Постанова № 43206693, 11.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 р. Справа №805/3/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Проніні Д.С.,

за участю:

представників позивача Стулікова А.В., Тянтова В.А., Хаблак О.В.,

представників відповідача Матюшина М.Б., Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000181510 від 16.12.2014 р.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 16.12.2014 року за результатами проведеної документальної виїзної позапланової податкової перевірки Слов'янська ОДПІ на підставі акту №2676/15-01-04873009, винесла податкове повідомлення-рішення №0000181510 на суму 8259,66 гривень за порушення ПрАТ "Кераммаш" вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» зі змінами, з врахуванням п.3 Постанови Правління НБУ від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.05.2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження Обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

Позивач вважає висновки, викладені в акті від 16.12.2014 року №2676/15-01-04873005 податкового органу такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та порушують його права, а податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 16.12.2014 року №0000181510 на суму 8259,66 гривень підлягає скасуванню, як таке, що винесене безпідставно та незаконно.

Позивач зазначив, що ПрАТ «Кераммаш» не порушило вимог статті 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР зі змінами. Відповідно до умов пункту 4.3. додаткової угоди №З2-1 від 11.04.2014 року до контракту №/2008 від 12.05.2008 року датою відвантаження вважається дата штемпеля на коносаменті (BILL OF LADING), тобто дата передачі Товару перевізнику. Перехід права власності відбувається після завантаження товару на транспортний засіб. Факт здійснення поставки товару пов'язаний з фактом передачі постачальником товару перевізнику та складанням коносаменту - 14.03.2014 року. При проведенні податкової перевірки поза увагою Слов'янської ОДПІ залишились як умови пункту 4.3. додаткової угоди № 32-1 від 11.04.2014 року до контракту, так і коносамент (BILL OF LADING) № 140307040010 від 14.03.2014 року.

Визначений податковою перевіркою граничний термін поставки товару 17.04.2014 року за платежем від 17.01.2014 року ПрАТ «Кераммаш» не оспорює. Поставка товару здійснена 14.03.2014 року в межах 90 днів відстрочення терміну поставки, визначеному як 17.04.2014 року. Посилання на норми Митного кодексу України при обґрунтуванні висновку про наявність порушень закону, на думку позивача, є неправильною, оскільки Митний кодекс України не регулює правовідносини поставки товарів, термінів відстрочення поставки та платежів.

Застосовуючи передбачені статтею 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» штрафні санкції, Слов'янська ОДПІ не взяла до уваги вимоги пункту 1 статті 4 зазначеного Закону, який виключає право застосування пені щодо суб'єктів господарювання, які здійснювали свою діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Дата початку проведення антитерористичної операції в місті Слов'янську 13.04.2014 року, тобто за три доби до граничного терміну поставки, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування.

З наведених підстав позивач просив податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 16.12.2014 року №0000181510 скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, надали письмові заперечення (а.с.54-56), зазначили, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем було укладено Контракт №K12/2008 від 12.05.2008 р. з Компанією Nutec Europe S.L. (член Nutec Fibratec SA de CV Мексики) (продавець), Plaza Circular, 4-8, 48001 Bilbao Spain.

З порушенням термінів надходження валютної виручки надійшов товар згідно митної декларації №5855 від 28.04.2014 р. Товар по даній МД пройшов перетин митного кордону України 25.04.2014 р. згідно з CMR №028726 та №028728, про що свідчить відбиток штампу Південної митниці «Під митним контролем». Також, на коносаменті (BILL OF LADING) №140307040010 зазначено, що товар надійшов під митний контроль Південної митниці 25.04.2014 р., про що свідчить відбиток штампу Південної митниці «Під митним контролем». Граничний термін надходження товару по оплаті 17.01.2014 р. на суму 30653,00 дол. США становив 17.04.2014 р.

Прострочення законодавчо встановленого терміну поставки на суму 30653,00 дол. США становить 8 днів (з 18.04.2014 по 25.04.2014). Сума пені по контракту №K12/2008 від 12.05.2008 р., донарахованої за актом перевірки від 05.12.2014 р., становить 8259,66 грн.

Також зазначили, що позивач посилається на умови пункту 4.3 додаткової угоди № 32-1 від 11.04.2014 до контракту №K12/2008 від 12.05.2008 р., де датою відвантаження вважається дата штемпеля на коносаменті (BILL OF LADING), тобто дата передачі товару перевізнику. Але для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбуватись саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону № 185/94-BP є імперативною. Термін «момент перетину товаром митного кордону України» конкретизується нормами митного законодавства.

Стосовно проведення антитерористичної операції в місті Слов'янську представники відповідача послалися на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

З наведених підстав просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 04873009), зареєстроване за місцезнаходженням: 84105, м. Слов'янськ, вул. Свердлова, 1а.

На підставі наказу від 25.11.2014 р. № 2794 та направлень №001405 та №001404 від 25.11.2014 р, виданих Слов'янською ОДПІ, головним державним ревізором-інспектором Матюшиним М.Б. та головним державним ревізором-інспектором Мірошниченко О.О. проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складений акт №2676/15-01-04873009 від 05.12.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства Приватним акціонерним товариством «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» (код за ЄДРПОУ 04873009) при виконанні контракту №K12/2008 від 12.05.2008 за період з 01.01.2013 по 24.11.2014» (а.с.7-23).

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181510 на суму 8259,66 гривень (а.с.6) за порушення ПрАТ "Кераммаш" вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» зі змінами, з врахуванням п.3 Постанови Правління НБУ від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.05.2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

По справі встановлено, що позивачем був укладений Контракт №K12/2008 від 12.05.2008 р. з Компанією Nutec Europe S.L. (член Nutec Fibratec SA de CV Мексики) (продавець), Бильбао, Испания.

Предмет контракту: продавець продав, а покупець купив на умовах S&F Іллічівськ, Україна, товар згідно з специфікацією (а.с.56-63).

Загальна сума контракту орієнтовно складає 600000,00 дол. США. Основною формою оплати по контракту приймається 100% грошова передоплата по розрахунковим реквізитам продавця. Форма розрахунку - прямий банківський переказ у дол. США на розрахунковий рахунок продавця в уповноваженому банку.

Стосовно умов поставки у контракті зазначений строк поставки 90 днів з дати повідомлення банку про оплату товару (п.4.1. контракту), відвантаження товару протягом 10 днів після такого повідомлення (п.4.2. контракту).

Відповідно до п. 4.3. контракту, датою відвантаження вважається дата штемпеля на коносаменті, тобто дата передачі товару перевізнику.

Відвантаження здійснюється відправником: Nutec Fibratec Group. Boulivard industrias No 1900 Ramos Arizpe, Мексика, морським транспортом на умовах S&F Іллічевськ, Україна (пункти 4.4 та 4.5 контракту).

Протягом періоду виконання вказаного контракту його сторонами укладалися додаткові угоди, якими визначалися асортимент та ціна товару, а також умови поставки. В тому числі, підстави прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 16.12.2014 року №0000181510 стосуються поставки, визначеної додатковими угодами до контракту №K12/2008 від 14.01.2014 р. № 31, від 31.01.2014 р. № 32 та від 11.04.2014 р. №32-1 (а.с.64-69).

Зокрема, додатковими угодами № 31 та № 32 у специфікаціях були визначені найменування та вартість товару, що імпортується, умови оплати - EXW Ramos Arizpe, Coahuila, Mexico.

Додатковою угодою від 11.04.2014 р. №32-1 пункт 4.3 контракту доповнений реченням: «Перехід права власності відбувається після завантаження Товару в транспортний засіб».

В ході перевірки позивача відповідачем встановлено, що на виконання умов контракту №K12/2008 від 12.05.2008р. за період з 01.01.2013 р. по 24.11.2014 р. ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» було здійснено оплату на загальну суму 324649,27 дол. США (еквівалент 2673702,08 грн.). На виконання умов контракту за період, що перевірявся, від продавця на адресу покупця надійшло товару на загальну суму 496204,91 дол. США (еквівалент 4253389,37 грн.); імпорт товару оформлено митними деклараціями. Станом на 24.11.2014 р. заборгованості по контракту №K12/2008 від 12.05.2008 р. не значиться.

Вказані фактичні обставини сторонами не оспорюються.

Водночас, при проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що з порушенням термінів надходження валютної виручки, встановлених ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-BP «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами, внесеними Законом України від 06.11.2012 №5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошове-кредитний ринок», з врахуванням п. 1 постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013р. №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів i запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», надійшов товар згідно з митною декларацією №5855 від 28.04.2014 р.

Товар по даній МД пройшов перетин митного кордону України 25.04.2014 р. згідно з CMR №028726 та №028728, про що свідчить відбиток штампу Південної митниці «Під митним контролем». Граничний термін надходження товару по оплаті 17.01.2014 р. на суму 30653,00 дол. США становив 17.04.2014 р.

Позивач не погодився з висновками відповідача, посилаючись на здійснення імпорту в момент переходу права власності на товар при завантаженні на транспортний засіб згідно з пунктом 4.3 додаткової угоди № 32-1 від 11.04.2014 року до контракту №/2008, яке відбулося 14.03.2014 р. відповідно до коносаменту № 140307040010.

Позивач стверджує, що, оскільки перехід права власності відбувається після завантаження товару на транспортний засіб, то факт здійснення поставки товару пов'язаний з фактом передачі постачальником товару перевізнику та складанням коносаменту - 14.03.2014 р., а не фактом перетину митного кордону України 25.04.2014 р.

Отже спірним у справі питанням є визначення моменту здійснення імпортної операції, тобто, з моменту переходу права власності, що, за твердженням позивача, відбулося після завантаження товару на транспортний засіб, або з моменту перетину митного кордону України, на чому наполягає відповідач.

Крім того, позивач наполягає на звільненні його від відповідальності у зв'язку з проведенням у м. Слов'янську антитерористичної операції.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон №185/94-ВР) містить наступні приписи:

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку).

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

З врахуванням п.3 Постанови Правління НБУ від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.05.2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 цього Закону здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Керуючись вказаними актами законодавства відповідач застосував пеню за прострочення законодавчо встановленого терміну поставки товару вартістю 30653,00 дол. США на 8 днів - з 18.04.2014 р. по 25.04.2014 р. в сумі 8259,66 грн. Прострочення встановленого терміну поставки товару від нерезидента відповідач розрахував до дня перетину митного кордону України 25.04.2014 р.

Заперечуючи проти застосування вказаної відповідальності, позивач посилається на ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (надалі - Закон № 959-ХІІ). Зокрема, у цьому Законі визначені терміни в наступному значенні:

Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (абзац чотирнадцятий статті 1 в редакції Закону України від 22.12.98 р. № 335-XIV).

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця (абзац тридцять восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.11.2004 р. № 2157-IV).

Тобто, позивач посилається на те, що моментом здійснення експорту (імпорту) може бути не лише момент перетину товаром митного кордону України, а також і момент переходу права власності на зазначений товар, який експортується чи імпортується, від продавця до покупця, що фактично було встановлено укладеним позивачем зовнішньоекономічним контрактом.

Розглядаючи питання щодо визначення моменту імпорту та вирішуючи вказаний спір, суд виходить з того, що Закон №185/94-ВР, яким встановлена відповідальність у вигляді пені, не містить прямого посилання на юридичний факт, з моментом якого закінчується відлік строку, передбаченого у статті 2 цього Закону.

Крім цього, наявність сполучення «або» в абзаці тридцять восьмому статті 1 Закону № 959-ХІІ містить юридичну невизначеність, що саме слід вважати юридичним фактом здійснення імпорту: чи перетин товаром митного кордону, чи перехід права власності на зазначений товар, чи будь-який з таких фактів, що відбувся раніше.

Також, ані Митним кодексом України, ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами виконання експортного (імпортного) контракту не ставиться в залежність від здійснення митного контролю та митного оформлення. Тому, посилання відповідача з цього приводу на норми митного законодавства у даному випадку не є переконливими з огляду на різний предмет правового регулювання. Зокрема, зміст ст. 7 Митного кодексу України не містить посилань на те, що до предмету митної справи належить валютне регулювання, а у визначенні термінів у ст. 4 Митного кодексу України відсутній такий термін, як імпорт.

За таких обставин суд вважає, що для вирішення питання дотримання строку здійснення імпортної операції необхідно виходити з логічного та змістовного аналізу ст. 2 Закону №185/94-ВР, яким саме встановлений даний вид відповідальності, а також слід застосувати аналогію закону.

Зокрема, у ч. 1 ст. 2 Закону №185/94-ВР міститься посилання на операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки. Отже, відповідальність у цьому разі пов'язується з фактом саме поставки товару.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 2 вказаного Закону строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Зі змістом цієї норми кореспондується протилежний логічний висновок, що в іншому випадку, строк та умови завершення імпортної операції визначаються саме фактом увезення товару на територію України.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 8 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Тому існуюча прогалина у законодавстві стосовно моменту завершення імпортної операції підлягає вирішенню шляхом застосування аналогії закону, що регулює подібні правовідносини з поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом, а саме, з використанням відповідних норм Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. № 351-XIV. Статтею 2 цього Закону визначено точні строки проведення товарообмінних (бартерних) операцій. Тобто встановлений юридичний факт, настання якого дає можливість визначити, порушено чи не встановлений строк з моменту здійснення авансового платежу:

«Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг - дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг».

Правомірність застосування такої аналогії закону підтверджується закріпленою у ст. 3 зазначеного Закону № 351-XIV відповідальністю за порушення строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій, яка за своєю правовою природою аналогічна відповідальності, передбаченій Законом №185/94-ВР, що застосована оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Наведений висновок не спростовується доводами позивача про набуття права власності на імпортований товар з моменту його завантаження на транспортний засіб.

По-перше, з огляду на вищенаведений аналіз норм законодавства з вказаного питання вбачається, що посилання позивача на абзац тридцять восьмий статті 1 Закону № 959-ХІІ не спростовує зміст Закону №185/94-ВР, яким безпосередньо встановлена відповідальність, що є предметом спору.

З вищенаведеного аналізу законодавчих норм також випливає, що конструкція абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-ХІІ стосовно «переходу права власності на товар, що імпортується», як моменту здійснення імпорту, якраз стосується випадків, коли товар не ввозиться на територію України.

По-друге, позивач не навів належних доказів переходу до нього права власності до моменту ввезення товару на територію України.

Так, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 р. за № 833/6024, зокрема, містить наступні положення:

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України.

1.5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до правил "Інкотермс"), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

В укладеному позивачем контракті №K12/2008 від 12.05.2008р. в розділі «Ціни та умови платежу» в п. 3.3 сторони передбачили наступне: Ціни на товар, зазначений у специфікації (Додаток) до цього контракту розуміються S&F Іллічівськ, Україна.

У пункті 4.4 контракту №K12/2008 розділу 4 «Строки та умови поставки» вказано: Відвантаження здійснюється морським транспортом на умовах S&F Іллічівськ.

З урахуванням дати укладення вказаного контракту 12.05.2008 р. до нього застосовуються Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року), видання МТП № 560.

У п. 9 вступу до вказаних правил ІНКОТЕРМС зазначено, що на практиці сторони часто продовжують використовувати стару абревіатуру C&F. Проте в більшості випадків виявляється, що вони розглядають ці вирази як еквіваленти CFR.

Відповідно до умов поставки CFR - COST AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення) термін "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Додатковими угодами № 31 та № 32 до контракту №K12/2008 були змінені умови оплати - EXW Ramos Arizpe, Coahuila, Mexico, проте не внесено змін у п. 4.4. контракту щодо умов поставки, тобто залишилася умова: «морським транспортом на умовах S&F Іллічівськ».

Незважаючи на вказані розбіжності в контракті позивач наполягає на тому, що поставка здійснювалася на умовах EXW, а також додатковою угодою від 11.04.2014 р. №32-1 пункт 4.3 контракту доповнений реченням: «Перехід права власності відбувається після завантаження Товару в транспортний засіб».

Вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки термін EXW - EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до таких умов Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, а на покупця покладений обов'язок прийняти поставку товару.

Таким чином, незважаючи на твердження позивача про перехід до нього права власності в момент завантаження товару на судно, доказів отримання уповноваженим представником позивача такого товару на території Мексики не надано, а зі змісту наданого позивачем коносаменту № 140307040010 вбачається, що відправником товару зазначений його постачальник - Nutec Fibratec SA de CV.

Крім того, додаткова угода №32-1 до контракту укладена 11.04.2014 р., тобто вже після завантаження товару на судно 14.03.2014 р., через що такою додатковою угодою не могло бути врегульоване питання переходу права власності в момент завантаження товару в транспортний засіб.

Отже доводи позивача про набуття права власності на імпортований товар з моменту його завантаження на транспортний засіб не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Стосовно посилань позивача на проведення антитерористичної операції в м. Слов'янську, як підстави для звільнення його від відповідальності, суд зазначає наступне.

Вищезазначена ст. 4 Закону №185/94-ВР, встановлює відповідальність за порушення строків імпорту, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Зміст застосованих у вказаній нормі термінів розкритий у ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII:

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», проте дію вказаного Розпорядження зупинено згідно з Розпорядженням КМУ № 1079-р від 05.11.2014 р.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем наданий сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність вказаних обставин з 04 червня 2014 р. (а.с.27-28), тобто у період, коли імпортна операція за Додатковими угодами № 31 та № 32 до контракту №K12/2008 була завершена.

Таким чином, на час розгляду справи відсутні формальні підстави для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої ст. 4 Закону №185/94-ВР.

Посилання позивача на події в м. Слов'янську, як на загальновідомі обставини, суд не приймає через те, що вказані події не могли вплинути на поставку товару в порт Іллічівськ, до моменту якої розраховувався строк виконання імпортної операції, враховуючи, що порт Іллічівськ знаходиться за межами проведення антитерористичної операції.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення заявленого Приватним акціонерним товариством «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» позову про скасування податкового повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 16.12.2014 року №0000181510.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000181510 від 16.12.2014 р.- відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 11 березня 2015 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 16 березня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.