Постанова № 43207736, 19.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16249/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к позивача Риженко О.С.

пр-к відповідача Скрипнікова В.С.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дімеойл», звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.08.2013 року № 0003512207, № 0003522207 та № 0003532207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0003512207 від 13.08.2013 в частині застосованої суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3740,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» - задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 18.06.2013 року по 17.07.2013 року проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року за результатами якої складено Акт № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 року.

В зазначеному акті встановлено порушення позивачем:

- підпункту 135.4.1 пункті 135.4 статті 135, пунктів 14.1.27 та 14.1.36 пункту 14.1 статті14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 270 984,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2283091,00 грн.;

- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013 року:

- № 0003512207, яким застосовано суму штрафу у розмірі 4 080,00 грн.;

- № 0003522207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 843 134,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 560 043,25 грн.;

- № 0003532207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 289 853,75 грн. грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 18 869,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо допущення позивачем порушень зазначених в акті перевірки є обґрунтованими. Вказував, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ «Українські торгівельні шляхи», ТОВ «Тех-Протектіо» та ТОВ «БІМАР», а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а тому у відповідача були наявні правові підстави для застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 340 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Бімар» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №14/10-11 від 14.10.2011 р.

Відповідно до умов зазначеного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а Покупець прийняти й оплатити вартість нафтопродуктів в кількості, асортименті, за цінами та у строки поставки відповідно до умов даного Договору та Додатків/Специфікацій, які є невід'ємного частиною Договору. Ціна Товару, що поставляється встановлюється окремо для кожної партії й відображається в відповідних Додатках/Специфікаціях до даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору якість Товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати вимогам нормативних документів, що діють на території України, і підтверджуватися паспортом якості Товару і сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання сертифікату відповідності ( якщо Товар підлягає обов'язковій сертифікації в Україні)

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Постачальник надає Покупцю на товар, який поставляється наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, паспорт (сертифікат) якості виробника (за вимогою Покупця), податкову накладну.

На підтвердження виконання договору позивач надав копію договору поставки від 14.10.2011 року, видаткові накладні та податкові накладні.

Аналіз зазначених документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та ТОВ «Бімар».

Так, позивачем не надано суду Специфікацій, які, за умовами договорів, є їх невід'ємними частинами. Окрім того, ні видаткові, ні податкові накладні не мають відсилання до відповідних Специфікацій, які є невід'ємними частинами договорів поставки.

Позивачем не надано доказів використання товару у подальшій господарській діяльності.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Також , у період, що перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ «Тех-Протектіо» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи».

Разом з тим, позивачем первісними документами бухгалтерського обліку по зазначеним господарським операціям також не підтверджено факт їх реальності. Доказів проведення розрахунків за отриманий товар не надано.

Крім того, відповідно до Акту перевірки, контролюючим органом зафіксовано заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларації «доходи від операційної діяльності» за III квартал 2012 року на 359 423 грн., а саме, згідно з наданими позивачем даними первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку за рахунками: 361 «Розрахунки з вітчизняними замовниками», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями; 702 «Доход від реалізації товарів», 791 «Результат основної діяльності», сума доходу від операційної діяльності за I-IV квартали 2012 року скала 98 966 069грн., у той час як в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік задекларовано суму 98 906 646 грн.

Також, податковим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на загальну суму 4181117грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 235755грн., за квітень 2012 року на суму 106199грн., за червень 2012 року на суму 904645грн., за липень 2012 року на суму 1158478грн., за серпень 2012 року на суму 718529грн., за вересень 2012 року на суму 694659грн., за жовтень 2012 року на суму 322964грн., за листопад 2012 року на 22178грн., за грудень 2012 року на 17710грн., внаслідок, того, що позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість було не в повному розмірі віднесено операції з продажу товарів за готівкові кошти з використання реєстраторів розрахункових операцій кінцевим споживачам.

Будь-яких доказів на спростування факту зазначених порушень позивачем надано не було.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 39 579грн. в березні 2011 року та в сумі 2707 грн. в січні 2012 року без наявності податкових накладних від постачальників.

В реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 року відображено податкову накладну від ТОВ «Промекс-К» № 39 від 17.03.2011 на загальну суму 237476,26грн., в тому числі ПДВ 39579,38грн., водночас до перевірки зазначену податкову накладну не надано та відповідно до даних «Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжність за березень 2011 року в сумі 39579,38 грн. між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкового зобов'язання (п/к > п/з) по взаємовідносинах з ТОВ «Промекс-К».

Також, в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2012 року відображено податкову накладну від ТОВ «Укрспецполіграфія» № 22 від 31.01.2012, в тому числі ПДВ 2707,07грн., водночас до перевірки зазначену податкову накладну не надано та відповідно до даних «Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжність за січень 2012 року в сумі 2707,07грн. між сумою податкового кредиту ТОВ «Дімеойл» та сумою податкового зобов'язання (п/к > п/з) по взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецполіграфія».

Крім того, відповідно до акту перевірки позивачем двічі відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та двічі включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 3333,33грн. в жовтні 2012 року та в сумі 3333,33грн. в листопаді 2012 року по податковій накладній, виписаній ТОВ «ТД Контур» №19242 від 19.10.2012 на загальну суму 20000,00грн., в тому числі ПДВ 3333,33грн.

Відповідно до п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, належних доказів на спростування того факту, що позивачем двічі відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 3333,33грн. в жовтні 2012 року та в сумі 3333,33грн. в листопаді 2012 року по податковій накладній, виписаній ТОВ «ТД Контур» №19242 від 19.10.2012 року на загальну суму 20000,00грн., в тому числі ПДВ 3333,33грн. ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, ТОВ «Дімеойл» надано не було.

Крім того, податковим органом під час проведення перевірки виявлено наступні розбіжності:

- позивачем віднесено в вересні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «Н.П.Б.» №8 від 02.09.2011 на загальну суму 50000,00грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн., водночас ТОВ «Н.П.Б.» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 3573,87грн. по зазначеній податковій накладній в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в листопаді 2011 року в сумі 3573,87грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Н.П.Б.»;

- позивачем віднесено в вересні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладних, виписаних ТОВ «Псьол ЛТД» № 390/006 від 30.09.2011 на загальну суму 18591,5грн., в т.ч. ПДВ 3098,58грн. та №693/006 від 30.09.2011 на загальну суму 11408,5грн., в тому числі ПДВ 1901,42грн., водночас ТОВ «Псьол ЛТД» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1901,42грн. по податковій накладній №693/006 від 30.09.2011 в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в жовтні 2011 року в сумі 1901,42грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Псьол ЛТД»;

- позивачем віднесено в вересні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Енергонафта» № 119 від 05.09.2011 на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67грн., № 120 від 09.09.2011 на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., № 121 від 28.09.2011 на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., водночас ТОВ «Енергонафта» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1508,18 грн. по податковій накладній № 120 від 09.09.2011 в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в листопаді 2011 року в сумі 1508,18 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Енергонафта»;

- позивачем віднесено в жовтні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Преміум-Ойл» № 61 від 24.10.2011 на загальну суму 510350,00 грн., в т.ч. ПДВ 85058,33 грн., № 64 від 24.10.2011 на загальну суму 510350,00 грн., в т.ч. ПДВ 85058,33грн., водночас ТОВ «Преміум-Ойл» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 3070,75 грн. по податковій накладній від № 61 від 24.10.2011 року в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в жовтні 2011 року в сумі 3070,75 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Преміум-Ойл»;

- позивачем віднесено в лютому 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «Кремінь Нафта» №822/006 від 29.02.2012 на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., водночас ТОВ «Кремінь Нафта» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за березень 2012 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 2305,08грн. по зазначеній податковій накладній в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в березні 2012 року в сумі 2305,08 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Кремінь Нафта»;

- позивачем віднесено в лютому 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Контраст» № 82 від 08.02.2012 на загальну суму 27255,60 грн., в т.ч. ПДВ 4542,60грн., № 91 від 09.02.2012 на загальну суму 115000,00 грн., в тому числі ПДВ 1916,67 грн., водночас ТОВ «Контраст» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за березень 2012 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1916,67 грн. по податковій накладній № 91 від 09.02.2012 в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в березні 2012 року в сумі 1916,67 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Контраст»;

- позивачем віднесено в червні 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «Захід ЛТД» № 17 від 27.06.2012 на загальну суму 25249,02 грн., в т.ч. ПДВ 4208,17грн., водночас ТОВ «Захід ЛТД» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за липень 2012 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1546,58 грн. по податковій накладній № 17 від 27.06.2012 в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак ТОВ «Дімеойл» не проведено коригування податкового кредиту в липні 2012 року в сумі 1546,58 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Захід ЛТД»;

- позивачем віднесено в липні 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «ТК Мегаполіс-Україна» в сумі 32566,76 грн., водночас ТОВ «ТК Мегаполіс-Україна» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за січень 2013 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1246,49 грн. по податковій накладній за липень 2012 року в зв'язку з коригуванням обсягів поставки. ТОВ «Дімеойл» не проведено коригування податкового кредиту за липень 2012 року в сумі 1246,49 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ТК Мегаполіс-Україна».

Підставою для здійснення зазначених коригувань податкових зобов'язань контрагентами позивача є коригування обсягів поставки.

Позивач не доведено факт здійснення оплати та поставки товару у розмірах визначених у зазначених вище накладних.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності викладених в Акті порушень податкового законодавства з боку позивача є обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем надано розрахунок донарахованих сум та фінансових санкцій в розрізі порушень по акту документальної планової перевірки ТОВ «Дімеойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.09.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 03.09.2010 року по 31.12.2012 року.

Вказаний розрахунок не дає можливості встановити суму донарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0003522207 від 13.08.2013 року відповідно до виявлених перевіркою порушень податкового законодавства, оскільки містить розбіжності в сумах як основного платежу так і фінансових санкцій.

Відповідачем не надано також обґрунтувань, з посиланням на висновки акту перевірки, щодо підстав збільшення грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість.

Оскільки, в даному випадку, не можна виокремити, ідентифікувати, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0003522207 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яка визначена контролюючим органом, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цілому.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а саме:

- в КОРО № 2659022033 від 26.03.2013 року не забезпечено зберігання Z-звіту №329 від 30.03.2012 року, Z-звіту № 330 від 31.03.2012 року, Z-звіту № 331 від 01.04.2012 року, Z-звіту №332 від 02.04.2012 року, Z-звіту № 374 від 04.05.2012 року, Z-звіту № 562 від 31.10.2012 року;

- в КОРО № 2659022044 від 27.03.2012 року не забезпечено зберігання Z-звіту № 695 від 28.03.2012 року, Z-звіту № 696 від 29.03.2012 року, Z-звіту № 697 від 30.03.2012 року, Z-звіту № 698 від 31.03.2012 року;

- в КОРО № 2659022015 від 22.03.2012 року не забезпечено зберігання Z-звіту № 734 від 30.10.2012 року та Z-звіту № 735 від 31.10.2012 року.

Відповідно до п. 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено обов'язок суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 зазначеного Закону встановлена відповідальність таких суб'єктів господарювання за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій у вигляді фінансових санкцій в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки (Z-звіти) і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження зворотного.

Таким чином, позивач в порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не забезпечив зберігання Z-звітів.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не вірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4080 грн., оскільки невиконання зазначеного обов'язку позивачем є єдиним порушенням, що продовжувало існувати у часі (незалежно від кількості днів чи разів), а тому санкція повинна застосовуватися у єдиному розмірі - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн.).

Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0003522207.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13.08.2013 року № 0003522207.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 23.03.15 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.