Постанова № 43206748, 05.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 березня 2015 р. №812/10123/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

секретарях судового засідання - Принцевській Ю.В, Демченко В.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Горбенка Є.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Сєвєродонецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - колишній начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області ОСОБА_5, Профспілковий комітет атестованих працівників міліції Сєвєродонецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_2, з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 30.09.2013 року № 2075 "Про покарання окремих працівників ГУМВСУ" в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 08.11.2013 року № 404 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ; поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Северодонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2013 р. по 04.03.2015 р. в розмірі 72575,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вважає оскаржувані накази неправомірними та прийнятими з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, у зв'язку з неналежним проведенням службового розслідування, порушенням процедури звільнення та трудового законодавства, недоведеності її провини, через що накази підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підставою виникнення позовних вимог з позиції позивача стало її незаконне звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку зі встановленням з боку відповідачів факту порушення нею Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Позивач зазначає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, що завдав їй моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та душевного спокою.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року, залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2014 року - постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 № 1632-VII у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечено розгляд адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - адміністративними судами, що визначаються головою Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" державна судова адміністрація України складає перелік місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції і в яких неможливо здійснювати правосуддя, та направляє відповідні подання до голів вищих спеціалізованих судів для прийняття рішень, передбачених частинами першою і другою статті 1 цього Закону.

Згідно п.1 розпорядження Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 №193 встановлено, що розгляд адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами, а саме: Харківським окружним адміністративним судом - адміністративних справ, підсудних Луганському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору колишнього начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області ОСОБА_5 та Профспілковий комітет атестованих працівників міліції Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області.

У судовому засіданні позивача та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових пояснень.

Представник відповідачів проти позову заперечував, посилаючись на матеріали службового розслідування, призначеного по факту скоєння самогубства старшиною обслуговуючого персоналу і охорони Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області прапорщика міліції ОСОБА_7, якими встановлено обставини неналежного виконання вироку Апеляційного суду Луганської області від 29.01.2010 року в частині знищення речових доказів - пістолету "ТТ"( калібр 7,62мм, № НОМЕР_1, 1966 року), з якого й було скоєно самогубство останнім, а оскільки позивача Наказом Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області від 05.01.2012 року № 11 було призначено відповідальною за прийняття, облік і зберігання зброї та боєприпасів, які приєднані до кримінальних справ як речові докази, то даний факт свідчить про несумлінне ставлення ОСОБА_2 до своїх посадових обов'язків та порушення вимог Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2008 року № 141.

Відповідач ГУ МВС України в Луганській області у запереченнях зазначив, що формальне ставлення позивача до своїх функціональних обов'язків призвело до неналежного виконання вимог рішення розширеної наради МВС України № 32 від 06.08.2013 року, при цьому останнє виразилось у направленні до СУ ГУМВСУ складеного акту інвентаризації вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, що знаходяться на зберіганні в приміщенні для зберігання речових доказів комісією на чолі з ОСОБА_2 на виконання наказу Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області № 836 від 17.06.2013 року, робочих заходів ГУМВСУ від 23.08.2013 року, доручення СУ ГУМВСУ від 07.08.2013 року № 4\10281без фактичного її проведення.

Крім того на виконання доручення СУ ГУМВСУ від 13.09.2013 року № 4/12010 "Про забезпечення неналежного зберігання зброї та боєприпасів, що приєднані до кримінальних проваджень ( кримінальних справ) як речовий доказ" Сєвєродонецьким МВ ГУМВС України в Луганській області за підписом позивача був направлений лист за вих. № 54/3-15685 від 19.09.2013 року, з якого вбачається, що уся вогнепальна зброя і боєприпаси, які приєднані до кримінальних справ як речові докази, здана на зберігання до складу озброєння УМЗ ГУМВСУ, що фактично не відповідало дійсності та призвело до необізнаності відповідальної особи щодо факту викрадення пістолету "ТТ"( калібр 7,62мм, № НОМЕР_1, 1966 року) та набоїв до нього, з якої й було скоєно самогубство старшини обслуговуючого персоналу і охорони Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області прапорщика міліції ОСОБА_7.

Також відповідач просив звернути увагу суду, що позивач мала діюче дисциплінарне стягнення - догану, оголошену наказом ГУМВСУ від 10.07.2013 року № 1348, а тому вважав, що спірні накази є законними, обґрунтованими, а службова перевірка проведена повно, об'єктивно, з урахуванням всіх виявлених обставин, що мали важливе значення.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неприбуття суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ врегульовано Законом України "Про міліцію" від 20.12.2990 р. № 565-ХІІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, який затверджено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 року № 3460-ІV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС від 12.03.2013 року № 230.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію" зазначено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач була прийнята на службу в ОВС з 18.08.1993 року наказом ГУВМС України в Луганській області №303 та звільнена 08.11.2013 року наказом ГУВМС України в Луганській області №404о/с (т.1 а.с.14) на підставі наказу ГУВМС України в Луганській області № 2075 від 30.09.2013 року "Про покарання окремих працівників ГУМВС", яким начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України після виходу з лікарняного (т.1а.с.13).

В Сєвєродонецькому МВ ГУМВС України в Луганській області позивач проходила службу з 08.11.2011 року по 08.11.2013 року на різних посадах. Згідно послужного списку проходила службу з 08.11.2011 року на посаді начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, з 08 лютого 2012 року на посаді начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, з 19.11.2012 року на посаді виконуючого обов'язки першого заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, з 15.12.2012 року на посаді першого заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, з 19.06.2013 року на посаді першого заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, з 11.09.2013 року на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (т. 1 а.с. 49-53).

Звільненню ОСОБА_2 передувало проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно до приписів ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" зазначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Судовим розглядом встановлено, що 25.09.2013 року о 07 годині 40 хвилин до чергової частини надійшла інформація про факт смерті старшини обслуговуючого персоналу і охорони Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області прапорщика міліції ОСОБА_7, який вчинив самогубство.

За даним фактом та на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 25.09.2013 року № 2023 у відповідності із вимогами пунктів 2.1 та 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03. 2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, проведено службове розслідування, за результатами якого начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області затверджено висновок від 30 вересня 2013 року (т. 1 а.с. 54-95; т. 2 а.с. 31).

Згідно висновку про результати службового розслідування за фактом смерті працівника міліції Сєвєродонецького міського відділу прапорщика міліції ОСОБА_7 від 30 вересня 2013 року, на тілі останнього виявлено пістолет "ТТ" (калібр 7,62 мм, № НОМЕР_1,1966 року випуску). Смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 від вогнепального поранення скроневої області правої частини голови в результаті скоєння ним суїциду внаслідок протиправного зберігання без передбаченого законом дозволу та застосування вогнепальної зброї - пістолету "ТТ" (калібр 7,62 мм, № НОМЕР_1, 1966 року випуску). Перевіркою причин та умов, які призвели до протиправного зберігання ОСОБА_7 зазначеного пістолету було встановлено, що вказаний пістолет разом з іншими речами 05.11.2008 року відповідною постановою слідчого СУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області були визнані речовими доказами та приєднані до кримінальної справи № 04/08/0850.

Вироком апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2010 року за результатами судового розгляду кримінальної справи № 04/08/0850 серед іншого прийняте рішення про знищення речових доказів по вказаній кримінальній справи, у тому числі і пістолету "ТТ", магазину та набоїв до нього. Даний вирок набув чинності 13.05.2010 року.

У червні 2010 року до Сєвєродонецького міського відділу надійшла копія вироку апеляційного суду Луганської області від 29.01.2010 року для виконання в частині знищення речових доказів за кримінальною справою № 04/08/0850.

На виконання вироку апеляційного суду Луганської області від 29.01.2010 року комісією Сєвєродонецького міського відділу знищено окремі речові докази, про що складено акт від 18.10.2011 року № 1100.

До слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області 19 червня 2012 року з апеляційного суду Луганської області надійшов лист (вх. № 3167 від 19 червня 2013 року) про те, що станом на 14 травня 2012 року посадовими особами Сєвєродонецького міського відділу не виконано вирок зазначеного суду від 29.01.2010 року в частині знищення речових доказів.

Апеляційним судом Луганської області 25.04.2013 року до Сєвєродонецького міського відділу направлено повторний лист щодо виконання не в повному обсязі вироку апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2010 року, а саме не знищення частини речових доказів. Організацію виконання даного листа було доручено ОСОБА_2, яка безпосереднє його виконання передоручила старшому слідчому слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ОСОБА_9

Листом від 23.05.2013 року № 54/3-7932 за підписом ОСОБА_2 апеляційному суду Луганської області направлено відповідь, яка за змістом не відповідає поставленим судом питанням.

У висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9, якому вона передоручила виконання повторного листа апеляційного суду Луганської області. ОСОБА_2 несумлінно поставилися до виконання покладних на них посадових обов'язків, не встановили об'єктивні причини не виконання протягом з 2010 року вироку суду та особисто не перевірили наявність на зберіганні у Сєвєродонецькому міському відділі пістолету "ТТ", № НОМЕР_1, магазину № НОМЕР_2 та 8 набоїв калібру 7,62 мм, своєчасно факт порушень вимог Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2008 року № 141, не виявили та керівництву органу внутрішніх справ не доповіли.

На виконання вимог пункту 2.1.1 Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2008 року № 141, наказом Сєвєродонецького міського відділу від 05.01.2012 року № 11 відповідальним за порядок зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів, які приєднані до кримінальної справи як речові докази, була призначена ОСОБА_2

Також, наказом Сєвєронецького міського відділу від 17 червня 2013 року № 836 у вказаному органі внутрішніх справ створено постійно діючу комісію по перевірці обліку, зберігання, передачі вогнепальної зброї та боєприпасів, які приєднані до кримінальних справ як речові докази, головою якої призначено ОСОБА_2, членами - ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Разом з цим, висновком службового розслідування (т.1 а.с.69) встановлено, що вказані накази до відома голови комісії - позивача - ОСОБА_2, а також членів комісії під підпис не доведено, відповідні функції та обов'язки до їх посадових інструкцій не вносились. Опитані в ході службового розслідування дані особи свою обізнаність з вимогами наказів Сєвєродонецького міського відділу від 05.01.2012 року № 11 та від 17.06.2013 року № 836, а так само і безпосередню участь у роботі даної комісії категорично заперечили.

Під час проведення розширеної наради керівництва Міністерства внутрішніх справ України 06.08.2013 року було прийняте рішення упродовж серпня поточного року вивчити проблемні питання, пов'язані зі зберіганням та знищенням речових доказів. Провести додаткові звірки наявності зброї та інших предметів, у тому числі наркотичних засобів, що вилучались як речові докази в кримінальних справах і провадженнях. Інформацію про результати звірок та пропозиції щодо вирішення зазначених питань направити до Головного штабу до 06 вересня 2013 року для узагальнення та доповіді керівництву Міністерства внутрішніх справ України (протокол від 06.08.2013 року № 32). На виконання вимог зазначеної наради Міністерства внутрішніх справ України слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області було підготовлено доручення від 07 серпня 2013 року № 4/10281 про проведення слідчими підрозділами органів внутрішніх справ області позапланової інвентаризації речових доказів у вигляді вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів.

На виконання даного доручення слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області позивачем підготовлено відповідь від 19.08.2013 року № 54/3-13602, в якій зазначено, що слідчим відділом спільно з працівниками дозвільної системи проведено позапланову інвентаризацію речових доказів у вигляді вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів, за результатами якої випадків неприйняття рішення щодо речових доказів, за якими прийняте відповідне судове рішення, не встановлено, що фактично не відповідає дійсності.

На виконання робочих заходів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 23.08.2013 року та доручення слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 07 серпня 2013 року № 4/10281 "Про проведення позапланової інвентаризації речових доказів у вигляді вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів" комісією Сєвєронецького міського відділу на чолі з позивачем проведено інвентаризацію речових доказів у вигляді вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, які знаходяться на зберіганні в приміщенні для зберігання речових доказів Сєродонецького міського відділу. Вивченням даного акта встановлено, що пунктом 3 визначено наявність на зберіганні пістолету "ТТ", № НОМЕР_1, магазину № НОМЕР_2 та 8 набоїв калібру 7,62 мм, що фактично не відповідає раніше встановленим обставинам даної події.

Як встановлено в ході судового розгляду, фактично інвентаризація вогнепальної зброї не проводилась.

Проте позивач зазначила, що з наказами Сєвєронецького МВ ГУМВС України в Луганській області від 05.01.2012 року №11 та від 17.06.2013 року №836 її не ознайомлено.

Крім того, позивач просила взяти до уваги, що акт про проведення інвентаризації був підписаний комісійно та затверджений начальником Сєвєронецького МВ, проте до відповідальності у вигляді звільнення за результатами службового розслідування притягнуто лише позивача.

Крім цього, на виконання доручення слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 13.09. 2013 року № 4/12010 "Про забезпечення належного зберігання зброї і боєприпасів, що приєднані до кримінальних проваджень (кримінальних справ) як речовий доказ", Сєвєродонецьким міським відділом за підписом позивача був направлений лист (вих. № 54/3-15685 від 19.09.2013 року), з тексту якого слідує, що уся вогнепальна зброя і боєприпаси, які приєднані до кримінальних справ як речові докази, здана на зберігання до складу озброєння управління матеріально-технічного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, що фактично не відповідає дійсності.

За наслідками проведеного службового розслідування за фактом смерті працівника міліції Сєвєродонецького міського відділу прапорщика міліції ОСОБА_7 наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 30.09.2013 року № 2075 за ігнорування вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків в частині виконання вироків суду щодо знищення долучених до кримінальних проваджень у якості речових доказів вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, систематичне самоусунення від виконання вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2008 року №141 в частині забезпечення контролю за порядком зберігання та наявністю зброї і боєприпасів, які долучені до кримінальних справ як речові докази, формальне ставлення до проведення на виконання вимог розширеної наради керівництва Міністерства внутрішніх справ України від 06.08.2013 року № 32 та доручення слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 07.08.2013 року № 4/10281 позапланової інвентаризації речових доказів у вигляді вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а також доручення слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 13.09.2013 року № 4/12010 щодо забезпечення термінової передачі до складу управління матеріально-технічного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України зброї і боєприпасів, що приєднані до кримінальних проваджень, та свідоме надання керівництву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України викривленої та такої, що не відповідає реальному стану справ, інформації про результати виконання у підпорядкованому слідчому підрозділі вищевказаних доручень під час перебування у посаді першого заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу, що призвело до несвоєчасного встановлення факту викрадення визнаного речовим доказом по кримінальній справі пістолета ТТ, магазину і набоїв до нього та потягло за собою тяжкі наслідки у вигляді скоєння самогубства з використанням вказаної вогнепальної зброї працівником міліції ОСОБА_7, начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України після виходу з лікарняного (т. 1 а.с. 116-128).

Реалізовано даний наказ шляхом видання наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 08.11.2013 року № 404 о/с, яким підполковника міліції ОСОБА_2, начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу, з 08.11.2013 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ України у запас збройних сил за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) (т.1 а.с. 14).

Перевіряючи юридичні та фактичні обставини видання спірних наказів та з урахуванням обставин справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 ч.1 ст. 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави, пов'язану зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16.12.1993 року № 3723-ХП "Про державну службу". Згідно зі статтями 9, 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та КЗпП.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (зі змінами та доповненнями) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV.

До спеціальних законодавчих актів належать, зокрема, Закон України "Про міліцію" та Положення про проходження служби, яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено дисциплінарним статутом ОВС ( далі - Статут), який затверджено Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

Статтею 7 Статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі

службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 року № 3460-ІV (далі по тексту - Дисциплінарний статут), під поняттям службової дисципліни слід розуміти дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст.2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною 1 ст. 14 вказаного Закону передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Судом встановлено, що саме за ігнорування вимог статуту позивача було звільнено з лав міліції, при цьому остання наголошує, що жодний пункт ст. 7 Статуту вона не порушила, оскільки під час скоєння 24.09.2013 року самогубства працівником міліції ОСОБА_7 перебувала на лікарняному.

З висновків службового розслідування та оскаржуваного наказу про притягнення позивача до відповідальності від 30.09.2013 року, встановлено, що відповідач ГУ МВС України в Луганській області вважає, що дії позивача призвели до тяжких наслідків у вигляді самогубства ОСОБА_7

Проте суд зазначає, що в ході розгляду справи не підтверджено причинний зв'язок дій позивача з вказаними наслідками, оскільки службовим розслідуванням не встановлено дату, коли саме ОСОБА_7 присвоїв пістолет, з якого скоїв згодом суїцид. Крім того, вирок апеляційного суду Луганської області від 29.01.2010 року для виконання в частині знищення речових доказів по справі - пістолету ТТ", № НОМЕР_1, магазину № НОМЕР_2 та 8 набоїв калібру 7,62 мм, надійшов до Сєвєронецького МВ ГУ МВС України в Луганській області лише в червні 2010 року, тобто під час, коли ОСОБА_2 ще не проходила службу в Сєвєродонецькому міському відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, що підтверджується послужним списком, та не була обізнана про те, яка особа на той час відповідала за облік та збереження вогнепальної зброї, що долучена у якості речових доказів та чому відповідне рішення суду не було виконано на той час, а згодом, після її призначення на посаду керівника слідчого відділу вказаного міського відділу її не було ознайомлено з наказом її відповідальність за облік та збереження вогнепальної зброї, яка долучена у якості речових доказів. Також суд зазначає, що матеріалами службового розслідування не встановлено причину самогубства старшини ОСОБА_7

Суд зазначає, що порядок проведення службового розслідування встановлено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. Відповідно до положень зазначеної Інструкції, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач не була присутня при проведенні службового розслідування та не мала можливості надати відповідні пояснення, оскільки перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у період з 20.09.2013 року по 01.10.2013 року, що підтверджується довідками по тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС (т.1 а.с.158-159). У зв'язку з цим позивач декілька разів зверталась до керівництва з проханням провести додаткову службову перевірку, в чому їй було відмовлено, як і в видачі копії висновку службового розслідування, з відповідними ж матеріалами її було ознайомлено згодом 01.11.2013 року.

Таким чином, суд зазначає про встановлення порушень процедури службових розслідувань, передбаченої Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Слід також зазначити, що обґрунтованість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності не може ототожнюватись лише з формальним дотриманням процедури, оскільки в ході судового розгляду справи адміністративний суд маєу перевірити, чи прийнято рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з абз. 10 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом встановлено, що позивач з 18.08.1993 року почала проходити службу в ОВС в звані молодшого лейтенанту міліції та звільнена ОВС 08.11.2013 року в звані підполковника міліції на підставі наказу від 08.11.2013 року №404о/с (т.1 а.с.49-53), тобто проходила службу в ОВС більше 20 років.

Також судом встановлено, що під час служби в ОВС позивач мала 56 заохочень, була нагороджена медалями за сумлінну службу та з нагоди " 50 років слідчому апарату ОВС України", відзнакою МВС "За відзнаки в службі". При цьому за 20 років служби позивач 3 рази притягувалася до дисциплінарної відповідальності, з яких 2 рази отримала усні зауваження, які було знято достроково та 1 догану, яка оголошена 10.07.2013 року, проте суд зазначає, що 12.07.2013 року було проведено атестацію позивача, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 займаній посаді відповідає.

Як встановлено з службової характеристики позивача, за період служби в ОВС ОСОБА_2 зарекомендувала себе з позитивного боку. Була також характеризована, як дисциплінований, ініціативний, енергічний та вимогливий працівник. Визнавалося, що свої функціональні обов'язки знала та сумлінно виконувала, порушень дисципліни та законності не допускала. (т.1 а.с.191).

Судом встановлено, що відповідачем не враховано при визначення виду дисциплінарного стягнення попередня поведінка позивача, її характеристику як працівника ОВС, високий рівень кваліфікації.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.10 ст. 18 Закону України "Про міліцію" , в редакції Закону України від 16.10.2012 р. N 5459-VI, працівники міліції вправі створювати професійні спілки.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 року № 1045-ХІV. За приписами ч. 3 ст. 41 зазначеного Закону, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів) його керівників, профспілкового представника (там де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілки).

У Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу структурних і територіальних органів, установ, навчальних закладів, що перебувають у сфері діяльності сторін, його керівників, профспілкового представника (там де не обирається виборний орган профспілки) за відсутністю попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також виборного органу профспілки вищого рівня не допускається.

Виходячи з системного аналізу даних норм вбачається, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Як встановлено судом, позивач була членом профспілки атестованих співробітників Сєверодонецького МВ ГУМВСУ в Луганській області .

Судом встановлено, що 05.11.2013 року на засіданні профспілкового комітету атестованих працівників Сєверодонецького МВ ГУМВСУ було розглянуто питання щодо узгодження звільнення начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу підполковника міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України після виходу з лікарняного, за результатами якого більшістю голосів, три проти двох прийнято рішення про надання згоди на звільнення з ОВС у запас збройних сил підполковника міліції ОСОБА_2 за вказаною нормою, що викладено в протоколі № 10 ( т.1 а.с. 148-149).

Проте згодом, 07.11.2013 року одним з членів вказаного профспілкового комітету - ОСОБА_12, було подано заяву про відкликання свого голосу за звільнення позивача з лав ОВС за новими фактами по справі, а також з підстав того, що він не розібрався в ситуації та просив врахувати свій голос як "проти звільнення", у зв'язку з чим 08.11.2013 року було повторно проведено засідання комітету, на якому більшістю голосів три проти двох прийнято рішення про повторне голосування, що викладено в протоколі № 11 ( т.2 а.с.87).

На засіданні профспілкового комітету в той же день, 08.11.2013 року, проведено повторне голосування, за результатами якого більшістю голосів, три проти двох прийнято рішення про відмову в наданні згоди на звільнення з ОВС у запас збройних сил підполковника міліції ОСОБА_2, про що складено протокол № 12 (т.2 а.с. 88-89).

При цьому всі члени комісії профспілкового комітету при проведенні повторного голосування надали відповідні пояснення, з яких вбачалось, що 2 особи висловили думку, що рішення про звільнення позивача є обґрунтованим, 3 особи висловились проти звільнення, при цьому пославшись на те, що дана міра покарання є дуже суворою, позивачу залишилось 1,5 року до пенсії та справедливою мірою стягнення в даному випадку слід вважати пониження ОСОБА_2 у спеціальному званні, а також той факт, що працівник міліції ОСОБА_7 міг скоїти суїцид іншим способом та вини позивача з цього приводу не вбачається.

Як встановлено з матеріалів справи, даний протокол № 12 не було враховано при винесенні начальником ГУ МВС України в Луганській області наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від 08.11.2013 року № 404 о/с.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 зазначеного Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що обов'язковою умовою для притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності та накладення на них дисциплінарного стягнення є наявність встановленого факту невиконання чи неналежного виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а також наявність обґрунтованих підстав для застосування до працівника міліції такого крайнього заходу дисциплінарного впливу, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідачами не надано суду доказів того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальше її звільнення з органів внутрішніх справ України відбулося обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також те, що відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не враховано попередню поведінку позивача, її характеристику, рівень кваліфікації, а також рішення профспілкового комітету від 08.11.02013 року про відсутність згоди на звільнення позивача, суд дійшов висновку про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальше її звільнення з ОВС України є необґрунтованим, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційним, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 30.09.2013 року №2075 та від 08.11.2013 року №404 о/с є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про поновлення її на службі обґрунтовані, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про поновлення позивача підполковника міліції ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України в Луганській області, з 08.11.2013 року.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу грошового утримання за весь час вимушеного прогулу з 08.11.2013 року по 04.03.2015 року, згідно заяви про уточнення позовних вимог, в розмірі 72572,54 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.24 Постанови Кабінету Міністрів Української РСР "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" від 29.07.1991р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Зазначене положення не суперечить вимогам трудового законодавства.

У п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч.2 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсацій за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсацій за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд зазначає, що з довідки Сєвєродонецького МУ ГУ МВС України в Луганській області про середньомісячну заробітну плату позивача від 14.11.2013 року №19631 (т.1 а.с.12) неможливо встановити, чи розраховано середньомісячну заробітну плату у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Щодо довідки - розрахунку суми середньомісячного заробітку від 06.02.2015 року №54/1740, яка була надана представником відповідачів у судовому засіданні, суд зазначає, що вказана довідка складена з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, оскільки у розрахунок взято вересень та жовтень 2013 року, у той час як позивач у вересні 2013 року перебувала на лікарняному.

Враховуючи вище викладене, суд позбавлений можливості визначити конкретну суму грошового утримання належного до виплати позивачу, тому конкретну суму має розрахувати відповідач в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, в ході виконання судового рішення у разі набранням ним законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з Сєвєродонецького МУ ГУ МВС України в Луганській області на користь ОСОБА_2 грошове утримання за час вимушеного прогулу з 08.11.2013 року в межах одного року, через що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про виплату позивачу грошового утримання за весь час вимушеного прогулу з 08.11.2013 року по 04.03.2015 року в розмірі 72572,54 грн. - належить відмовити.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Сєвєродонецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - колишній начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області ОСОБА_5, Профспілковий комітет атестованих працівників міліції Сєвєродонецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 30.09.2013 року №2075 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України в Луганській області підполковника міліції ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області по особовому складу від 08.11.2013 року №404 о/с про звільнення начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України в Луганській області підполковника міліції ОСОБА_2 в запас Збройних сил України за ст.64 п. "Є" (за порушення дисципліни).

Поновити підполковника міліції ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України в Луганській області, з 08.11.2013 року.

Стягнути з Сєвєродонецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16, індекс 93400) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) грошове утримання за час вимушеного прогулу з 08.11.2013 року в межах одного року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Постанова суду в частині стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 13.03.2015 року

Суддя Мар'єнко Л.М.