Ухвала суду № 43206988, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 року

справа № П/811/3035/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Міндоходів у Кіровоградській області (Новоархангельське відділення) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі № П/811/3035/14 за позовом Асоціації фермерських господарств «Віка» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Кіровоградській області (Новоархангельське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УХВАЛИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Новоархангельське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року №0000971112.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками перевірки щодо нереальності правочинів з ТОВ «Олерон», оскільки такі не відповідають фактичним даним та обставинам, а позивач в свою чергу додержання норм податкового законодавства при формування податкового кредиту з ПДВ підтверджує належними первинними документами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не надано доказів які б ставили під сумнів виконання угод між позивачем та контрагентом, а у ході розгляду справи встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту, а тому відсутні правові підстави для зменшення суми від’ємного значення.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка АФГ «Віка» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість на предмет нікчемності правочинів ТОВ «Олерон» за листопад 2011 року та лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 06 серпня 2014 року №001/1520/31960286.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: частини 1 статті 203, статтей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, в частині недотримання вимог вказаних статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними укладених позивачем правочинів з ТОВ “Олерон”; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 29474,00 грн. та лютий 2012 року на суму – 15418,00 грн.

Висновки перевірки ґрунтуються на акті іншого податкового органу, про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та як висновок, угода не мала реального характеру.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року №0000971112, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 56457,00 грн. (із них за основним платежем – 45165,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 11292,00 грн.).

Відповідно матеріалам справи основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а також господарство займається виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що також зазначено у акті перевірки відповідачем.

29 квітня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Олерон» (продавець) було укладено договір поставки нафтопродуктів (дизельного палива, бензину марки А-80, А-92, А-95).

На виконання умов вказаного договору у листопаді 2011 року та лютому 2012 року позивачем було придбано у ТОВ «Олерон» дизельне паливо на загальну суму 270 986,60 грн. (із них ПДВ – 45 164,42 грн). Оплата здійснена безготівковим шляхом, що підтверолжується банківськими виписками по рахунку. Факт отримання позивачем дизельного палива підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 18 листопада 2011 року №11; від 10 лютого 2012 року №2 та відповідними видатковими накладними. Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Матеріалами справи підтверджена наявність у позивача місткостей для зберігання придбаного палив. Копії вказаних доказів містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар використовується позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, слід зазначити, що такі операції мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання договору та отримання товару, оплата товару, підтверджується матеріалами справи.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем господарських операцій із зазначеними контрагентоми підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для формування податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на Акт іншого податкового органу про неможливість провести зустрічну звірку щодо контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов’язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 41, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Міндоходів у Кіровоградській області (Новоархангельське відділення) – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі № П/811/3035/14 за позовом Асоціації фермерських господарств «Віка» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Кіровоградській області (Новоархангельське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 17 березня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник