Постанова № 43206856, 19.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 908/4900/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.О.

представники сторін не з’явились

розглянувши у відкритого судового засідання у приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" (вх. №404 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №908/4900/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління", м. Комсомольське

про стягнення 3365389, 14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №908/4900/14 (суддя Проскуряков К.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Комсомольське рудоуправління" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал" заборгованість у розмірі 3 365 389 (три мільйона триста шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 14 коп., судовий збір у розмірі 67307 (шістдесят сім тисяч триста сім) грн. 78 коп.

ПрАТ "Комсомольське рудоуправління" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №908/4900/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал" про стягнення з ПрАТ "Комсомольське рудоуправління" заборгованості у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з’ясування обставин справи, зокрема на те, що судом першої інстанції не враховано, що всупереч положенням п. 6.4. укладеного договору поставки позивачем не надано всі необхідні супроводжуючі документи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. призначено розгляд апеляційної скарги на 26.02.2015р.

26.02.2015р. від відповідача електронною поштою (вх. №309) та факсом (вх. №124) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № № 3174, 3175).

Також, 26.02.2015р. від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№3178).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р. відкладено розгляд справи на 19.03.2015р.

18.03.2015р. від відповідача електронною поштою (вх.№54) знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4459).

Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справ, дійшла висновку про відмову у його задоволенні враховуючи, що згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк (який закінчується) з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Окрім того, доводи апелянта про неможливість прибути в судове засідання у зв’язку із загрозою життю та здоров’ю його працівників, які перебувають у зоні АТО, були вже враховані судом при задоволенні його попереднього клопотання про відкладення розгляду справи на 19.03.2015 року. Нез’явлення відповідача в дане судове засідання може розглядатися судом як наміри щодо затягування розгляду справи.

Необхідно також зазначити, що відповідно положень ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України відповідач мав право скористатися можливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак, з відповідним клопотанням до суду не звертався.

У судове засідання представники сторін не з’явились.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «Комсомольське Рудоуправління» заборгованість у розмірі 3365389,14 грн. за Договором поставки №135 від 04.04.2013р. укладеного між ПрАТ «Комсомольське Рудоуправління» та ТОВ «ГазУкраїна -2020», право вимоги за яким виникло на підставі Договору факторингу №1/4Ф від 21.03.2014р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Капітал» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА 2020».

Суд першої інстанції дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, задовольнив їх у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2013 між ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» укладено договір № 135/13, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору кількість, номенклатура ресурсів зазначається в Специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього Специфікацій (специфікація №1 від 04.04.2013р. на суму 6195002,40 грн.).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов’язань за цим договором (п. п. 10.4, 10.5).

21.03.2014 між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Капітал» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» укладено договір факторингу № 1/4Ф, відповідно до п. 1.2. якого клієнт відступає фактору право вимагати виконання від боржника зобов'язання по сплаті заборгованості за поставлений товар, які виникли за договором поставки нафтопродуктів №135/13 від 04.03.2013, укладеного між ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2020» та ПАТ «Комсомольське рудоуправління», і не оплачені боржником на момент укладання цього договору. За це фактор зобов'язується оплатити клієнтові суму у розмірі та в порядку, зазначеному у розділі 4 цього договору.

В силу цього договору фактор займає місце клієнта (кредитора) в зобов’язаннях, що виникли із договору, зазначеного у п. 2 цього договору, відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу у повному обсязі (п.1.3)

Відповідно до п.2.2. договору факторингу клієнт не пізніше 7 робочих днів після набуття чинності цим договором зобов’язаний сповістити боржника про укладення цього договору і повідомити, що платіж на користь фактора є належним.

Відповідно до п. 3.1.3. договору факторингу фактор має право вимагати від клієнта письмово повідомити боржника про відступлення вимоги (вимог) фактору шляхом надання поштового відправлення рекомендованим листом або шляхом вручення даного повідомлення особисто на руки боржнику, протягом 7 робочих днів з моменту підписання даного договору.

Пунктами 3.4.2. договору факторингу клієнт зобов'язаний не пізніше 7 робочих днів після набрання чинності даного договору сповістити боржника про висновок цього договору й повідомити, що платіж факторові є належним.

За передані права вимоги до боржника за основним договором фактор сплачує клієнтові 3 364 385, 14 грн.(п. 4.1 ).

25.11.2014 до договору факторингу №1/4Ф від 21.03.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни у п. 4.1. договору, а саме: за передані права вимоги до боржника за основним договором фактор сплачує клієнтові 10000,00 грн.

Фактор зобов'язується протягом 7 банківських днів після набуття чинності цим договором перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта грошову суму, визначену у п. 4.1. цього договору (п. 4.2 договору факторингу).

24.03.2014р. ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» повідомило ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» про відступлення права вимоги за договором поставки нафтопродуктів №135/13 від 04.03.2013р. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 23.05.2014р.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Колегія суддів звертає увагу, що предметом договору факторингу №1/4Ф від 21.03.2014р. є відступлення клієнтом (ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020») фактору (ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Капітал») права вимоги по сплаті заборгованості за поставлений товар, яке виникло за договором поставки нафтопродуктів №135/13 від 04.03.2013, укладеного між ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2020» та ПАТ «Комсомольське рудоуправління», та саме, про відступлення права вимоги за яким повідомлено боржника.

В свою чергу, предметом позову ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Капітал» є стягнення заборгованості у розмірі 3365389,14 грн. за договором поставки нафтопродуктів №135/13 від 04.04.2013р. Доказів наявності у позивача права вимагати у відповідача виконання останнім зобов’язань за вказаним договором матеріали справи не містять.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позивач не довів у відповідності до вимог ст. 34 ГПК України наявності у нього права вимоги за спірним договором поставки.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Капітал» не довела належними та допустимими доказами свого права на стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки нафтопродуктів №135/13 від 04.04.2013р.

Навіть якщо припустити наявність у позивача права вимагати виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки нафтопродуктів №135/13 від 04.04.2013р, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свою заяву, позивач зазначив, що ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2020» на підставі договору та специфікації № 1 від 04.04.2013р. поставив відповідачу товар, проте відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 135/13 від 04.04.2013 не виконав, суму боргу у розмірі 3 365 389, 14 грн. не сплатив. Про відступлення права вимоги за зазначеним договором поставки відповідач був повідомлений своєчасно. Однак, станом на 10.12.2014 сума заборгованості у розмірі 3 365 389, 14 грн. не сплачена.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору поставки в добровільному порядку, без заперечень та зауважень уклали договір № 135/13 від 04.04.2013 на поставку товару, розділом 5.2 якого передбачили порядок здійснення оплати за нього.

Так, п. 5.2. договору поставки сторони погодили, що оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись протягом строку, зазначеного у специфікації, які рахуються з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених п. 6.4. договору.

Пунктом 6.4. договору поставки передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів наступні документи: рахунок на оплату ресурсів (оригінал); транспортні та супровідні документи (у т.ч. товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені ресурси (оригінал) при поставці автомобільним транспортом; залізничну накладну (копія) при поставця залізничним транспортом); пакувальні документи (оригінал); сертифікат чи паспорт якості постачальника чи виготовлювача (у разі, якщо постачальник не є виготовлювачем) (копія); сертифікат санітарно-гігієнічних висновків та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках) (копія); акт приймання-передачі ресурсів (у 2 примірниках), який оформлений зі сторони постачальника (оригінал); інші документи, зазначені в специфікації.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання постачальником відповідачу вищезазначених документів.

В свою чергу відповідач не заперечуючи факт отримання товару за договором поставки, заперечує отримання повного пакету документів передбачених у п. 6.4 договору, що за доводами апеляційної скарги було підставою неоформлення актів приймання-передачі.

Позивачем до позову в обґрунтування своїх вимог надано лише копію договору та копію видаткової накладної №321 від 14.02.2014р. на суму 3365389,14 грн., яка не може вважатися належним та допустимим доказом поставки, оскільки всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вона не містить обов'язкових реквізитів первинного документа, а саме посади, ім’я, по батькові, особистого підпису одержувача товару та відбитку його печатки.

Крім того, відповідно до специфікації №1 від 04.04.2013р. до договору поставки відповідач повинен був отримати товар (ресурси) на загальну суму 6195002, 40 грн., строк оплати - 5 банківських днів по факту поставки ресурсів, дата поставки - дата штемпеля за залізничною накладною на станції прибуття.

Проте, в матеріалах справи відсутні залізничні накладні, в яких мається штемпель з датою на станції прибуття, з якої (дати) повинен відраховуватись строк оплати.

Таким чином, за матеріалами справи неможливо встановити строк виконання зобов’язання відповідача за договором, оскільки неможливо встановити дату отримання ним товару, а відповідно неможливо визначити і строк оплати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №908/4900/14 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014р. у справі №908/4900/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" повністю.

Повний текст постанови складено 23.03.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.