Постанова № 43206715, 11.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 804/20580/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі Максименко Е.М.

за участю:

представника позивача Колєснікової Є.О.

представника відповідача Бузунової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002972201, 0002962201 від 08.08.2014 p.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2014 року №№ 0002972201, 0002962201.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої, складено акт від 08.07.14р. №1455/2201/32713909. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 08.08.2014 № 0002972201, яким донараховано та збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ареал» з податку на прибуток підприємства в сумі 915 480,00 грн., й виставлено штрафну санкцію в розмірі 457 740,00 грн. та № 0002962201 яким донараховано та збільшено зобов'язання ТОВ «Ареал» по сплаті ПДВ в сумі 934 569,00 грн., та штрафну санкцію в розмірі 467 284,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті, було здійснено заміну неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка була надана представником відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- абз. «г» пп. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 915 480,00 грн., у тому числі 1 кв. 2012 року у сумі - 127 811,00 грн., 2 кв. 2012 року - у сумі 137 331,00 грн., З кв. 2012 року - у сумі 119 442,00 грн., 4 кв.2012 року у сумі - 126145,00, 2013 року у сумі - 404751,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість, у загальній сумі 918909,00 грн., а саме: січень 2012 на суму ПДВ - 45280,0грн., лютий 2012 на суму ПДВ - 44880,00 грн., березень 2012 на суму ПДВ - 37253,0 грн., квітень 2012 на суму ПДВ - 57462,0 грн., травень 2012 на суму ПДВ - 35771,0 грн., червень 2012 на суму ПДВ - 41565,0 грн., липень 2012 на суму ПДВ - 51361,0 грн., серпень 2012 на суму ПДВ - 31508,0 грн., вересень 2012 на суму ПДВ - 33863,0 грн., жовтень 2012 на суму ПДВ - 50910,00 грн., листопад 2012 на суму ПДВ - 35050,0 грн., грудень 2012 на суму ПДВ - 34178,00 грн., січень 2013 на суму ПДВ - 54151,00 грн., лютий 2013 на суму ПДВ - 4505,00 грн., березень 2013 на суму ПДВ - 64606,00 грн., квітень 2013 на суму ПДВ - 67003,00 грн., травень 2013 на суму ПДВ - 6018,00 грн., червень 2013 на суму ПДВ - 15365,00 грн., липень 2013 на суму ПДВ - 90004,00 грн., серпень 2013 на суму ПДВ - 11172,00 грн., вересень 2013 на суму ПДВ - 31873,00 грн., жовтень 2013 на суму ПДВ - 67305,00 грн., листопад 2013 на суму ПДВ - 4565,0грн., грудень 2013 на суму ПДВ - 18921,0грн.

За результатами перевірки складено Акт від 08.07.14р. № 1455/2201/32713909 на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0002972201, яким донараховано та збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ареал» з податку на прибуток підприємства в сумі 915 480,00 грн., й виставлено штрафну санкцію в розмірі 457 740,00 грн. та № 0002962201, яким донараховано та збільшено зобов'язання ТОВ «Ареал» по сплаті ПДВ в сумі 934 569,00 грн., та штрафну санкцію в розмірі 467 284,50 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями. Позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (скарга за вих. № 20 від 18.08.2014 року).

26.09.2014 року працівниками ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено повторну перевірку, за результатами якої, підтверджено висновки попереднього акту від 08.07.2014 року.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.10.2014 року № 7312/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 08.08.2014 року №0002972201 та №0002962201 залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Ареал» - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07.11.2014 року № 6352/6/99-99-10-01-25, податкові повідомленні-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 08.08.2014 року №0002972201 та №0002962201 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Так, за період, що перевірявся ТОВ «Ареал» було укладено ряд угод з ТОВ «АТБ-Маркет»:

- договір поставки № 37102 від 01.01.2012 року.

- договір № 37103 про надання послуг від 01.01.2012 року

- договір поставки № 37102 від 01.01.2013 року

- договір № 37103 про надання послуг від 01.01.2013 року.

- договір поставки № 47758 від 21.03.2013 року

- договір № 47759 про надання послуг від 21.03.2014 року.

За договорами поставки позивач поставляв на адресу ТОВ «АТБ-Маркет» товар (сушка італійська власного виробництва).

За договорами надання послуг ТОВ «АТБ-Маркет» надавав позивачу маркетингові послуги (мерчандайзинг), їх перелік, вид, вартість, а також строк виконання, визначені у додатку №1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

За результатами проведення маркетингових досліджень сторони за договором складали та підписували акт прийому-передачі наданих послуг.

Надання виконавцем вказаних послуг, так само і їх оплата замовником, підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, наданими до перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в силу пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом "г" пп.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню та на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджено наказом ДПА України від 15.02.2012 р. № 123) роз'яснено, що рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому, витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Методом просування товарів постачальника на ринку, є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори). Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 ст.198 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201, цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою маркетингових, інформаційних, консультаційних послуг (які були предметом спірного договору), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

У справі, що розглядалась, на підтвердження факту надання позивачеві комплексу послуг з проведення маркетингових послуг позивачем надано договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Суд звертає увагу, що в актах зазначено лише про факт виконання послуг, однак ці акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Таким чином, слід погодитися з висновком контролюючого органу, що оформлення поданих позивачем документів не відповідає вимогам чинного законодавства, позаяк у них не розкрито змісту господарської операції.

Крім того, позивачем не подано будь-яких матеріалізованих результатів цих послуг.

Відповідна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 13.06.2013р. по справі № К/9991/13731/11, яка міститься в матеріалах справи.

Щодо наданих представником позивача, в якості доказів рішення інших суддів, суд зазначає наступне.

Судова практика надана представником позивача, судом до уваги не може бути прийнята, у зв'язку з тим, що ці рішення стосуються Дочірнього підприємства «Асканія Дістрібюшн Дніпро», а не безпосередньо позивача чи його контрагента.

Надані представником позивача додаткові докази, стосуються господарської діяльності позивача, а не підтверджують саме факту придбання маркетингових послуг у взаємовідносинах з ТОВ «АТБ-Маркет».

Як в ході перевірки підприємства, так і в ході розгляду справи по суті, позивачем не доведено економічну ефективність отриманих послуг.

Крім того, посилання на зазначені рішення не може бути обрано судом, як підстава для звільнення від доказування у даній справі у відповідності до вимог ст. 72 КАС України, з огляду на те, що позивач не був учасником процесу у вищевказаній справ та вказаним судовим рішенням не вирішувалося питання щодо прав та обов'язків позивача.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 1 січня 2014 року, мінімальна заробітна плата складає 1218,00 грн.

У звязку з чим, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 4 384, 80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10,11,12,69,70,71,86, 94, 122,159-163,167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002972201, 0002962201 від 08.08.2014 р. - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 4 384,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька