Постанова № 43207811, 17.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 908/1913/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Бондаренко В.П., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кудряшов Г.І. - особисто, Шапран А.А. (посвідчення від 30.01.2009 року № 724),

відповідача - Кучерява В.Ф. (довіреність від 02.01.2015 року № 307),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.650З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 року

за позовом Приватного підприємця Кудряшова Г.І., м.Запоріжжя

до Міського комунального підприємства "Основаніє", м.Запоріжжя

про стягнення 157376,54 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП Кудряшов Г.І., звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд (з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 08.07.2014 року) стягнути з відповідача заборгованість по договору підряду № 1/02 від 10.01.2012 року в сумі 113 408, 40грн., інфляційні витрати за період з 11.06.2012 року по червень 2014 року в сумі 28 476,82 грн., 3 % річних за період з 11.06.2012 року по 08.07.2014 року в сумі 6 985, 69 грн. та пеню за період з 11.06.2012р. по 11.12.2012 р. в сумі 8 505, 63 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 року у справі № 908/1913/14 (суддя Місюра Л.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року апеляційна скарга прийнята до провадження.

В судовому засіданні 03.03.2015 року Харківським апеляційним господарським судом оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 17.03.2015 року об 14:30 год.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

10.01.2012 року між КП ПРЄЖО №9 та ПП Кудряшовим Г.І. укладено договір підряду № 1/02.

Відповідно до рішенням Запорізької міської ради №5 від 27.04.2012 року «Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання», Комунальне підприємство «Витробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9» припиняється шляхом приєднання до Міського комунального підприємства «Основаніє». До Міського комунального підприємства «Основаніє» переходить все майно, майнові та немайнові права та обов'язки комунального підприємства, що припиняється (а.с.95 т.1). Матеріали справи містять передавальний акт від 24.07.2012 року, затверджений рішення Запорізької міської ради №6 від 25.07.2012 року (а.с.137 т.2).

Листом від 20.08.2012 року відповідач повідомив ПП Кудряшова Г.І., про те, що він є повним правонаступником КП «Врежо №9» та є стороною за договором підряду №1/02 від 10.01.2012 року, відповідно до статті 512 ЦК України (заміна кредитора внаслідок організації) (а.с.53 т.1).

Під час розгляду справи в господарському суді сторони не заперечували факту укладення вказаного договору, однак з'ясували, що надані суду примірники договору позивача та відповідача мають деякі розбіжності.

В договорі, який наданий МКП "ОСНОВАНІЄ" (а.с.44 т.2) вказано наступне:

1. Замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту поїздів № 2,3 по вулиці Товариська, буд. 68А.

Розділ 2.Порядок розрахунків.

2.1 Вартість робіт визначається на підставі договірної ціни яка складає - 45 624 (сорок п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 72 коп.

Остаточна вартість робіт визначається Актом (Ф-2).

2.2 Замовник проводе оплату за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на р/р підрядника на підставі підписаного акту (Ф-2) протягом 30 банківських днів з дня підписання акта (Ф-2).

2.3 У випадку зміни вартості, підрядчик зобов'язується письмово повідомити про це замовника. До повідомлення повинні додаватися документи, які обґрунтовують зміни ціни робіт.

2.4 Замовник зобов'язаний в термін до 10 днів після повідомлення дати зміни одиничної ціни

В договорі, який наданий позивачем (а.с.12 т.1) вказано наступне:

1. Розділ 1 договору: замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту:

1) під'їздів № 2,3,4 по вулиці Товариська, буд. 68А. Замовник частково надає підряднику матеріали для виконання ремонтних робіт (перелік згідно відомості ресурсів договірної ціни), передача матеріалів оформлюється актом-передачі.

2) Ремонт покрівель вул. Плотина, 1 та Бородинська, буд. 12, вул. Вавилова, буд. 17. Замовник частково надає підряднику матеріали для виконання ремонтних робіт (перелік згідно відомості ресурсів договірної ціни), передача матеріалів оформлюється актом-передачі.

3) Ремонт швів стінних панелей вул. Ак. Александрова, буд. 9, кв. 68.

Розділ 2.Порядок розрахунків:

2.1 Вартість робіт по п.1.1 визначається на підставі договірної ціни яка складає - 67964 грн. (шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) 84 коп.

2.2 Вартість робіт по п. 1.2 визначається на підставі договірної ціни яка складає - Плотина,1 - 29947 (двадцять десять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 11 коп.

- Бородинська, 12 - 12 641 (дванадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 53 коп.;

- Вавілова, 17 - 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 34 коп.

2.3 Вартість робіт по п. 1.3 визначається на підставі договірної ціни, яка складає - 446 (чотириста сорок шість) грн. 58 коп.

Остаточна вартість робіт визначається Актом (Ф-2).

Судом першої інстанції у даній справі була призначена судова технічна експертиза двох оригінальних примірників договору підряду № 1/02 від 10.01.2012 року, наданих Приватним підприємцем Кудряшовим Г.І. та Міським комунальним підприємством „ОСНОВАНІЄ.

Висновком судового експерта № 2282-14 від 26.11.2014 р. встановлено, зокрема, що перші аркуші договорів підряду містять розбіжності в розмірах полів, змісту текстів, розмірах шрифтів, вирівнюванні текстів, розмірах міжрядкових інтервалів; другі аркуші договорів підряду №1/02 від 10.01.2012 року не містять розбіжностей за змістом текстів, їх розташуванню, розмірам шрифтів та їх вирівнюванню (а.с.2 т.3).

До матеріалів справи позивачем надано:

-акт приймання виконаних будівельних робіт №4 від 29.02.2012 року на суму 12641,53 грн. В акті зазначено найменування будівництва і його адреса - «Ремонт покрівлі даху житлового будинку по вул.Бородинській, 12» (а.с.14-15 т.1); договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис (а.с.58-64 т.2);

-акт приймання виконаних будівельних робіт №5 від 29.02.2012 року на суму 29947,11 грн. В акті зазначено найменування будівництва і його адреса - «Ремонт покрівлі по вул.Плотинній, 1» (а.с.20-22 т.1); підсумкова відомість ресурсів по вказаних роботах (а.с.92 т.2);

-акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 29.02.2012 року на суму 23221,80 грн. В акті зазначено найменування будівництва і його адреса - «Ремонт під'їздів по вул.Товарищівська, 68а Підїзд №2,3,4» (а.с.24-26 т.1); договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис (а.с.100-107 т.2);

-акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 29.02.2012 року на суму 22402,92 грн. В акті зазначено найменування будівництва і його адреса - «Ремонт під'їздів по вул.Товарищівська, 68а Підїзд №2,3,4» (а.с.30-32 т.1); договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис (а.с.50-57 т.2);

-акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 29.02.2012 року на суму 2408,34 грн. В акті зазначено найменування будівництва і його адреса - «Ремонт шиферної покрівлі окремими місцями по вул.Вавілова,17» (а.с.39-40 т.1); договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис (а.с.95-99 т.2);

-акт приймання виконаних будівельних робіт №5 від 29.03.2012 року на суму 446,58 грн. В акті зазначено найменування будівництва і його адреса - «Ремонт температурного шва по вул.Академіка Александрова, 9, кВ.68» (а.с.43-44 т.1); договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис (а.с.124-127 т.2);

-акт приймання виконаних будівельних робіт №6 від 27.04.2012 року на суму 22340,12 грн. В акті зазначено найменування будівництва і його адреса - «Ремонт 2,3,4 підїздів по вул.Товарищівська, 68а». Об'єкт - ремонт 4 під'їзду (а.с.48-50 т.1); договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис (а.с.108-113 т.2).

Вказані акти та довідки підписані обома сторонами без зауважень, скріплені їх печатками.

Крім того, до вказаних актів позивачем надані відповідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с.13,19,23,29,38,43,47 т.1).

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач вартість виконаних робіт не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 92626,82 грн., що підтверджена, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2012 року.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з тим, що вказані у акті звіряння від 01.10.2012 року платежі (10 000 грн. за січень 2012 року, 10 000 грн. за лютий 2012 року, 10 000 грн. за березень 2012 року, 20 000 грн. за квітень 2012 року, разом 50 000,00 грн.) помилково були включені до нього, оскільки вони стосуються платежів за іншим договором (договором № 3 від 01.03.2010 року) (а.с.36 т.2).

Вказані обставини підтверджуються довідкою АТ «Мегабанк» від 27.06.2014 року, з якої вбачається, що відповідач сплачував грошові кошти з призначенням платежу «згідно договору №3 від 01.03.2010 року», про що свідчить (а.с.128 т.1).

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 113 408,40 грн., інфляційні витрати за період з 11.06.2012 року по червень 2014 року в сумі 28 476, 82 грн., 3 % річних за період з 11.06.2012 року по 08.07.2014 року в сумі 6 985, 69 грн. та пеню за період з 11.06.2012 р. по 11.12.2012 р. в сумі 8 505, 63 грн.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судова колегія приймає до уваги, що відмінності у тексті договору наданого сторонами є тільки на першому аркуші, на другому аркуші текст є ідентичним, договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Надані позивачем акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та інші документи підписані обома сторонами.

Вказане свідчить, що обидві сторони виконували спірний договір підряду (підписували документи, позивач виконував підрядні роботи та виконав їх повністю ).

Відповідач підтвердив це, підписавши акти КБ-2 та довідки вартості робіт.

За наявності зазначених вище обставин, відсутні підстави вважати договір неукладеним, оскільки дії сторін свідчать про узгодженість ними умов цього договору, в тому числі щодо предмету , об'єму робіт, їх вартості.

Крім того, порівнюючи текст договору підряду у варіанті, наданому позивачем, із актами виконаних робіт та іншими документами, слід зробити висновок про те, що предмет та обсяг робіт, вказаний в актах КБ-2, відповідає предмету та обсягу робіт в договорі, наданому позивачем. Акти виконаних робіт містять посилання на договір №1/02 від 10.01.2012.

За таких обставин, відсутні підстави вважати договір підряду неукладеним, тоді як слід говорити про спотворення тексту його першого аркушу.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи, що позивачем та відповідачем у справі вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення договору підряду, колегія суддів приходить до висновку про виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків.

Виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт згідно актів, доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав у лютому 2012 року будівельні роботи на суму 90621,70 грн., що підтверджується актами №№4, 5, 1, 2, 2 приймання виконаних підрядних робіт( КВ-2) за лютий 2012 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того, сторонами підписаний акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 р., відповідно до якого позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, на суму 446,58 грн. та акт №6 про виконані будівельні роботи у квітні 2012 року на суму 22340,12 грн.

Також між сторонами підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2012 року та квітень 2012 року.

Усі вказані акти містять посилання на договір №1/02 від 10.01.2012 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться узгоджені позивачем та відповідачем

договірні ціни та локальні кошториси на будівельні роботи, які виконані позивачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що загальну вартість виконаних позивачем за укладеним договором робіт необхідно визначати на підставі актів виконаних робіт за вказаний період, складених відповідно до державних будівельних норм, у зв'язку з чим загальна вартість робіт складає 113408,40 грн.

Отже, оскільки у вказаних актах, підписаних сторонами без заперечень, вказані дані про найменування робіт і витрати, то враховуючи приписи ст. ст. 33, 34 ГПК України, колегія суддів визнає їх належними доказами у справі.

Відповідач не надав доказів у підтвердження того, що будівельні роботи виконані у меншому обсязі і на меншу суму, ніж визначено в актах приймання виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт.

За довідкою ПАТ «Метабанк» від 12.03.2015р № 75/117 за договором №1/02 від 10.01.2012 року за період з 10.01.2012 по 11.03.2015 року надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок 2600810328801 ФОП Кудряшову Геннадію Івановичу від МКП «Основаниє» не відбувалося.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В договорі підряду №1/02 від 10.01.2012 року зазначено, що замовник проводе оплату за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на р/р підрядника на підставі підписаного акту (Ф-2) протягом 30 банківських днів з дня підписання акта (Ф-2) (п.2.4 примірника договору, наданого позивачем та пункт 2.2 примірника договору, який наданий відповідачем).

Таким чином, кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати підписаних актів - 07.06.2012 року, будівельні роботи є завершеними та прийняті відповідачем без зауважень.

Враховуючи те, що позивач виконав роботи у повному обсязі, про що були підписані акти виконаних робіт та довідки про вартість будівельних робіт без заперечень сторонами та скріплені їх печатками, а відповідач не сплатив за виконані роботи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 113408,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання (що підтверджено наданими позивачем матеріалами) колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем зобов'язання із оплати виконаних позивачем будівельних робіт закінчився 07.06.2012 року, тобто зі спливом 30 банківських днів після підписання сторонами останнього акту приймання виконаних будівельних робіт №6 від 27.04.2012 року, колегія суддів вважає правомірним стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня 2012 року по червень 2014 року в розмірі 28476,82 грн. та 3% річних за період з 11.06.2012 року по 08.07.2014 року в сумі 6985,69 грн.

Судова колегія також враховує, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання…припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перебіг вказаного періоду починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано. Початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Пунктом 5.2 договору №1/02 від 10.01.2012 року ( в редакції як позивача так і відповідача - а.с. 44;47, т.2), сторони узгодили, що при затримці оплати за виконані роботи, замовник несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства в розмірі 0,5%, але не більше двох облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, враховуючи принцип дипозитивності, яким позивач має право користуватися при заявленні позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 8505,63 грн. пені за період з 11.06.2012 року по 11.12.2012 року.

Доводи представника відповідача про те, що акт КБ-2 № 6 за квітень 2012 року не стосується договору № 1/02 , оскільки в ньому вказано дату від 12.01.2012 р., а не 10.01.2012 р., судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки сторони не надали відомостей про укладення ними в січні 2012 р. іншого договору № 1/02.

Крім того предмет, зазначений в акті № 6 за квітень 2012 року, такий самий, як і в п. 1.1 зазначеного договору: ремонт під'їздів № 2;3;4 по вул. Товарищівській, 68а. Вказаний акт свідчить про виконання робіт на об'єкті :4 під'їзд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 р. у справі № 908/1913/14 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, в зв'язку з чим, рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, 101, пунктом 2 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 року у справі №908/1913/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, 29-А, Ідентифікаційний код 20485152) на користь Приватного підприємця Кудряшова Геннадія Івановича (69089, м.Запоріжжя, вул.Вітряна, 67, Ідентифікаційний номер 1901721594) 113408,40 грн. основного боргу, пеню в розмірі 8505,63 грн., інфляційні втрати в сумі 28476,82 грн., 3% річних в розмірі 6985,69 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3147,53 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1573,76 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Шепітько І.І.