Справа №295/15501/14-ц
Категорія 47
2/295/507/15
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2015 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Андрушко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири та встановлення порядку користування квартирою,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та встановити порядок користування квартирою, виділивши йому у користування кімнату 17,7 кв. м з балконом, а відповідачу - кімнату 12,2 кв. м, а інші приміщення (кухню, коридор, ванну, туалет) залишити в загальному користуванні. В обґрунтування позовних вимог вказав, що на зазначену квартиру відповідачу, яка була членом ЖБК, було видано свідоцтво про право власності, але ця квартира належить їм на праві спільної сумісної власності, оскільки пайовий внесок за неї був сплачений ними в період шлюбу. В шлюбі вони перебували з 1986 року по 2014 рік. З приводу користування квартирою між ним та відповідачем виникають конфлікти, а за відсутності правовстановлюючого документу на свою частку квартири він позбавлений можливості здійснювати розпорядження нею.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позов визнала повністю та не заперечувала проти запропонованого позивачем порядку користування квартирою.
Суд, заслухавши позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що, як убачається із свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого 16.12.2002 року виконкомом Житомирської міської ради, зазначена квартира належить відповідачу на праві приватної власності.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.02.2015 року відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.
Одночасно суд встановив, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ТП № 061083 від 19.03.2014 року, виданого ВДРАЦС реєстраційної служби Житомирського МУЮ у Житомирській області, шлюб між сторонами розірвано. Шлюб між ними було зареєстровано 30.05.1986 року, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті позивача.
Згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу "Полісся" № 253 від 19.09.2014 року пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 сплачено в липні 1993 року. В квартирі зареєстровані позивач, відповідач та їхній син ОСОБА_3
Статтею 60 СК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в підпункті "а" п. 6 Постанови від 18.09.1987 року № 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" та в підпункті "а" п. 11 Постанови від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", у випадку сплати паю в ЖБК подружжям у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів квартира після повної сплати пайового внеску є їх спільною сумісною власністю.
Отже, встановивши, що спірна квартира набута відповідачем після сплати пайового внеску під час перебування у шлюбі з позивачем, а факт сплати паю у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів позивачем та відповідачем у судовому засіданні не заперечувався, суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивача і відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, встановивши, що вказана квартира є спільною сумісною власністю колишнього сторін як подружжя, відсутність домовленості щодо їх часток у спільному майні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину цієї квартири.
Щодо встановлення порядку користування квартирою, суд виходить з наступного.
За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Здійснення права спільної часткової власності визначено статтею 358 ЦК України, згідно якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися, як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Як слідує з технічного паспорта КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, складеного 13.12.2002 року, вказана квартира складається з 2-х ізольованих жилих кімнат (5 та 6) площею 17,7 кв. м і 12,2 кв.м відповідно, а також коридору 1 площею 9,7 кв.м, ванної кімнати 2 площею 2,9 кв.м, туалету 3 площею 1,5 кв.м. та кухні 4 площею 7,5 кв.м. Загальна площа квартири становить 53,0 кв.м, а жила площа - 29,9 кв.м.
Між сторонами відсутня згода у питанні користування належною їм на праві спільної власності квартирою АДРЕСА_1.
У судовому засіданні відповідач визнала позовні вимоги і не заперечувала щодо запропонованого позивачем варіанту користування квартирою, за яким позивач користуватиметься кімнатою 5 площею 17,7 кв. м з балконом, відповідач - кімнатою площею 12,2 кв. м, а підсобні приміщення (кухня, коридор, туалет, ванна кімната) залишатимуться в їхньому спільному користуванні.
Проаналізувавши надані суду докази, та, враховуючи встановлені судом обставини, відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо заявлених вимог, суд визначає порядок користування спірним житлом згідно запропонованого позивачем варіанту, оскільки спірна квартира знаходиться в багатоквартирному будинку та не може бути поділена між сторонами в натурі шляхом обладнання окремих ізольованих квартир.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 60, 69, 70 СК України, ст. ст. 317, 321, 358, 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 року "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи", постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування згідно плану технічного паспорту ОСОБА_1 жилу кімнату 5 площею 17,7 кв.м з балконом, а ОСОБА_2 - жилу кімнату 6 площею 12,2 кв.м, залишивши в їхньому спільному користуванні коридор 1 площею 9,7 кв.м, ванну кімнату 2 площею 2,9 кв.м, туалет 3 площею 1,5 кв.м та кухню 4 площею 7,5 кв.м
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.М. Семенцова
Судове рішення № 43208308, Богунський районний суд м. Житомира було прийнято 13.03.2015. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 295/15501/14-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: