінку (т. 1, а.с. 77-82, 83-92);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями та план-схемою до нього від 04 травня 2011 року, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_2, знаходячись на вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську, пояснила про обставини та механізм ДТП за участю водія ОСОБА_3, який допустив на неї наїзд. При цьому ОСОБА_2 дала пояснення, які є аналогічними її поясненням в ході проведення відтворення обстановки та обставин події 02 березня 2011 року (т. 1, а.с. 46-48). Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що проїзну частину по вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську вона переходила по пішохідному переходу, рухаючись трохи під кутом (т. 2, а.с. 1-4);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з план-схемою та фототаблицями до нього від 19 березня 2012 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись на вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську, пояснив про обставини та механізм ДТП, що сталася на вул. Криворізькій 11 лютого 2011 року за його участю та участю пішохода ОСОБА_2 При цьому зазначені ОСОБА_3 обставини та механізм ДТП є аналогічними до його показань у суді в якості підсудного (т. 3, а.с. 5-9);

- копією медичної карти № 2472/197 СМСЧ-6 м. Дніпропетровська від 11 лютого 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 з 21.00 години 11 лютого 2011 року по 09 березня 2011 року у зв'язку із травмуванням в ДТП 11 лютого 2011 року перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «Закритий уламковий перелом правої сідаліщної кістки із задовільним станом відламків, закритий перелом поперечного відростку IV поперекового хребця зліва, забій голови, струс головного мозку, забійна рана лоба зліва, поверхневі саднини обличчя, параорбітальна гематома зліва» (т. 1, а.с. 120);

- висновком судово-медичної експертизи № 699е від 21 березня 2011 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої сідаліщної кістки, косо-поперечного перелому лобкової кістки справа зі зміщенням уламків, забою голови, струсу головного мозку, забійної рани лоба зліва, саднин обличчя, параорбітальної гематоми зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 добу).

Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини автотранспортного засобу, що рухався, з первинним контактом і направленням травмуючої сили у зовнішню поверхню правої половини тазу з послідуючим відкиданням тіла та падінням на тверде покриття. Вищевказані тілесні ушкодження спричинені 11 лютого 2011 року.

За виявленими вищевказаними тілесними ушкодженнями неможливо вказати, рухалася чи стояла ОСОБА_2 на момент ДТП.

У дослідній частині експертного висновку зазначено, що у ОСОБА_2 на лобі зліва мається рубець у вигляді ломаної лінії, розміром 4,0х0,5 см. з нерівними краями, щільний на дотик, рожево-синюшного кольору (т. 1, а.с. 138-140);

- копією медичної карти № 4327 СМСЧ-6 м. Дніпропетровська від 17 березня 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 17 березня 2011 року перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «Зростаючий перелом правої сідалищної кістки, зростаючий перелом ІІІ та IV поперекових хребців» (т. 1, а.с. 146);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 771е від 28 березня 2011 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 з урахування її повторного лікування в СМСЧ-6 м. Дніпропетровська з 17 березня 2011 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої сідаліщної кістки, косо-поперечного перелому лобкової кістки справа зі зміщенням уламків, закритого перелому поперечних відростків ІІІ та IV поперекових хребців, забою голови, струсу головного мозку, забійної рани лоба зліва, саднин обличчя, параорбітальної гематоми зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 добу) (т. 1, а.с. 162-163);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1208е від 05 травня 2011 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 на лобі зліва мається рубець у вигляді ломаної лінії, розміром 3,5х0,5 см. з нерівними краями, щільний на дотик, декілька виступаючий над рівнем шкіри, багряно-рожевого кольору. У зовнішнього кута лівого ока ОСОБА_2 мається рубець аналогічного характеру, розміром 05,х0,2 см., від зовнішнього краю рубця ділянка пігментованої шкіри, світло-коричневого кольору, яка доходить до скулової області ліворуч, розміром 3,0х1,0 см.

На момент проведення експертного дослідження, тобто станом на 05 травня 2011 року, рубці на обличчі ОСОБА_2 можна вважати невиправними, але з часом вони можуть стати менш помітними (т. 2, а.с. 8-9);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1364е від 18 травня 2011 року, відповідно до якого для виправлення виявлених у ОСОБА_2 рубців на обличчі необхідно оперативне втручання, оскільки згідно п. 2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року вказані рубці слід вважати невиправними (т. 2, а.с. 36);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 3133е від 29 липня 2013 року, який є аналогічним до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 771е від 28 березня 2011 року (т. 1, а.с. 162-163). Також згідно вказаного висновку зазначено, що враховуючи відсутність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень на нижніх кінцівках, встановити конкретно, знаходилася ОСОБА_2 в кроковому положенні або стояла в момент ДТП не уявляється можливим у зв'язку з відсутністю судово-медичних експертних даних.

Станом на 29 липня 2013 року рубець на обличчі ОСОБА_2 залишається помітним, змінився лише його колір. Згідно консультації пластичного хірурга від 13 травня 2011 року для виправлення рубця на обличчі у ОСОБА_2 необхідно оперативне втручання, оскільки згідно п. 2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року вказаний рубець слід вважати невиправним (т. 3, а.с. 242-244);

- речовими доказами по справі (т. 1, а.с. 22-23).

Свідок ОСОБА_4 - дружина підсудного ОСОБА_9 - в судовому засіданні дала показання, аналогічні показанням останнього.

Свідок ОСОБА_10, яка є донькою потерпілої ОСОБА_2, не пояснила суду відомостей стосовно обставин дорожньо-транспортної події.

Свідок ОСОБА_11 - слідчий, який проводив досудове слідство по розглядуваній кримінальній справі, дав суду показання стосовно ходу слідчих дій, однак при цьому не надав суду інформації, що має значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню.

Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердив висновки проведеної ним в ході досудового слідства судово-автотехнічної експертизи № 70/27-117 від 22 березня 2011 року (т. 1, а.с. 110-112).

Крім того, судом були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які не були очевидцями дорожньо-транспортної події та не повідомили суду відомостей, що мають значення для встановлення судом механізму розглядуваної ДТП. Однак при цьому зазначені свідки дали показання щодо розташування автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, на проїзній частині безпосередньо після ДТП. Так, свідок ОСОБА_5 пояснила, що вказаний автомобіль після ДТП знаходився своєю задньою частиною в безпосередній близькості (1-2 метри) від пішохідного переходу («зебри»). Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пояснили, що задня частина автомобіля після ДТП знаходилася на пішохідному переході («зебрі»).

Також судом були досліджені наступні висновки судово-автотехнічних експертиз:

- висновки судово-автотехнічних експертиз № 70/27-117 від 22 березня 2011 року та № 70/27-236 від 12 травня 2011 року, відповідно до яких в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. У даній ДТП водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзд на пішохода екстреним гальмуванням із зупинкою автомобіля до лінії руху пішохода. У даній ДТП дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (т. 1, а.с. 110-112, т. 2 а.с. 26-28);

- висновок судово-автотехнічної експертизи № 70/27-197 від 10 травня 2012 року, відповідно до якого:

1) за показаннями ОСОБА_3, згідно яких наїзд на пішохода ОСОБА_2 відбувся поза пішохідним переходом, а оглядовість зліва ОСОБА_3 була обмежена транспортним засобом, який рухався у попутному напрямку, - в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дослідження питань стосовно того, чи мав ОСОБА_3 технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, і чи знаходяться його дії в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП, припинені з причин технічної невідповідності.

2) за показаннями ОСОБА_2, згідно яких наїзд на неї відбувся на пішохідному переході, а оглядовість зліва ОСОБА_3 не була обмежена транспортним засобом, - у даній дорожній обстановці водій автомобіля автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху.

В умовах місця пригоди водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_2 екстреним гальмуванням із зупинкою автомобіля до лінії руху пішохода ОСОБА_2 У даній ДТП дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.

При заданому механізм ДТП, коли небезпека для руху водію ОСОБА_3 виникла в момент виходу пішохода ОСОБА_2 на проїзну частину дороги (перетину лінії, що розділяє протилежні потоки транспорту), водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_2 екстреним гальмуванням із зупинкою транспортного засобу до лінії руху ОСОБА_2

Водію ОСОБА_3 необхідно було вжити заходів до негайного зниження швидкості в момент:

- появи в полі його зору з-за об'єкту, що обмежує оглядовість, пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину дороги і наближалася до смуги руху автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 (для механізму події згідно показань водія ОСОБА_3.);

- початку руху пішохода ОСОБА_2 по нерегульованому пішохідному переходу (для механізму події згідно показань пішохода ОСОБА_2.).

У зв'язку з тим, що водій ОСОБА_3 при виявленні з-за об'єкту, що обмежує оглядовість, пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину дороги, вжив заходів до зниження швидкості (про що зазначено у постанові про призначення експертизи), а враховуючи, що згідно проведених технічних розрахунків водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_2, дії водія ОСОБА_3 при заданому механізмі ДТП не суперечать вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху (т. 3, а.с. 18-23);

- висновок судово-автотехнічної експертизи № 70/27-409 від 22 липня 2013 року, відповідно до якого:

1) за показаннями ОСОБА_3, згідно яких наїзд на пішохода ОСОБА_2 відбувся поза пішохідним переходом, а оглядовість ОСОБА_3 була обмежена транспортним засобом, що стояв на зустрічній смузі руху, - у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці при заданих вихідних даних водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 своєчасним гальмуванням і зупинкою автомобіля до місця наїзду, тому в діях водія ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України;

2) за показаннями пішохода ОСОБА_2, згідно яких наїзд на неї відбувся на пішохідному переході, а оглядовість водію ОСОБА_3 не була обмежена, - у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці при заданих вихідних даних водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 своєчасним гальмуванням і зупинкою автомобіля до місця наїзду. У даній ДТП при заданому механізму дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.

При заданому механізмі пригоди, коли небезпека для руху водію ОСОБА_3 виникла в момент виходу пішохода ОСОБА_2 на проїзну частину дороги даного напрямку (перетину лінії, що поділяє протилежні потоки транспорту), водій ОСОБА_3 не мав технічної можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 своєчасним гальмуванням і зупинкою автомобіля до місця наїзду.

Максимальна та мінімальна відстань, на якій міг знаходитися автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, від місця наїзду в момент, коли пішохід ОСОБА_2 знаходилася на відстані 30 м. від того ж місця, знаходиться в межах від 120,0…. 150,0 м. до 111,1 ...111,8...136,1... 137,2 м.

Суд визнає технічною помилкою вказівку у даній експертизі на оцінку дій водія автомобіля «ШКОДА ОКТАВІЯ» ОСОБА_13 замість водія автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 257 (об., передостанній абзац)) (т. 3, а.с. 252-258).

Також судом, окрім вищенаведених доказів, досліджені документальні докази по справі:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події, схема та фототаблиця до нього від 11 лютого 2011 року, відповідно до яких зафіксована обстановка на місці ДТП та зі слів водія ОСОБА_3 зазначено місце наїзду автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, на пішохода ОСОБА_2 - на відстані 7 метрів від пішохідного переходу («зебри») (т. 1, а.с. 3-6);

- протокол відтворення обстановки та обставин події з план-схемою та фототаблицями до нього від 25 лютого 2011 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_4, знаходячись на вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську, пояснила про обставини та механізм ДТП за участю водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_14 пояснила, що приблизно о 19.50 годині 11 лютого 2011 року вона їхала на задньому пасажирському сидінні справа в автомобілі «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, під керуванням її чоловіка ОСОБА_3 Коли ОСОБА_3 перетинав пішохідний перехід, вона помітила, як з-за автомобіля «ГАЗ», який їхав у зустрічному напрямку, вибігла жінка. Із вказаною жінкою автомобіль під керуванням її чоловіка допустив наїзд. Ця жінка перетинала проїзну частину зліва направо по ходу руху їх автомобіля (т. 1, а.с. 49-54).

Оцінюючи зібрані та досліджені докази по справі, суд виходить з наступного:

Показання підсудного ОСОБА_9 та його дружини - свідка ОСОБА_4 в тій частині, що наїзд на пішохода ОСОБА_2 стався за межами пішохідного переходу («зебри») (ДТП сталося на відстані 7-8 метрів за пішохідним переходом), суперечать показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 стосовно розташування автомобіля ОСОБА_3 безпосередньо після ДТП задньою частиною на пішохідному переході («зебрі») або в безпосередній близькості (1-2 метри) від пішохідного переходу («зебри»). Поряд з цим потерпіла ОСОБА_2 у суді пояснила, що автомобіль ОСОБА_3 після наїзду на неї стояв на пішохідному переході і передніми і задніми колесами. Співставляючи наведені показання підсудного, потерпілої та свідків, суд відзначає кількісну перевагу показань потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 над показаннями підсудного ОСОБА_3 та заінтересованого в результатах розгляду справи в силу подружніх відносин з підсудним - свідка ОСОБА_4 При цьому суд приходить до переконання в тому, що автомобіль ОСОБА_3 після ДТП знаходився на пішохідному переході («зебрі») або в безпосередній близькості від нього, що, в свою чергу, свідчить про неправдивість показань підсудного ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_4 в частині їхніх стверджень щодо розташування місця наїзду на пішохода ОСОБА_2 за межами пішохідного переходу («зебри»).

З викладеного випливає висновок про невідповідність дійсності версії подій в показаннях підсудного ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 щодо зустрічного руху автомобіля «Газель», який обмежував для водія ОСОБА_3 оглядовість та з-за якого вибігла пішохід ОСОБА_2

З урахуванням зазначених обставин суд не приймає до уваги у якості доказів протокол відтворення обстановки та обставин події з план-схемою до нього від 25 лютого 2011 року за участю свідка ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 49-52), а також схему до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 11 лютого 2011 року в частині зазначення місця наїзду автомобіля на пішохода (т. 1, а.с. 6).

З наведених вище мотивів суд також не приймає до уваги ті висновки вищеперелічених судово-автотехнічних експертиз, що стосуються технічної оцінки експертами механізму ДТП за версією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Одночасно суд зазначає про відсутність підстав ставити під сумнів висновки судово-автотехнічних експертиз в частині порушення ОСОБА_3 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. Таким чином, суд оцінює вищенаведені експертні висновки щодо порушення вимог п. 18.1. ПДР у якості доказів вини ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Поряд з тим суд акцентує увагу на показаннях підсудного ОСОБА_3 про те, що після первинного падіння потерпілої ОСОБА_2 на проїзну частину внаслідок наїзду на неї автомобілем вона, опираючись на руки, намагалася самостійно підвестися на ноги, однак при цьому впала обличчям донизу; поверхня проїзної частини на тій ділянці дороги представлена асфальтом, який на той час мав обледенілі ділянки. Сама ж потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона самостійно намагалася підвестися на ноги, чи падала вона при цьому, вона не пам'ятає. Суд також враховує, що інших очевидців спроби ОСОБА_2 самостійно підвестися на ноги, окрім ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не було. При цьому суд відзначає, що ствердженням підсудного ОСОБА_3 про падіння ОСОБА_2 обличчям на асфальтове покриття проїзної частини протипоставлені показання самої потерпілої ОСОБА_2 про те, що вона не пам'ятає, чи падала вона, чи ні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 699е від 21 березня 2011 року виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини автотранспортного засобу, що рухався, з первинним контактом і направленням травмуючої сили у зовнішню поверхню правої половини тазу з послідуючим відкиданням тіла та падінням на тверде покриття (т. 1, а.с. 138-140).

Співставляючи ствердження підсудного ОСОБА_3 щодо падіння ОСОБА_2 обличчям на асфальтове покриття зі згаданим вище висновком судово-медичної експертизи, суд визнає вірогідність того, що тілесні ушкодження у вигляді забиття голови, струсу головного мозку, забитої рани чола зліва, саднин обличчя, параорбітальної гематоми зліва у потерпілої ОСОБА_2 могли утворитися не від первинного контакту потерпілої з виступаючими частинами автомобіля та послідуючим відкиданням тіла та падінням на тверде покриття, а внаслідок падіння обличчям на місцями обледеніле асфальтове покриття при спробі потерпілої самостійно підвестися на ноги. При цьому суд зазначає, що у випадку, якщо ушкодження в області голови та, зокрема, обличчя потерпілої ОСОБА_2 дійсно утворилися від такого падіння при спробі підвестися на ноги, відсутній прямий причинний зв'язок між діями ОСОБА_3 та наслідками у вигляді утворення перелічених тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 62 Конституції України щодо необхідності тлумачення сумнівів на користь підсудного, суд приходить до переконання про недоведеність обставини утворення ушкоджень в області голови та, зокрема, обличчя потерпілої ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_3 З наведених мотивів суд виключив з тексту обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3, ствердження про заподіяння внаслідок дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в області голови та, зокрема, обличчя. Разом з тим суд акцентує увагу на тому, що дії ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 286 КК України саме тому, що рубці на обличчі ОСОБА_2 є невиправними, у зв'язку з чим її обличчя непоправно знівечено й дані рубці відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Наведені обставини обґрунтовують перекваліфікацію судом дій ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 286 КК України.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину безперечно та без сумніву доведена, а тому - встановлена ??судом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного. Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Вчинений злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, при цьому є необережним.

Підсудний ОСОБА_3 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу, виправних робіт або арешту не буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного. Виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і йому належить призначити покарання у вигляді обмеження волі з застосуванням до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки цього буде достатньо для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням характеру злочину, пов'язаного з правом керування транспортними засобами, суд знаходить неможливим збереження за обвинуваченим зазначеного права, а тому визнає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на достатній для його виправлення строк.

Поряд з тим, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що підсудного ОСОБА_3 необхідно звільнити від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, так як він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_3 вчинив 11 лютого 2011 року, із зазначеної дати до дати судового розгляду сплинув трирічний строк, встановлений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, протягом цього строку ОСОБА_3 нових злочинів не вчинив і від органів слідства та суду не ухилявся.

В ході досудового слідства потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди у розмірі 5231,59 гривень, з яких 1801,59 гривень - вартість медикаментів, а 3430 гривень - вартість посиленого харчування впродовж 49 днів, а також моральної шкоди у розмірі 100000 гривень (т. 2 а.с. 132-141, т. 3 а.с. 161-170). Вирішуючи вказаний цивільний позов, суд виходить з наступного:

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування витрат на придбання медикаментів в розмірі 1801,59 гривень підлягають частковому задоволенню на суму 1390,08 гривень. При цьому суд не приймає до уваги фіскальні чеки та квитанції, відомості в яких неможливо прочитати через погану якість їх ксерокопій, а також фіскальні чеки та квитанції, в яких не вказані назви медикаментів.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування витрат на посилене харчування в розмірі 3430 гривень задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю документального підтвердження цих витрат, про що зазначає сама потерпіла у своїй позовній заяві.

Беручи до уваги тяжкість перенесених душевних страждань потерпілої ОСОБА_2 у зв'язку з травмуванням під час ДТП, приймаючи до уваги тривалий термін судових розглядів кримінальної справи, що зумовило додаткові незручності та хвилювання потерпілої у зв'язку з необхідністю протягом тривалого часу захищати свої порушені права, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди на суму 25000 гривень.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 КПК України 1960 року з підсудного ОСОБА_3 належить стягнути на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області 705,60 гривень і 1765,20 гривень за проведення по справі судово-автотехнічних експертиз № 70/27-197 від 10 травня 2012 року (т. 3, а.с. 18-23) та № 70/27-409 від 22 липня 2013 року (т. 3, а.с. 252-258).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 74 КК України, ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді двох років шести місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд, а після набрання вироком законної сили - скасувати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з підсудного ОСОБА_3 1390 (одну тисячу триста дев'яноста) гривень 08 (вісім) копійок в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, а також 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2, проживаючої: АДРЕСА_2

Стягнути з підсудного ОСОБА_3 705, 60 гривень і 1765,20 гривень за проведення по справі судово-автотехнічних експертиз № 70/27-197 від 10 травня 2012 року та № 70/27-409 від 22 липня 2013 року, на користь держави (одержувач платежу - НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок 31250272210050, МФО 805012, ЄДРПОУ 25575055, за експертні послуги НДЕКЦ).

Речовий доказ - автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 23), - залишити законному власнику - ОСОБА_3

Заборону на відчуження нерухомого майна та транспортних засобів, що належать ОСОБА_3, накладену постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Гречаного А.В. від 28 лютого 2011 року, (т. 1 а.с. 41), - скасувати.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_3 постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Гречаного А.В. від 29 березня 2011 року, скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя Д.Ю. Григоренко