Рішення № 43208165, 17.03.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/6172/14-ц Провадження № 22-ц/773/374/15 Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Категорія: 50 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської - Марчук О.Г. ,

суддів - Свистун О.В., Грушицького А.І.,

при секретарі Лимарю Р.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2012 року з відповідача в користь неї стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 20.03.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Покликаючись на ту обставину, що її матеріальний стан погіршився, значно зросла вартість життя, продуктів харчування, одягу, а розмір аліментів становить менше половини прожиткового мінімуму, визначеного для дітей відповідного віку, позивач просила збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів до 1000 грн. щомісячно. Крім того, просила стягнути з ОСОБА_3 1/2 понесених нею додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина, а саме - коштів на лікування дитини, витрат на екскурсійну поїздку сина, коштів на придбання ноутбука, на підключення мережі «Інтернет» та за підключення послуг «Роутер», на придбання сину мобільного телефона, на придбання одягу перед початком навчального року, а всього - 7608 грн. 37 коп.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 1040 грн. та судові витрати в справі в розмірі 243грн. 60 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

В даному судовому засіданні позивач та її представник, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши позивача та її представника, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2012 року у цивільній справі №0306/1833/12 з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 20.03.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів, виходив із того, що позивачка не надала суду доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і суд не дав належної правової оцінки як доводам позивачки, так і запереченням відповідача.

Так, звертаючись з позовом про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 покликалась на те, що синові 15 років і витрати на його утримання зросли, на даний час ціни у порівнянні з 2012 роком також зросли, вона, в зв'язку з негативною поведінкою відповідача, змушена з сином винаймати за плату житло, що й потягнуло погіршення її матеріального стану.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік від 28.12.2014, № 80-VIII встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2015 року в розмірі 1286 грн.

Покликання відповідача у поданих ним запереченнях проти позову на те, що позивач має частку у квартирі АДРЕСА_1 і може проживати там, а квартиру в іншому місці проживання не знімає, спростовуються висновком служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради від 06.11.2014 року (а.с.133).

Покликання відповідача на те, що він працює на безоплатній основі, а тому не може сплачувати аліменти у збільшеному розмірі не є доказом зміни його матеріального становища, оскільки він не позбавлений права працевлаштуватися на оплачувану роботу. Доказів про зміну свого сімейного стану чи стану здоров'я відповідачем також не надано.

Таким чином, з'ясувавши із достатньою повнотою фактичні обставини справи, суд першої інстанції разом з тим не дав їм належної правової оцінки, і, дійшов помилкового висновку про те, що матеріальний стан позивача не зазнав істотних змін, достатніх для збільшення стягуваних із відповідача аліментів, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Колегія суддів, оцінивши всі обставини справи і докази, дійшла висновку, що розмір сплачуваних відповідачем аліментів в сумі 400 грн. є недостатнім для забезпечення матеріального утримання дитини і вважає за можливе збільшення цього розміру до 650 грн.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, відповідно до ст. 185 СК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на лікування дитини та туристичну поїздку дитини на загальну суму 1040 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду щодо відмови у стягненні половини понесених позивачем додаткових витрат на придбання комп'ютера, принтера, послуг «Інтернету» та за підключення послуги «Роутер», факт придбання яких та оплати послуг підтверджені належними доказами, на які є покликання в рішенні суду.

Відхиляючи вимоги позивача в цій частині, суд виходив з того, що вказані витрати не є витратами, що пов'язані з розвитком здібностей дитини та викликані особливими обставинами.

Проте, необхідність придбання для неповнолітнього сина комп'ютера, принтера, як пояснила позивач, була викликана тим, що син навчається в 9-му класі, на даний час навчальний процес у школах є значною мірою комп'ютеризований, що передбачає необхідність користуватися послугами мережі «Інтернет» та комп'ютером для підготовки до занять (наприклад, проведення уроків - презентацій у школах), а отже вказані товари та послуги, на думку колегії суддів, придбані саме з метою розвитку здібностей неповнолітнього сина та успішного його навчання у школі, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в сумі 4069,50 грн. ( вартість ноутбука - 5200 грн., вартість принтера - 1099 грн., вартість надання послуг за користування Інтернетом - 1640 грн., вартість підключення послуги "Роутер" - 200 грн. = 8139 грн.: 2 = 4069, 50 грн.).

Всього до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає сума 5109, 50 грн. (4069, 50грн + 1040грн = 5109, 50 грн.) понесених позивачем додаткових витрат на дитину.

Отже, оскільки при вирішенні даного спору судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду на підставі статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи наведене, з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 365 грн. 40 коп. грн. сплаченого нею судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та апеляційним судом та 243 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави, які не були сплачені позивачем при подачі позовної заяви за одну із позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Збільшити розмір стягнутих аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 400грн. до 650 грн. щомісячно, починаючи з 17 березня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 додаткові вирати на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 5109грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 365 грн. 40 коп. судового збору та в дохід держави 243 грн.60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: