Постанова № 43207793, 23.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 березня 2015 р. Справа № 820/19067/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевої І.М.,

за участю: предстаника позивача- Ситніка О.О.,

представників відповідача- Калініної О.О., Демченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 р. №0000244600 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 681544,4 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 340772,2 грн. та №0000254600 про збільшення грошових зобов'язань з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за червень 2014 року, за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки № 271/28-09-46-17/14310052 від 19.09.2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 р. №0000244600 та №0000254600. Обставини, що викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст.198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем в супереч вимогам чинного законодавства, а аргументи викладені в акті перевірки є безпідставними. У зв'язку з чим, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення від 06.10.2014 року №0000244600 та № 0000254600 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані в акті перевірки, підставами винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з такими контрагентами як ПП «ВБП «Рембудмонтаж», ТОВ «Авангард 10», ТОВ "Укртехснаб", також позивачем порушено процедуру проведення перевірок податковими органами в частині не надання копій первинних документів, що пов'язані з предметом перевірки та можуть свідчити про вчинення правопорушення податкового законодавства. У зв'язку цим представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач, державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.12.1991 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, наявним у матеріалах справи.

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.09.2000 №30006923 виданого ДПІ у м. Харкові, індивідуальний податковий номер 143100520391 (т.1 а.с. 27).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за видами діяльності державним підприємством «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (код ЄРДПОУ- 14310052) здійснюються такі: 30.20 виробництво залізничних локомотивів та рухомого складу, 30.30 виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, 56.29 постачання інших готових страв, 58.19 інші види видавничої діяльності, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.20 технічні випробування та дослідження, 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук, 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 33.16 ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 37.00 каналізація, відведення й очищення стічних вод (т.1 а.с. 10-14).

Судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 21.08.2014 року по 19.09.2014 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка державного підприємства «Харківського машинобудівного заводу «ФЕД» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за червень 2014 року, за результатами якої складено акт №271/28-09-46-17/14310052 від 19.09.2014 року ( т.1 а.с. 31-100).

За наслідками перевірки податковим органом встановлення порушення податкового законодавства, що викладені у висновках акту №271/28-09-46-17/14310052 від 19.09.2014 року. У висновках акту зазначено порушення вимог: п.п. "г", п.п. «і», п. 201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ, п. 198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV зі змінами та доповненнями, п.8 наказу Міністерства доходів і зборів №10 від 14.01.2014 року, в результаті чого державним підприємством «ХМЗ «ФЕД» завищено суму податкового кредиту у розмірі 681544, 40 грн., у тому числі за період червня 2014 року, та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 681544,40 грн., у тому числі за період червня 2014 року.

Також перевіркою встановлено порушення з боку ДП «ХМЗ «ФЕД» п.198.1,198.3, 198.6, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, п.п. «г», «і» п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит та, відповідно, завищено суму бюджетного відшкодування на 681544,4 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №271/28-09-46-17/14310052 від 19.09.2014 року 06.10.2014 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000244600 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 681544,4 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 340772,2 грн. та №0000254600 про збільшення грошових зобов'язань з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,0 грн. (т.1 а.с. 29, 30).

Встановлено, що у перевіряємому звітному періоді позивач мав правовідносини з ПП «ВБП «Рембудмонтаж», ТОВ «Укртехснаб» та ТОВ «Авангард 10».

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Документальна виїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №0000244600 є висновки Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо відсутності ПП «ВБП «Рембудмонтаж» (код 30510614) за податковою адресою, що робить неможливим проведення зустрічної звірки, висновок ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладений у листі від 05.09.2014 року №2068/26-59-22-08/32028488 щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮВО» (код ЄРДПОУ- 32028488) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.06.2014 року та висновок Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУМ у Харківській області акті від 14.08.2014 року №1145/20-38-22-01-04/37093902 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авангард 10» податковий номер 37093902 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Барилит плюс» (код 38361609) за період травень 2014 року, з ТОВ «Таліс Плюс» (код 38361594) за період червень 2014 року. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №0000254600 відповідачем зазначено, що підставою для його винесення є порушення державним підприємством «ХМЗ «ФЕД» порядку надання первинних документів, за рахунок яких сформовано підприємством частину податкового кредиту за червень 2014 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП «ВБП «Рембудмонтаж», ТОВ «Укртехснаб» та ТОВ «Авангард 10».

Матеріалами справи підтверджено, що між державним підприємством «ХМЗ «ФЕД» (замовник) та приватним підприємством «Виробничо-будівельне підприємство «Рембудмонтаж» (підрядник) укладено договір підряду №1 від 17.01.2013 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «ВБП «Рембудмонтаж», код ЄРДПОУ - 30510614, зареєстроване належним чином відповідно до законодавства як юридична особа 22.07.1999 року. Приватне підприємство «Виробничо-будівельне підприємство «Рембудмонтаж» перебуває на обліку як платник податків з 06.08.1999 року та як платник єдиного внеску з 22.02.2011 року у Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУМ у Харківській області. За основним видом економічної діяльності за даними органів статистики ПП «ВБП «Рембудмонтаж» здійснюється 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (т.5 а.с.45-47).

За умовами договору підряду №1 від 17.01.2013 року підрядник на власний ризик зобов'язується виконати в порядку та на умовах визначених у договорі роботи по капітальному ремонту об'єктів замовника, які виконуються згідно з графіком виконання робіт, відповідно до додатку 1 (т.2 а.с. 12), та кошторисом на виконання робіт, додаток 2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Ціна договору визначена у пункті 3 договору становить 957168,46 грн., у тому числі ПДВ 159528,08 грн., розрахунки за договором проводяться відповідно до положень пункту 4 договору та здійснюється шляхом перерахунку коштів на рахунок підрядника. Пунктом 6 договору визначено, що роботи виконуються з матеріалів замовника та засобами підрядника(т.2 а.с.3-5).

На виконання договору №1 від 17.01.2013 року сторонами підписано додаткові угоди.

Додатковою угодою №1 від 20.05.2013 року у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, договір №1 від 17.01.2013 року доповнено пунктом 3.1.1 та встановлено вартість робіт у розмірі 982000,00 грн., у тому числі ПДВ 16366,67 грн., яка включає відшкодування всіх витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (т.2 а.с.6).

Додатковою угодою №2 від 02.07.2013 року, у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, договір №1 від 17.01.2013 року доповнено пунктом 3.1.2 та встановлено вартість робіт у розмірі 928000,00 грн., у тому числі ПДВ 154666,67 грн., яка включає відшкодування всіх витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (т.2 а.с.7).

Додатковою угодою №3 від 28.08.2013 року, у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, договір №1 від 17.01.2013 року доповнено пунктом 3.1.3 та встановлено вартість робіт у розмірі 902000,00 грн., у тому числі ПДВ 150333,34 грн., яка включає відшкодування всіх витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (т.2 а.с.8).

Додатковою угодою №4 від 09.09.2013 року, у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, договір №1 від 17.01.2013 року доповнено пунктом 3.1.4 та встановлено вартість робіт у розмірі 9000000,00 грн., у тому числі ПДВ 1500000,00 грн., яка включає відшкодування всіх витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (т.2 а.с.9).

Додатковою угодою №5 від 15.05.2014 року, у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, договір №1 від 17.01.2013 року доповнено пунктом 3.1.5 та встановлено вартість робіт у розмірі 4100000,00 грн., у тому числі ПДВ 683333,33 грн., яка включає відшкодування всіх витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (т.2 а.с.10).

Додатковою угодою №6 від 01.08.2014 року, у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, договір №1 від 17.01.2013 року доповнено пунктом 3.1.4 та встановлено вартість робіт у розмірі 3500000,00 грн., у тому числі ПДВ 583333,33 грн., яка включає відшкодування всіх витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (т.2 а.с.11).

ПП «ВБП «Рембудмонтаж» за погодженням з ДП «ХМЗ «ФЕД», про що свідчить надане та долучене до матеріалів справи листування між позивачем та контрагентом (т.5, а.с. 51-54), у зв'язку з недостатністю робітників для виконання ремонтно-будівельних робіт за договором підряду №1 від 17.01.2013 року залучено у якості субпідрядника ТОВ «ЮВО», код ЄДРПОУ - 32028488.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ЮВО», код ЄРДПОУ - 32028488, зареєстроване належним чином відповідно до законодавства як юридична особа 24.05.2002 року. ТОВ «ЮВО» перебуває на обліку як платник податків з 03.06.2002 року та як платник єдиного внеску з 04.03.2013 року в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУМ у Одеській області. За основним видом економічної діяльності за даними органів статистики ТОВ «ЮВО» здійснюється 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (т.5 а.с.42-44).

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами прийому виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 41 від 17.06.14, № 39 від 17.06.14, № 863 від 17.06.14, № 44 від 17.06.14, № 24 від 18.06.14, № 38 від 18.06.14, № 69 від 23.06.14, № 52 від 23.06.14, № 64 від 23.06.14, № 65 від 24.06.14, № 71 від 24.06.14, № 63 від 24.06.14, № 66 від 25.06.14, № 861 від 25.06.14, № 31 від 25.06.14, № 73 від 26.06.14, № 70 від 26.06.14, № 75 від 26.06.14, № 84 від 27.06.14, № 112 від 27.06.14, № 92 від 27.06.14, № 111 від 27.06.14, № 89 від 27.06.14; податковими накладними: № 5 від 17.06.14, № 6 від 17.06.14, № 7 від 17.06.14, № 8 від 17.06.14, № 9 від 18.06.14, № 10 від 18.06.14, № 11 від 23.06.14, № 12 від 23.06.14, № 13 від 23.06.14 , № 14 від 24.06.14, № 15 від 24.06.14, № 16 від 24.06.14, № 17 від 25.06.14, № 18 від 25.06.14, № 19 від 25.06.14, № 20 від 26.06.14, № 21 від 26.06.14, № 22 від 26.06.14, № 23 від 27.06.14, № 24 від 27.06.14, № 25 від 27.06.14, № 26 від 27.06.14, № 27 від 27.06.14.

За кожним прийняттям робіт між позивачем та підрядником також підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат (форма КБ-3), відомості ресурсів та договірні ціни з локальними кошторисами, долучені судом до матеріалів справи.

Посилання представника відповідача, під час судового розгляду, на неможливість встановлення особи -підписанта вищезазначених первинних документів судом спростовується з огляду на наступне.

Підписання довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрат (форма КБ-3), відомостей ресурсів та договірної ціни з локальними кошторисами здійснено уповноваженою особою позивача, відповідно до посадової інструкції №209-01 начальника управління капітального будівництва №9 Денисенко М.І. та довіреності № 110 юр від 28.12.2012 року з терміном дії до 31.12.2014 (т.5 а.с. 74-81).

До суду надані платіжні доручення: № 6142 від 07.08.14, № 6143 від 07.08.14, № 6144 від 07.08.14, № 1869 від 19.08.14, № 6728 від 28.08.14, № 6468 від 19.08.14, № 7300, 7301 від 18.09.14, № 5368 від 11.07.14, № 7304, 7305 від 18.09.14, № 7302 від 18.09.14, № 5496 від 16.07.14.

Суд зазначає, що вищезазначені платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «ВБП «Рембудмонтаж», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Під час судового розгляду представником позивача надано пояснення стосовно використання матеріалів при виконанні підрядником робіт визначених у договорі підряду.

Позивачем долучено до матеріалів справи договори, укладені між позивачем і суб'єктами господарювання, та видаткові накладні виписані на ДП «ХМЗ «ФЕД» для отримання будівельних матеріалів на підтвердження їх наявності у позивача (т.4 а.с.93-192).

На встановлення порядку обліку та видачі будівельних матеріалів зі складу ДП «ХМЗ «ФЕД» підряднику за договором підряду ПП «ВБП «Рембудмонтаж» позивачем надано заборні відомості, що долучені судом у судовому засіданні до матеріалів справи ( т.4 а.с. 227-250, т.5 а.с.2).

Таким чином, даний договір визнається судом належними та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Передбачено ст. 838 ЦК України, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Стаття 318 Господарського кодексу України передбачає, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Пунктом 2 статті 319 ГК України встановлено, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Таким чином судом встановлено, що договір між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ПП «ВБП «Рембудмонтаж» укладено відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Сторони договору погодили всі істотні умови і між ними була досягнута домовленість щодо його виконання. Виконання договору підтверджується первинними документами, тобто договірні зобов'язання фактично були виконані і оплачені ДП «ХМЗ «ФЕД», а, отже, договір між позивачем та його контрагентами має реальний характер.

ДП «ХМЗ «ФЕД» до перевірки надано інформацію про субпідрядника, котру отримано від ПП «ВБП «Рембудмонтаж» листом від 12.09.2014 року, який засвідчено печаткою та підписом директора підрядника В.В. Муренченко. У листі зазначено, що до виконання робіт на об'єктах позивача підрядником залучено ТОВ «ЮВО» (код 32028488) іншої інформації, стосовно субпідрядника ПП «ВБП «Рембудмонтаж» не надано (т.5 а.с.54).

В ході судового розгляду представник відповідача посилався на наявність податкової інформації, а саме акту № 2068/26-59-22-08/32028488 від 05.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮВО» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 31.06.2014 року (т.5 а.с. 36-39).

Стосовно посилання відповідача на відсутність у державного підприємства «ХМЗ «ФЕД» та його контрагента ПП «ВБП «Рембудмонтаж» ліцензій на проведення архітектурно-будівельних робіт, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду до матеріалів справи долучено лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.02.2015 року, в якому зазначено про відсутність у ДП «ХМЗ «ФЕД», підрядника ПП «ВБП «Рембудмонтаж» та субпідрядника ТОВ «ЮВО» дозвільних документів на проведення будівельних робіт. Відповідно до доданої до листа інформації, згідно з реєстром виданих ліцензій на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, ТОВ «ЮВО» видано ліцензію серії АВ №559118 з терміном дії від 12.11.2010 року по 12.11.2015 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (т.5 а.с.90-91).

Крім того, судом під час дослідження акту перевірки № 271/28-09-46-17/14310052 від 19.09.2014 року встановлено оспорюваність господарської операції проведеної між структурним підрозділом позивача, ДП «ХМЗ «ФЕД» та ТОВ «Авангард 10». Висновок податкового органу щодо нереальності господарської операції у правовідносинах структурного підрозділу ДП «ХМЗ «ФЕД» - друкарня та ТОВ «Авангард 10» (АЗС №6) ґрунтується на отриманому від Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУМ у Харківській області акті №1145/20-38-22-01-04/37093902 від 14.08.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авангард 10» (податковий номер 37093902) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Барилит плюс» (код 38361609) за період травень 2014 року, з ТОВ «Таліс Плюс» (код 38361594) за період червень 2014 року.

Під час судового розгляду встановлено, що структурним підрозділом ДП «ХМЗ «ФЕД» - друкарня здійснюється господарська діяльність відповідно до наданого до суду Положення про структурний підрозділ державного підприємства ДП «ХМЗ «ФЕД» - друкарня (т. 5 а.с.4-6).

Структурний підрозділ ДП «ХМЗ «ФЕД» - друкарня зареєстровано у встановленому законом порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, про що свідчить наявне у матеріалах справи свідоцтво № 23752352 про державну реєстрацію (т.5 а.с. 3).

Між структурним підрозділом ДП «ХМЗ «ФЕД» - друкарня та ТОВ «Авангард 10» (АЗС №6) встановлено існування правовідносин, результатом яких стало отримання структурним підрозділом позивача від контрагента автомобільного бензину об'ємом 20,61 л.

Оприбуткування бензину отриманого від контрагента здійснено на складі структурного підрозділу (друкарні), про що свідчать прибуткові ордери № 4 від 03.06.2014 року та № 23 від 13.06.2013 року (т.4 а.с. 12-13).

Надані під час судового розгляду та долучені до матеріалів справи документи, а саме фіскальні чеки та звіт про використання коштів у сумі 299,88 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом передання грошових коштів на користь ТОВ «Авангард 10» (АЗС №6), що означає втрату позивачем права власності на ці кошти (т.4 а.с. 10,11).

Використання отриманого бензину від ТОВ «Авангард 10» підтверджується накладними на видачу №№ 1, 2 (т.4 а.с. 14-15).

На підтвердження реальності господарської операції проведеної в межах відносин між структурним підрозділом ДП «ХМЗ «ФЕД» - друкарня та ТОВ «Авангард 10» позивачем надано до суду виписані ТОВ "Авангард 10" податкові накладні № 3010 від 03.06.2014 року та № 13010 від 13.06.2014 року (т.4 а.с.16-17).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Авангард 10», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом спростовуються висновки податкового органу щодо нереальності господарської операції між структурним підрозділом ДП «ХМЗ «ФЕД» - друкарня та ТОВ «Авангард 10» (АЗС №6).

Крім того, під час судового розгляду встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Укртехснаб» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу підшипників, роликів та ПКВ (покупні комплектувальні вироби) від 12.03.2008р. №2п/08-205, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця підшипники, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього грошові кошти. Пунктом 1 встановлено, що постачання підшипників, їх назва, кількість та вартість визначатимуться додатковими угодами та додатками до договору. Ціна договору визначена пунктом 4.4 та становить 2000000 грн. та визначається з моменту постачання товару. Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту постачання товару. Строк дії договору визначено пунктом 10.1, яким встановлено, що договір №2П/08-205 від 12.03.2008 року є чинним з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року (т.4 а.с18-18а).

На виконання умов договору постачання продукції від 12.03.2008р. №2п/08-205 сторонами укладено додаткові угоди.

Додатковою угодою №1 від 27.03.2008 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 216954,84 грн. з ПДВ (т.4 а.с.18а зв.бік).

Додатковою угодою №2 від 04.07.2008 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 17899,73 грн. з ПДВ (т.4 а.с.19).

Додатковою угодою №3 від 17.07.2008 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 60499,27 грн. з ПДВ (т.4 а.с.19 зв.бік).

Додатковою угодою №4 від 11.08.2008 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 195566,74 грн. з ПДВ (т.4 а.с.20).

Додатковою угодою №5 від 15.09.2008 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 92224,46 грн. з ПДВ (т.4 а.с.20 зв.бік).

Додатковою угодою №6 від 29.12.2008 року сторонами викладено у тому числі пункт 10.1 у новій редакції, яким строк дії договору встановлено з моменту підписання та він діє до 31.12.2009 року (т.4 а.с. 21).

Додатковою угодою №7 від 30.01.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 23485,75 грн. з ПДВ (т.4 а.с.21 зв.бік).

Додатковою угодою №8 від 12.02.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 48700,64 грн. з ПДВ (т.4 а.с.22).

Додатковою угодою №9 від 12.02.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 1320,00 грн. з ПДВ (т.4 а.с.22 зв.бік).

Додатковою угодою №10 від 31.03.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 10243,16 грн. з ПДВ (т.4 а.с.23).

Додатковою угодою №11 від 27.04.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 63180,85 грн. з ПДВ (т.4 а.с.23 зв.бік).

Додатковою угодою №12 від 27.04.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 5033,86 грн. з ПДВ (т.4 а.с.24).

Додатковою угодою №13 від 12.05.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 45780,34 грн. з ПДВ (т.4 а.с.24 зв.бік).

Додатковою угодою №14 від 20.08.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 158040,80 грн. з ПДВ (т.4 а.с.25).

Додатковою угодою №15 від 09.09.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 82456,36 грн. з ПДВ (т.4 а.с.25 зв.бік).

Додатковою угодою №16 від 04.10.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 78516,94 грн. з ПДВ (т.4 а.с.26).

Додатковою угодою №17 від 12.10.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 11026,92 грн. з ПДВ (т.4 а.с.26 зв.бік).

Додатковою угодою №18 від 23.10.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 21297,02 грн. з ПДВ (т.4 а.с.27).

Додатковою угодою №19 від 02.11.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 40660,01 грн. з ПДВ (т.4 а.с.27 зв.бік).

Додатковою угодою №20 від 10.11.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 234548,64 грн. з ПДВ (т.4 а.с.28).

Додатковою угодою №21 від 21.12.2009 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 107527,29 грн. з ПДВ (т.4 а.с.28 зв.бік).

Додатковою угодою №22 від 08.01.2010 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 182512,32 грн. з ПДВ (т.4 а.с.29).

Додатковою угодою №23 від 11.02.2010 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 110886,02 грн. з ПДВ (т.4 а.с.29 зв.бік).

Додатковою угодою №24 від 20.02.2010 року визначено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити продукцію на суму 177703,52 грн. з ПДВ (т.4 а.с.30).

Додатковою угодою №25 від 10.03.2010 року встановлено внесення змін зокрема до пункту 1.1, а саме щодо викладення у новій редакції предмету договору: предметом даного договору є постачання товару, назва, кількість та вартість, котрих будуть обумовлені сторонами у додатковій угоді №26, додатковій угоді № 27, додатковій угоді №28, що є невід'ємною частиною договору. Також сторонами визначено зміну ціни договору. Строк дії договору продовжено до 31.12.2013 року. Ціна договору відповідно до даної додаткової угоди встановлена у сумі 189468452,91 грн. (т.4 а.с.30 зв.бік).

Додатковою угодою №29 від 18.12.2013 року строк дії договору продовжено до 31.12.2014 року (т.4 а.с.37).

Додатковою угодою №30 від 24.03.2014 року збільшено кількість найменувань товару, їх кількість та вартість. Ціна договору визначена у розмірі 190584887,35 грн. (т.4 а.с.38).

Додатковою угодою №32 від 02.04.2014 року збільшено кількість найменувань товару, їх кількість та вартість. Ціна договору визначена у розмірі 191250361,53 грн. (т.4 а.с. 39 зв.бік).

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності складських приміщень, транспортних засобів. Досліджуючи питання реальності зазначених операцій з поставки товару судом встановлено наступне.

Здійснення операцій за даним договором підтверджується наявними в матеріалах справи первинними та бухгалтерськими документами: видатковими накладними: № 120 від 02.06.14, № 121 від 02.06.14, № 122 від 03.06.14, № 135 від 17.06.14, № 140, 141 від 20.06.14; прибутковими ордерами: №165 від 02.06.14, №166 від 02.06.14, №167 від 03.06.14, №175 від 17.06.14, №250, 251 від 20.06.14; лімітними картками: №№ 0889, 0738, 0621, 0575, 0363, 0126, 0125, 1039, 0136, 0134, 0661, 0662, 0658, 0659, 0698, 0660, 0697, 0126, 1132, 1042, 0010, 0986, 0882, 0837, 0990, 0009, 1088.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними: № 02/06-1 від 02.06.14, № 02/06-2 від 02.06.14, № 03/06-1 від 03.06.14, № 17/06 від 17.06.14, № 20/06 від 20.06.14.

Отримання товару від постачальника, за договором від 12.03.2008р. №2п/08-205, здійснювалося робітниками ДП «ХМЗ «ФЕД», на підставі виписаних довіреностей, про що свідчить надана до суду та долучена до матеріалів справи копія витягу з журналу реєстрації довіреностей (т.4 а.с. 83-88).

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за оспорюваним договором постачання товару, від 12.03.2008р. №2п/08-205, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Укртехснаб», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. (т.4 а.с.89-92)

Якість придбаного позивачем товару за договором постачання підтверджено паспортами (т.5 а.с.8-19) та етикетками продукції(т.5а.с. 58-69).

Придбана за договором постачання продукція використана позивачем у виробництві комплектувальних виробів авіаційної техніки, що є головним предметом діяльності заводу, відповідно до видів діяльності.

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах договору постачання товару від 12.03.2008р. №2п/08-205 між ТОВ «Укртехснаб» (постачальник) та ДП «ХМЗ «ФЕД» (покупець), позивачем надані до суду виписані ТОВ «Укртехснаб» податкові накладні: № 1 від 02.06.14, № 2 від 02.06.14, № 3 від 03.06.14, № 12 від 17.06.14, № 15, 16 від 20.06.14.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Укратехснаб», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинну в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом встановлено, що договори між ДП «ХМЗ «ФЕД» та його контрагентами укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Між сторонами погоджено всі істотні умови і було досягнуто домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується первинними документами, тобто договірні зобов'язання фактично були виконані і оплачені сторонами, а значить договори між позивачем та його контрагентами мають реальний характер.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Суд зазначає, що приєднані до справи документи, засвідчують факт виконання позивачем своїх обов'язків за спірними зобов'язаннями.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, видатковим накладним, актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» та його контрагентів, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, у ході судового розгляду судом встановлено, що висновки податкового органу щодо нереальності правочинів, що ґрунтуються на наявній податковій інформації стосовно контрагентів позивача, а саме листа від 05.09.2014 року за № 2068/26-59-22-08/32028488 щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮВО», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 31.06.2014 року, висновків Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, щодо відсутності ПП «ВБП «Рембудмонтаж» (код 30510614) за податковою адресою, що робить неможливим проведення зустрічної звірки. Також відповідач посилається на отримання оперативним управлінням СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів інформації стосовно відкриття кримінального провадження слідчим відділом Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС в Харківській області стосовно ПП «ВБП «Рембудмонтаж» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України, за фактом внесення недостовірних відомостей до податкових декларацій ПП «ВБП «Рембудмонтаж».

Суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Під час судового розгляду судом встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 року № 0000254600 про збільшення грошових зобов'язань з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,00 грн. став висновок податкового органу про порушення державним підприємством «ХМЗ «ФЕД» порядку надання первинних документів, за рахунок яких сформовано підприємством частину податкового кредиту за червень 2014 року.

Даний факт судом спростовується у ході судового розгляду справи. Судом досліджено акт перевірки № 271/28-09-46-17/14310052 від 19.09.2014 року, зі змісту якого встановлено, що державним підприємством «ХМЗ «ФЕД» до перевірки надано первинні документи, зауважень щодо їх ненадання під час проведення перевірки відповідачем не встановлено. У ході судового розгляду представником відповідача не надано обґрунтованого підтвердження наявності даного правопорушення в діях позивача.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ПП «ВБП «Рембудмонтаж», ТОВ «Авангард 10» та ТОВ «Укртехснаб» за червень 2014 року.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №0000244600 та №0000254600 винесені з порушенням норм чинного законодавства та підлягють скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86,94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000244600 від 06.10.2014 року .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000254600 від 06.10.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487,20 ( чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.