Рішення № 43207113, 16.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.03.15 Справа № 904/642/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ВІЛЬНЯНСЬК", м. Вільнянськ, Запорізька область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1136523, 03 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Жижин Р.В. - адвокат, договір № 2/15 від 23.01.15

від відповідача-1: Федоров М.Д. - представник за дов. б/н від 01.03.15

від відповідача-2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" та відповідача-2: "Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" про солідарне стягнення 755168, 37 грн. проіндексованої суми основного боргу, 349085, 19 грн. процентів за користування товарним кредитом, 32269, 47 грн. пені за порушення термінів оплати товарного кредиту.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 13662 від 28.03.2013 в частині повної та своєчасної оплати за переданий товар та відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки № 13662-ПОР від 28.03.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 02.03.2015.

02.03.2015 відповідач-1 подав клопотання про передачу справи за підсудністю, в якому зазначає, що договір поруки укладений між позивачем та відповідачем-2 не відповідає вимогам законодавства України, укладений без відома відповідача-1 та є фіктивним, бо укладений без наміру створення правових наслідків, а лише для зміни територіальної підсудності.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з положеннями ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Розглянувши клопотання відповідача-1, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на вищевикладене.

02.03.2015 відповідач-1 подав клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з розглядом Господарським судом Дніпропетровської області пов'язаної справи за позовом СВК "Вільнянськ" до ТОВ "Агросфера" та ТОВ "Гран Поліс" про визнання договору поруки № 13662-ПОР від 28.03.2014 недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем-1 не додано доказів порушення провадження у справі про визнання договору поруки № 13662-ПОР від 28.03.2014 недійсним.

Ухвалою від 02.03.2015 розгляд справи відкладено на 16.03.2015.

06.03.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача-1 витрат на послуги адвоката.

13.03.2015 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає позов у повному обсязі.

16.03.2015 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просить суд зупинити провадження у справі з огляду на те, що 11.05.2015 Сільськогосподарський виробний кооператив "Вільнянськ" направило на адресу Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання договору поруки № 13662-ПОР від 28.03.2014 недійсним.

Господарський суд відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки відповідачем-1 не додано доказів порушення провадження у справі про визнання договору поруки № 13662-ПОР від 28.03.2014 недійсним.

16.03.2015 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позов частково у сумі основного боргу у розмірі 459975, 25 грн.

У відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що відсотки за прострочення оплати товарного кредиту у розмірі 350 % річних є відверто завищеними та призводять до отримання прибутку позивачем, який в свою чергу є більшим, ніж той прибуток, який би позивач отримав у випадку належного виконання зобов'язання боржником. У зв'язку з чим, на думку відповідача-1, суд повинен стягнути з нього проценти за користування товарним кредитом у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У відзиві відповідач-1 також заперечує проти задоволення вимоги позивача щодо індексації суми заборгованості відповідно до курсу валют, оскільки грошове зобов'язання згідно статті 533 ЦК України, повинно бути виконано у гривнях та договір між сторонами укладено було укладено у гривні.

В доданому до позовної заяви розрахунку індексації суми заборгованості відповідно до змін курсу валют відсутнє посилання на те, який саме курс застосовано, ким він був встановлений, а тому неможливо встановити правильність такого розрахунку.

Також, відповідач-1 зазначає, що судовий збір має бути покладений на обох відповідачів у рівних розмірах.

Крім того, відповідач-1 у відзиві на позов виклав клопотання. в якому просить суд встановити у рішенні суду конкретні частини заборгованості, які мають бути стягнені з кожного відповідача у рівних частинах.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 16.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - позивач, продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Вільнянськ» (далі - відповідач-1, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 13662 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив (далі - товар), відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - (долар США або Євро). Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7, 4.8 та суми процентів за користування товарним кредитом.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації (ях) до договору.

Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах слати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених Умовами оплати товару у специфікації - строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати товару - неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись (неправомірно користування) по ставці згідно п. 7.2 (протягом 10- ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3 договору (п. 4.2 договору).

Специфікаціями №№ 1, 2, 4 від 28.03.2014, №№ 5, 6 від 08.05.2014, № 8 від 14.05.2014, №№ 9, 10 від 15.05.2014, № 12 від 22.05.2014 сторони погодили поставку товару (арк. с. 22-30). Також, даними специфікаціями встановлено, що продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу, з наступним графіком його оплати:

- 20 % від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 15.08.2014;

- решту 80 % від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 15.11.2014.

Специфікаціями № 13 від 04.09.2014 та № 14 від 08.10.2014 сторони погодили поставку товару на умовах надання покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну кінцеву вартість товару, отриманого згідно специфікацій до договору, у строк до 25.10.2014 (арк. с. 31-32).

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив, а відповідач-1, на підставі довіреностей, копії яких містяться у матеріалах справи (арк. с. 48-53), прийняв товар на суму 726881, 09 грн., відповідно до видаткових накладних, підписаних обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 33-47).

Відповідач-1 здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 266905, 84 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.08.2014 та від 03.11.2014 (арк. с. 54-55).

Повну оплату вартості всього поставленого товару у розмірі 459975, 25 грн. у строки встановлені специфікаціями до договору, відповідач-1 не здійснив.

Згідно з п. 4.6 договору оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться у гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7 та згідно способів викладених у пунктах 4.7, 4.8 договору.

Відповідно до п. 4.7 договору, сторонами встановлена зміна ціни на товар: якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і не правомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти (Долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти (Долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах. Проіндексована сума вартості Товару у гривні встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1- офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0; А0 - це (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у Специфікації до договору; (при кожній черговій індексації) - це офіційний курс гривні до іноземної валюти -Долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника А1; СП- сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на: дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок Продавця; дату, вказану в УМОВАХ ОПЛАТИ у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту; дату, будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в УМОВАХ ОПЛАТИ у Специфікації, як строк погашення товарного кредиту; ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу)

У п. 4.8 договору, сторонами встановлено, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п.4.7. договору буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні (боргу), а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули:

Проіндексована сума вартості у гривні встановлюється як (М1чА0)хСП=ПСП, де: М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

А0 - це:

- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США визначений у Специфікації до договору;

- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника М1.

СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від Покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок Продавця;

- дату, вказану в умовах оплати у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату, будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в умовах оплати у Специфікації, як строк погашення товарного кредиту.;

ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до іноземної валюти США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ЗАТ "ПУМБ", чи/або ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Банк обирається за вибором Продавця.

Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до іноземної валюти, згідно пунктів 4.7., 4.8. Договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару Покупцю), та протягом користування Покупцем товарним кредитом (як правомірного користування так і неправомірного).

Згідно розрахунку позивача, виконаного на підставі довідок ПАТ "ПУМБ" про інформацію о курсах валют за відповідний період (арк. с. 87-92), проіндексована сума вартості поставленого та неоплаченого товару складає 755168, 37 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

28.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 13662-ПОР (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ», код ЄДРПОУ 00428471 (далі - боржник) його зобов'язань перед кредитором по основному договору, передбачені розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору, а також сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справи, предметами яких, будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного боргу.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки підставою цього договору поруки є дійсна вимога кредитора до боржника, зазначена у основному договорі, в тому ж встановленому обсязі, у ті ж встановлені строки, та в тому ж встановленому порядку.

Згідно п. 1.3 договору поруки кредитор та поручитель узгодили, що підписання цього договору поруки, у кредитора та боржника є право змінювати умови основного договору. Цей договір поруки діє на всі зміни, доповнення, додаткові угоди та специфікації до основного договору, які будуть підписані у майбутньому, тобто після підписання цього договору поруки. Поручитель надає свою згоду на зміну основного договору, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Пунктом 1.4 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням боржника перед кредитором по основному договору. При цьому кредитор має право вимагати виконання обсягу частково або в повному обсязі як від боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати вимоги (позовні вимоги) кредитора згідно умов, що передбачені основним договором.

В пункті 5.1 договору поруки, сторони передбачили, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Солідарна відповідальність боржника та поручителя перед кредитором поширюється і на сплату усіх можливих судових витрат та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати вартості поставленого товару або його повернення, а відтак, позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 проіндексованої суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 755168, 37 грн.

У зв'язку з простроченням оплати товару, позивачем, на підставі п. 7.2 договору нараховані до стягнення проценти за користування товарним кредитом у сумі 349085, 19 грн. за період з 15.08.2014 по 28.01.2015.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього договору.

Якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом (п. 7.3. договору).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, перевіривши правильність нарахування процентів за користування товарним кредитом, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 755168, 37 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Господарський суд вважає безпідставним твердження відповідача-1 про необхідність зменшення завищеної відсоткової ставки у розмірі 350 % річних, яка відповідно до умов договору підлягає сплаті відповідачем-1 у випадку прострочення оплати товарного кредиту понад 10 днів, оскільки згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Матеріалами справи встановлено, що ціна товару, що поставлявся відповідачу-1 згідно договору, встановлена у грошовому еквіваленті зобовязання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару підлягає у гривні, згідно розділу 4 договору (п. 3.1 договору). Крім того, сплата відповідачем-1 позивачу проіндексованої суму вартості товару безпосередньо передбачена у п. 4.7 договору.

Твердження відповідача-1 щодо того, що в доданому до позовної заяви розрахунку індексації суми заборгованості відповідно до змін курсу валют відсутнє посилання на те, який саме курс застосовано, ким він був встановлений, є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи (арк. с. 87-92).

Також, у зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачам пеню у розмірі 32269, 47 грн. за період з 15.08.2014 по 28.01.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікації до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 32269, 47 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача-1 витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 13000 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання послуг адвоката у сфері права № 2/15 від 23.01.2015 (арк. с. 72), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1130 від 13.02.2003 (арк. с. 70), додаток № 1 від 23.01.2015 до договору про надання послуг адвоката у сфері права № 2/15 від 23.01.2015 (арк. с. 95), платіжне доручення від 06.03.2015 № 2157 на суму 13000 грн. (арк. с. 96), акт приймання-передачі наданих послуг адвоката у сері права від 06.03.2015 (арк. с. 97).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013).

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218 гривень.

Враховуючи наведене, мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду, предмет даного спору, складність спору, ціну позову, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13000 витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, підлягає частковому задоволенню в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме у розмірі 1218 грн.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній обов'язок щодо солідарної сплати судових витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у абзаці третьому п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 та постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у справі № 904/7731/13.

Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 22730, 46 грн. та оплатою послуг адвоката у розмірі 1218 грн. покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 по 50 % на кожного.

Керуючись ст. 22, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» 70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, 13-А; ідентифікаційний код 00428471) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 34985628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 31320991) проіндексовану суму боргу у розмірі 755168, 37 грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 349085, 19 грн. та пеню у розмірі 32269, 47 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, 13-А; ідентифікаційний код 00428471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 31320991) 11365, 23 грн. витрат по сплаті судового збору та 609 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 34985628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 31320991) 11365, 23 грн. витрат по сплаті судового збору та 609 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката у сумі 11782 грн. відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.03.2015

Суддя В.І. Ярошенко