Постанова № 43206700, 18.02.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року ( 10 год. 40 хв.)Справа № 808/250/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Хамзін Т.Р., довіреність № 14 від 15.05.2013

від відповідача: Прокоф'єв С.А., довіреність № 31/23-08-70-10-01

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» м. Запоріжжя

до відповідача: Запорізької митниці Державної фіскальної служби, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови у митному оформленні товарів, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» (далі - позивач) до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/0008478/1 від 24.12.2014 та Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №112050000/2014/00816.

В обґрунтування позову посилається на те, що жодних обмежень для застосування основного методу визначення вартості товару у митниці не було. Усі складові митної вартості були визначені кількісно та підтверджені документально. Крім того зазначає, що згідно із частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митна вартість була визначена за ціною, що підлягала сплаті за товари (контрактна ціна, зазначена у специфікації №1 від 21 листопада 2014 року до контракту №804/48423750/78-14/ЭМС від 21 листопада 2014 року, а також у рахунку-фактурі №00000136 від 15.12.2014 року). Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларантом були подані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу їх визначення в електронному вигляді. Крім того, декларантом були надані всі додаткові документи, визначені Запорізькою митницею, як додатково необхідні. Позивач зазначає, що з згідно з вимогами Митного кодексу України під час митного оформлення товарів митному органу було надано документи у повному обсязі, достатньому для підтвердження визначеної декларантом митної вартості за основним методом відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. Крім того вказує, що надані митному органу документи не мали розбіжностей, наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, а тому Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови у митному оформленні (випуску товарів) є незаконними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні 18 лютого 2015 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 31.01.2015 вих. № 46/92/08-70-10 посилається на те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 МК України, митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Вказує, що оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України. Так, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 59 МК України, митницею використана наявна в органу Міндоходів і зборів інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні 18 лютого 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Свідоцтва Серія А01 № 024172 про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» 30 квітня 1992 року зареєстровано як юридична особа за адресою: 69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 7, ідентифікаційний код 13638750.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромашсервіс» Російська Федерація (продавець) укладено Контракт № 804/48423750/78-14/ЭМС від 21 листопада 2014 року, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав металопродукцію в асортименті, кількості, у відповідності з якістю, по ціні та на умовах поставки, вказаних в Специфікаціях до даного контракту.

Відповідно до Специфікації №1 від 21 листопада 2014 року до Контракту № 804/48423750/78-14/ЭМС від 21 листопада 2014 року продавець продає покупцю стрічку стальну електролітичнооцинковану для бронювання кабелю марки АПР 1-2, розміром 0,5Х20 мм масою 20,000 тон., на загальну суму 728400,00 руб. РФ (без ПДВ).

Для здійснення митного оформлення 22 грудня 2014 року позивачем до відповідача подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/027673 довідковий № 6874 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість вищевказаного товару у розмірі 211208,73 грн.

Відповідно до даної ВМД сума ПДВ повинна становити - 42241,75 грн., що відображено в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів декларації».

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 MК України включає вартість товару згідно рахунків - 224 819,83 грн. (703816,50 руб. за курсом 0,26457) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 30 000,00 грн. Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Крім того, відповідно до частини другої статті 53 МК України декларантом були подані документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: контракт №804/48423750/78-14/ЭМС від 21.11.2014; декларація митної вартості від 22.12.2014; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, №112/2012/0000607 від 28.11.20112; специфікація №1 від 21.11.2014; Рахунок-фактура №0000136 від 15.12.2014; платіжне доручення №24 від 01.12.2014; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №320888 від 15.12.2014; сертифікат про походження товару форми СТ-1 №4336559 від 15.12.2014 року; лист постачальника №1094 від 15.12.2014 року; митна декларація країни відправлення №10411030/151214/0000668 від 15.12.2014 року; довідка про транспортні витрати №11/12/01 від 11.12.2014; вантажна специфікація (пакувальний лист) №78-14/1 від 21.11.2014; сертифікат якості №184 від 08/12/2014 року; Лист №170Т від 16.12.2014 року; товарна накладна №136 від 15.12.2014 року; інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; договір про надання послуг митного брокера №22/14 від 09.07.2014.

Згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи надані до митного оформлення товару містять наступні розбіжності: в рахунку-фактурі від 15.12.2014 № 00000136 зазначений платіжний документ від 02.12.2014 № 24, але до митного оформлення надане платіжне доручення від 01.12.2014 № 24, крім того в платіжному дорученні у гр. призначення платежу дата контракту 26.11.14, що не відповідає дійсності та відсутнє посилання на специфікацію від 21.11.2014 № 1, що не дає можливості однозначно співставити проплату за товар згідно наданого рахунку та платіжного документу. Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 11.12.2014 №11/12/01 надана ФОП ОСОБА_5, тоді як згідно СМR від 15.12.2014 № 320888 перевізником виступає ОСОБА_7., що не дає можливості впевнитись у достовірності наданого документа.

У відповідності до ст. 53 МК України, 22 грудня 2014 року декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) інших документів для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

24 грудня 2014 року декларантом позивача було надано наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що зазначено у запиті (повідомленні) митного органу від 22 грудня 2014 року, а саме: платіжне доручення №24 від 02.12.2014; комерційну пропозицію №991 від 20.11.2014; калькуляцію від 20.11.2014; договір доручення транспортного експедирування №10/12/01 від 10.12.2014; договір оренди транспортного засобу №12/01-4 від 03.01.2012; експертний висновок Запорізької ТПП №04-789 від 23.12.2014; лист з банка про помилку; прайс-лист від 01.12.2014; бухгалтерську документацію - рахунок-фактуру на сировину №00002583 від 10.12.2014.

24 грудня 2014 року митним органом було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000478/1, яке мотивовано тим, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки встановлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів згідно частини 1 ст.55 МКУ та п.2 ч. 6 ст. 54 МКУ. Митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності. Також у Рішенні зазначено, що Декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість в повному обсязі. У Рішенні вказано, що згідно вимог ч. 4 ст. 57 МК України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, за результатами якої прийнято рішення про неможливість застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та подібних (аналогічних) товарів в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, 63 МК України.

Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч,2 ст.64 МК України використана наявна в митниці Міндоходів інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 2,36 дол. США за 1 кг товару (МД № 112050000/2014/016035 від 09.07.2014).

Так 24 грудня 2014 року, Запорізькою митницею в оформлені МД-2 № 112050000/2014/027673 від 22 грудня 2014 року було відмовлено, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2014/00816.

В результаті вантаж, що надійшов на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.», було оформлено за митною вартістю за ВМД №112050000/2014/028061 від 25 грудня 2014 року,відповідно до якої сума сплати податку на додану вартість становить 157120,70 грн.

Не погодившись із рішенням та карткою відмови Запорізької митниці щодо відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» звернулося із позовом до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару № 112050000/2014/027673 від 22 грудня 2014 року були подані всі документи, передбачені ч 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Суд погоджується із митним органом відносно того, що виявлені розбіжності не давали змогу митному органу достовірно встановити законність заявлених вимог декларанта щодо митного оформлення товару за основним методом.

Так, виявлені митницею розбіжності стосувались саме тих документів, перелік подання яких є обов'язковим в розумінні ст. 53 МК України, зокрема, рахунок-фактура, документ про оплату товару, довідка про транспортно-експедиційні витрати.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Товариством додатково були подані: платіжне доручення №24 від 02.12.2014; комерційна пропозиція №991 від 20.11.2014; калькуляція від 20.11.2014; договір доручення транспортного експедирування №10/12/01 від 10.12.2014; договір оренди транспортного засобу №12/01-4 від 03.01.2012; експертний висновок Запорізької ТПП №04-789 від 23.12.2014; лист з банка про помилку; прайс-лист від 01.12.2014; бухгалтерська документація - рахунок-фактура на сировину №00002583 від 10.12.2014.

Аналізуючи зміст виявлених митницею розбіжностей у первинно поданих до митного оформлення документів та додатково подані докази після письмового запиту митниці, суд зазначає таке.

Що стосується розбіжності в рахунку-фактурі від 15.12.2014 № 00000136 та платіжного доручення від 02.12.2014 № 24, то слід зазначити, що позивачем 24 грудня 2014 року на вимогу митного органу до Запорізької митниці додатково подано платіжне доручення №24 від 02 грудня 2014 року, а відтак при винесенні оскаржуваного рішення митний орган мав у своєму розпорядженні платіжне доручення №24 від 02 грудня 2014 року для виключення можливості таких розбіжностей.

Посилання митного органу на те, що в платіжному дорученні у гр. призначення платежу дата контракту 26.11.14 не відповідає дійсності, та відсутнє посилання на специфікацію від 21.11.2014 № 1, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах для здійснення транскордонних переказів (крім банківських металів) і переказів у межах України, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ (далі - уповноважені банки) та порядку їх виконання, а також порядку зарахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на рахунки бенефіціарів та банків встановлює Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів Затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року № 82 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2003 року за № 224/7545).

Відповідно до пункту 2.6 Положення № 82 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж в іноземній валюті або перерахування банківських металів та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів або банківських металів бенефіціару.

У реквізиті платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах «Призначення платежу» зазначаються назва, номер і дата документа, на підставі якого здійснюється переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що відповідно до платіжного доручення №24 від 01 грудня 2014 року у реквізиті призначення платежу зазначено «Передоплата по контракту № 804/48423750/78-14/ЭМС від 21 листопада 2014 року лента стальная оцинкованная без НДС VО10100».

При дослідженні платіжного доручення №24 від 01 грудня 2014 року судом встановлено, що воно відповідає вимогам визначеним пунктами 2.4 та 2.6 Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів та не містить недоліків які могли б вплинути на суму митної вартості задекларованого товару позивача.

Що стосується довідки про транспортно-експедиційні витрати №11/12/01 від 11 грудня 2014 року, яка надана ФОП ОСОБА_5, тоді як згідно СМR від 15.12.2014 № 320888 перевізником виступає ОСОБА_7., що не дає можливості впевнитись у достовірності наданого документа суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до договору оренди транспортного засобу №12/01-4 від 03 січня 2012 року ФОП ОСОБА_6 орендодавець з однієї сторони передає орендарю ФОП ОСОБА_5 з іншої сторони у строкове платне користування транспортні засоби зазначені у п. 1.2 Договору (вид: сідловий тягач - Е; марка та модель: RENAULT MAGNUM; державний реєстраційний номер НОМЕР_1; Шасі (рама): НОМЕР_2; рік випуску 2004; колір: чорний).

Відповідно до пункту 1.3 Договору цільове призначення предмету оренди - перевезення вантажів.

Тобто, суд наголошує на тому, що ОСОБА_6 є лише власником транспортного засобу, а ФОП ОСОБА_5 орендує такий транспортний засіб для здійснення ним підприємницької діяльності на договірних відносинах з ТОВ «КРОК Г.Т.» відповідно до договору доручення транспортного експедирування № 10/12/01 від 10 грудня 2014 року та договору заявки від 10 грудня 2014 року.

Крім того, CMR не відноситься до відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару.

Також, як зазначалося вище, декларантом додатково подані комерційна пропозиція №991 від 20.11.2014; калькуляція від 20.11.2014; експертний висновок Запорізької ТПП №04-789 від 23.12.2014; прайс-лист від 01.12.2014; бухгалтерська документація - рахунок-фактура на сировину №00002583 від 10.12.2014.

Тому, на думку суду, декларантом в повному обсязі виконані вимоги Запорізької митниці щодо подання додатково витребуваних документів, якими в повному обсязі усунені розбіжності у питаннях оплати придбаного товару та транспортно-експедиційних витрат.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД 112050000/20141/016035 від 09 липня 2014 року.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Запорізькою митницею неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000478/1 від 24 грудня 2014 року та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2014/00816 від 24 грудня 2014 року, а відтак їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови у митному оформленні товарів, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/0008478/1 від 24.12.2014 та Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №112050000/2014/00816.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко