Ухвала суду № 43206547, 12.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 р. Справа № 876/10021/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

12.08.2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш" звернулось в суд з адміністративним позовом до відповідача - Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003282200 від 30.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 996 252 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не було враховано всіх обставин, які мають істотне значення для винесення відповідного рішення, а також тим, що оскаржуване рішення винесено всупереч вимог чинного законодавства України, зокрема, приписів Податкового кодексу України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 05 по 06 травня 2014 року Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Ковельсільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, про що складено Акт № 340/03-06-22-00238138 від 14.05.2014 року (а.с. 12-46).

Перевіркою встановлено, що позивачем при передачі 10.08.2012 року будівлі виробничого корпусу № 1 (Ж-2) в адресу ПП "Юридична компанія "Восток" на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2012 року та Акту приймання-передачі майна від 10.08.2012 року не визначено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість із балансової (залишкової) вартості майна в розмірі 6 890 672 грн. 35 коп., чим порушено пункт 188.1 статті 188, пункт 201.1 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року по операціях з ПП "Юридична компанія "Восток" на загальну суму 1 378 134 грн. 47 коп.

Податковий орган прийшов до висновку, що позивачем в порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 201.4 статті 201 Податкового кодексу України завищено податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року, визначене по операціях з ТОВ "Динеро-Капітал" на суму 933 333 грн. 33 коп. та занижено податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року по операціях з ПП "Юридична компанія "Восток" на суму 1 378 134 грн. 47 коп., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року на загальну суму 444 801 грн. (1 378 134 грн. 47 коп. - 933 333 грн. 33 коп.)

Також перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України не проведено в червні 2013 року коригування податкового кредиту в сторону зменшення сум податку на додану вартість по постачальниках ТОВ "Флавія" в розмірі 58 333 грн. 33 коп., ТОВ "Компанія "Конкурент" в розмірі 58 333 грн. 33 коп., ТОВ "Компанія "Гелікон" в розмірі 102 700 грн., в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2013 року на загальну суму 219 367 грн.

За результатами перевірки податковим органом 28.03.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003282200 від 30.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 996 252 грн., в тому числі: за основним платежем - 664 168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 332 084 грн (а.с.11).

В контексті висновків податкового органу, колегією суддів було встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" та ТОВ "Динеро-Капітал" 08.11.2011 року укладено договір фінансового кредиту ФК/11/11-01 (а.с.140-141), відповідно до якого позивачу було надано фінансову позику на суму 6 000 000 грн., терміном до 07.11.2012 року.

З метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань за вказаним договором між Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" та ТОВ "Динеро-Капітал" було укладено договір іпотеки від 09.11.2011 року (а.с.75-78). Предметом іпотеки за цим договором є виробничий корпус № 1 (Ж-2), що знаходиться за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1. Вартість предмету іпотеки було визначено у розмірі 7 202 204 грн., що відповідало балансовій вартості об'єкта на момент укладення договору іпотеки. З даного договору іпотеки від 09.11.2011 року слідує, що у випадку невиконання іпотекодавцем (позивачем) своїх зобов'язань згідно договору фінансового кредиту ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року, іпотекодержатель (ТОВ "Динеро-Капітал") набуває права звернути стягнення на заставлене майно згідно Закону України "Про іпотеку".

В подальшому, внаслідок невиконання Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" своїх зобов'язань згідно договору фінансового кредиту ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року, 10.08.2012 року між ТОВ "Динеро-Капітал" та ПП "Юридична компанія "Восток" укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки - виробничого корпусу №1 (Ж-2), що знаходиться за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1 (а.с.126-130). Пунктом 3 вказаного договору визначено вартість майна, яке є предметом договору в сумі 5 600 000 грн. Вказана вартість визначена на підставі звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна ПАТ "Ковельсільмаш" складеного 12.12.2011 року.

Водночас судом було встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.08.2012 року балансова (залишкова) вартість зазначеного майна складала 6 890 672 грн. 35 коп.

Крім того, на виконання договору іпотеки від 09.11.2012 року позивачем (іпотекодавцем) було виписано та видано ТОВ "Динеро-Капітал" (іпотекодержателю) податкову накладну № 50 від 10.08.2012 року на суму 5 600 000 грн., в тому числі ПДВ - 933 333 грн. 33 коп. (а.с. 74).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" було визначено об'єкт оподаткування виходячи з вартості об'єкту нерухомості визначеної на підставі звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 12.12.2011 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 р. № 898-IV ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно абзацу 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-III (із змінами і доповненнями) визначено, що датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

В силу абзацу 4 статті 12 Закону України № 2658-III, зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Єдиним правовим актом Кабінету Міністрів України, в якому зазначено строк дії акта оцінки майна є Методика оцінки майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891.

Пунктом 22 вказаного нормативно-правового акту визначено, що акти оцінки майна, акти оцінки часток (паїв, акцій), складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження.

Дію акта оцінки майна, у тому числі пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, може бути продовжено наказом відповідного органу, який його затвердив, на строк, що не перевищує одного року від дати затвердження.

Акти оцінки майна, у тому числі пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, строк дії яких закінчився, є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті даних процесуальних норм судова колегія виходить з того, що позивачем не було надано суду для дослідження Звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна ПАТ "Ковельсільмаш" складеного 12.12.2011 року.

Як наслідок, при наданні оцінки спірним правовідносинам суд першої інстанції вірно виходив з того, що термін дії звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 12.12.2011 року складає шість місяців і на момент відчуження зазначеного майна 10.08.2012 року звіт використаний для визначення його вартості був недійсним.

Водночас, пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В контексті встановлених обставин справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що зважаючи на той факт, що відчуження належного позивачу виробничого корпусу № 1 (Ж-2) мало місце внаслідок невиконання Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" своїх зобов'язань згідно договору фінансового кредиту, то така операція не належить до господарської діяльності позивача, а відтак база оподаткування податком на додану вартість повинна визначатись виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, тобто - 6 890 672 грн. 35 коп.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" податкового зобов'язання по операціях з ТОВ "Динеро-Капітал" та ПП "Юридична компанія "Восток" в серпні 2012 року на загальну суму 444 801 грн. знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції також встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" укладено наступні договори на купівлю товарно-матеріальних цінностей та здійснено попередню оплату:

- з ТОВ "Флавія" № 50/06-107 від 20.06.2012 року, попередня оплата здійснена 27.06.2012 грн. на суму 616 200 грн., в тому числі ПДВ - 102 700 грн.;

- з ТОВ "Компанія "Конкурент" № 50/06-99 від 25.05.2012 року, попередня оплата здійснена 30.05.2012 грн. на суму 350 000 грн., в тому числі ПДВ - 58 333 грн. 33 коп.;

- з ТОВ "Компанія "Гелікон" № 20/06-98 від 25.05.2012 року, попередню оплату здійснено 30.05.2012 року на загальну суму 350 000 грн. в тому числі ПДВ - 58 333 грн. 33 коп.

По факту перерахування коштів контрагентами позивача було виписано відповідні податкові накладні, на підставі яких позивачем було віднесено сплачені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в загальній сумі 219 367 грн.

Постачання товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами не здійснювалось. Станом на 01.06.2013 року згідно даних бухгалтерського обліку позивача суми здійсненої передоплати були обліковані, як дебіторська заборгованість.

В червні 2013 року Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог по розрахунках з ТОВ "Флавія", ТОВ "Компанія "Конкурент", ТОВ "Компанія "Гелікон". Станом на 01.07.2013 року згідно даних бухгалтерського обліку позивача заборгованість вказаних постачальників перед позивачем відсутня.

Згідно статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

В свою чергу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що визначено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Тому, обов'язковою підставою віднесення сум до податкового кредиту є фактичне здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Судом встановлено, що після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог по розрахунках з постачальниками ТОВ "Флавія", ТОВ "Компанія "Конкурент", ТОВ "Компанія "Гелікон" взаємні зобов'язання позивача та його постачальників щодо поставки товарів було припинено, що має наслідком зменшення податкового зобов'язання постачальниками та виключення позивачем відповідних сум із складу податкового кредиту на підставі розрахунку коригування податку отриманого від постачальників.

Постачальниками позивача відповідний розрахунок надіслано не було, однак відповідно до змісту наведених норм Публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш" було зобов'язано самостійно здійснити коригування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Таким чином, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що Публічним акціонерним товариством "Ковельсільмаш" всупереч вимогам чинного законодавства було завищено податковий кредит за червень 2013 року на загальну суму 219 367 грн. Тому, висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 340/03-06-22-00238138 від 14.05.2014 року знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а томy у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. по справі № 803/1632/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 16.03.2015 року.