Постанова № 43207517, 11.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 березня 2015 року №826/9531/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання протиправними дій, наказу та скасування повідомлення та податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання протиправними дій, наказу та скасування повідомлення та податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 №К/800/29237/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2013 №826/9531/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 №826/9531/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлювались та не досліджувались обставини, якими податковий орган обґрунтовує заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме судами не встановлено: дата здійснення операції, яка зумовила перевищення розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 №746/99, з настанням якої пов'язується поширення на платника загальної системи оподаткування; дата здійснення операції, за якою позивачем можливо перевищено граничний обсяг оподатковуваних операцій, встановлений підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»; податковий період, у якому у позивача можливо виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, оподаткувати поставку товарів (послуг) та сплатити податок до бюджету.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 №826/9531/13-а зобов'язано сторін із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 №К/800/29237/14 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 №К/800/29237/14 .

Адміністративну справу №826/9531/13-а розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_1:

пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не надано до перевірки жодних документів;

статей 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98, чим занижено обсяг виручки за IV квартал 2009 рік на суму 734 569,36 грн. та перевищено граничний обсяг виручки 500 000 грн. у IV кварталі 2009 року на суму 679 674,09 грн.;

підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 18.1 статті 18, пункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чим було занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2009 рік на суму 76 463,33 грн., за 2010 рік на суму 119 702,73 грн.;

підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не надано податкових декларацій за 2010 рік, I квартал 2011 року, 2011 року;

підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01.01.2010 року;

підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим було занижено позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 212 804,86 грн.;

підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та пункту «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: позивачем не подано у встановлений законодавством строк податкові декларації з січня по грудень 2010 року, з січня по грудень 2011 року.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва складено акт від 18.12.2012 №6841/17/2/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.01.2013 №0000131704/114, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 196 506,06 грн., у тому числі: 196 166,06 грн. грн. - основний платіж, 340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 15.01.2013 №0000141704/115, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 266 006,08 грн., у тому числі: 212 804,86 грн. - основний платіж, 53 201,22 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 15.01.2013 №0000151704/116, яким визначено адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до підпункту 9.12.1 якого оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Положеннями статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно статті 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (розділ IV якого, в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», діяв до 04 листопада 2011 року), оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Згідно статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Зазначені правила деталізуються в Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) визнаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, додатково закріплені обов'язки фізичних осіб - підприємців вести книгу обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Протягом перевіряємого періоду, а саме: з 01.10.2009 по 31.12.2010 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування.

Як вбачається з акту перевірки від 18.12.2012 №6841/17/2/НОМЕР_1 контролюючим органом встановлено, що позивачем подано до податкової інспекції звіти за 2009 - 2010 роки із задекларованими в них показниками господарської діяльності.

Так, за даними платника обсяг виручки за ІV квартал 2009 року склав 445 104,73 грн., а за даними податкової перевірки - 1 179 674,00 грн., за І квартал 2010 року - 109 791,00 грн. (за даними платника), а за даними перевірки - 183 033,30 грн., за ІІ квартал 2010 року - 137 890,00 грн. (за даними платника), а за даними перевірки - 423 689, 30 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 254 574, 00 грн. (за даними платника), а за даними перевірки - 843 538,30 грн., за ІV квартал 2010 року - 263 330,00 грн. (за даними платника), а за даними перевірки - 1 064 024,30 грн.

Податкові декларації про майновий стан і доходи за І квартал 2011 року та 2011 рік підприємцем до податкового органу не подавалися.

Під час проведення вказаної перевірки будь-які первинні та інші документи позивачем перевіряючим не надавалися, будь-яких письмових повідомлень про втрату таких документів від платника до податкового органу не надходило. У зв'язку з цим, в ході здійснення перевірки працівником відповідача були використані відомості про доходи фізичних осіб, отримані з ЦБД ДРФО Державної податкової служби України за формою 1-ДФ, згідно яких за 2009 рік позивач, отримав від юридичних осіб товариства з обмеженою відповідальністю НВО «Метиз» та товариства з обмеженою відповідальністю «Стаїр» дохід за ознакою 42 (дохід самозайнятої особи) на загальну суму 858 269,61 грн.

Враховуючи зазначене, перевіряючим зроблено висновок про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обсягу виручки за ІV квартал 2009 року на суму 734 569,36 грн., що призвело до порушення платником податків статей 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», тобто, перевищення позивачем граничного обсягу виручки в розмірі 500 тис. грн. за вказаний період на суму 679 674,09 грн. за відсутності переходу з І-го кварталу 2010 року на загальну систему оподаткування.

Також, контролюючим органом встановлено, що на порушення норм підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8, абзацу «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач не включив до складу загального річного оподаткованого доходу за 2009 рік вказану вище суму доходу, не подав декларацію про одержані доходи за 2009 рік, не визначив суму витрат, що пов'язанні з одержанням доходу (у разі наявності таких) та не сплатив з суми чистого доходу податок з доходів фізичних осіб за ставкою, зазначеною в пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Окрім того, згідно даних відомостей про доходи фізичних осіб, отриманих з ЦБД ДРФО Державної податкової служби України за формою 1-ДФ, протягом 2010 року на користь позивача контрагентами-юридичними особами: товариством з обмеженою відповідальністю НВО «Метиз», державним підприємством «Коніка Мінолта Україна», державним підприємством СТО «Алекс», товариством з обмеженою відповідальністю ТПК «Стаїр» був виплачений дохід як самозайнятій особі на загальну суму 1064024,30 грн. Однак, в порушення вимог підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року), підприємець відповідні декларації про доходи за 2010 - 2011 роки до податкового органу не подав.

З огляду на ненадання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будь-яких первинних та інших документів, що засвідчують наявність витрат від здійснення підприємницької діяльності за 2009 - 2010 роки, суми витрат підприємця були розраховані контролюючим органом у відповідності до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». Відповідно до проведених обчислень перевіряючим встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу за ІV квартал 2009 року на суму 509 755,57 грн. та відповідно заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік на суму 764 63,33 грн., заниження оподатковуваного доходу за 2010 рік на 798 018,20 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 119 702,73 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01 січня 2010 року та відповідно з 01 січня 2011 року.

На порушення вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за висновком контролюючого суб'єкта, позивач занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 на суму 212 804,86 грн., та в порушення вимог абзацу «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» і підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України підприємець не подав податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року.

Судом встановлено, що на момент складання акту перевірки, а також на момент розгляду податковою інспекцією письмових заперечень позивача на вказаний акт, як і на момент перегляду вищестоящими податковими органами спірних податкових повідомлень-рішень в досудовому (адміністративному) порядку, а також під час судових розглядів справи позивачем не надано будь-яких первинних та інших документів (в тому числі книги обліку доходів та витрат, виписок з розрахункового рахунку в банку тощо). Також, платником податків не надано жодних письмових пояснень щодо обсягів та характеру здійснюваної ним протягом 2009 - 2010 років підприємницької діяльності.

Згідно письмових пояснень позивача, наведених в його позовній заяві, 02.09.2010 працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, в рамках кримінальної справи №58-2422, був проведений обшук приміщення довіреної особи позивача - ОСОБА_2 та вилучені всі документи та речі, що стосуються підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Разом з тим, ані позивач, ані його представник ОСОБА_2 не надали суду оригінали та/або завірені копії документальних доказів передачі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будь-яких документів на зберігання фізичній особі ОСОБА_2, протоколу виїмки документів від 02.09.2010.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2, які надавались слідчому прокуратури міста Києва (арк.справи 51) 02.09.2010 під час обшуку не було знайдено документів, які стосуються діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Проте ОСОБА_2 добровільно передано оригінали документів и копії по ОСОБА_1 - довіреність і договір про сумісну діяльність.

Окрім того, станом на 18.12.2012 (день проведення перевірки позивача) будь-яких письмових повідомлень про втрату або про вилучення правоохоронними органами первинних та інших документів, що стосуються підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2009 - 2010 роки, письмових заяв про надання строку для відновлення втрачених (вилучених) документів, останнім до податкової інспекції не направлялось. Зазначена обставина не заперечується позивачем.

Отже доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у нього первинних документів із ведення його підприємницької діяльності протягом 2009 - 2010 років внаслідок їх виїмки правоохоронними органами у ОСОБА_2 спростовані матеріалами справи.

При цьому, під час судового розгляду справи позивачем ніяким чином не спростовано факт перевищення граничного обсягу виручки в розмірі 500 тис. грн. за ІV квартал 2009 року на суму 679 674,09 грн., то суд приходить до висновку щодо правомірності оспорюваний податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, відповідачем, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 №К/800/29237/14 та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 №826/9531/13-а, надано суд: письмові пояснення щодо обставин спірних правовідносин, зокрема, періоду операції, в яких відбулось перевищення розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 №746/99; податкового періоду, в якому у позивача виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, оподаткувати поставку товарів (послуг) та сплатити податок до бюджету; картку по отриманих ОСОБА_1 доходів протягом ІV квартал 2009 року та 2010 року доходів.

Зазначені обставини вже проаналізовано судом вище.

Позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо отриманих ним протягом 2009 -2010 років доходів.

Отже позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.