Постанова № 43206444, 17.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5133/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Балали О.М.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтавська птахофабрика" (далі - ПАТ "Полтавська птахофабрика", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Полтавська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0001812202, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в загальному розмірі 248 125,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено права та інтереси ПАТ "Полтавська птахофабрика" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне включення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 165 417,00 грн до загальної декларації з ПДВ, тоді як в дійсності ця сума була віднесена позивачем до спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ, як коригування податкових зобов'язань після фактичного повернення постачальником суми попередньої оплати за невиконаним договором поставки.

Відповідач позов не визнав. У наданих суду письмових запереченнях зазначив, що заниження ПДВ є наслідком безпідставного відображення у спецдекларації суб'єкта спеціального режиму оподаткування податкових зобов'язань з невірним коригуванням (збільшення) податкових зобов'язань у зв'язку з поверненням постачальником попередньої оплати за закінченням 1095 днів. Тому, на думку відповідача, вказана сума ПДВ має бути віднесена до податкових зобов'язань бюджетної декларації та сплачена в бюджет.

У судовому засіданні представники сторін примирення не досягли, наполягаючи кожен на своєму.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що юридична особа ПАТ "Полтавська птахофабрика" (місцезнаходження: Полтавська область, Диканський район, с. Стасі, вул. Фабрична, 4; ідентифікаційний код 00845743) зареєстроване 06.08.1998, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 563 120 0000 000009 (а.с. 22). ПАТ "Полтавська птахофабрика" перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 30.12.1994, на момент проведення перевірки - в Полтавській ОДПІ, є платником ПДВ з 04.07.1997, згідно зі свідоцтвом №200047203 підприємство зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 (а.с. 41). Згідно довідок Полтавської ОДПІ ПАТ "Полтавська птахофабрика" є платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2013 та 2014 роках.

З 04.06.2014 по 24.06.2014 посадовими особами Полтавської ОДПІ на підставі наказу від 03.06.2014 №309 (а.с. 181) та направлень на перевірку від 03.06.2014 №000343, №000344 (а.с. 182-183) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Полтавська птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 30.04.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.04.2014, результати якої оформлено актом від 02.07.2014 №229/22/00845743 (а.с. 102-132).

Вказаним актом зафіксовано порушення ПАТ "Полтавська птахофабрика", крім іншого, приписів п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.1, п. 209.2 ст. 209, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання в сумі 807 149,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія відповіді Полтавської ОДПІ на заперечення ПАТ "Полтавська птахофабрика" на акт перевірки від 02.07.2014 №229/22/00845743, за наслідками розгляду якого висновки вказаного акту залишені без змін (а.с. 157-161).

На підставі даного акту Полтавською ОДПІ винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0001412202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 807 149,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 403 574,50 грн (а.с. 162).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ГУ Міндоходів у Полтавській області (а.с. 163-164), яке своїм рішенням від 03.10.2014 №2125/10/16-31-10-04-12 (а.с. 165-168) скасувало податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0001412202 в частині суми 962 598,00 грн, в т.ч. 641 732,00 грн - основного платежу та 320 866,00 грн - штрафної санкції, а в іншій частині - залишене без змін.

На підставі акту перевірки від 02.07.2014 № 229/22/00845743 та рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області від 03.10.2014 №2125/10/16-31-10-04-12 Полтавською ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0001812202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 248 125,50 грн, в тому числі 165 417,00 грн - за основним платежем та 82 708,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21).

Позивач, не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 16.10.2014 №0001812202, суд виходить з наступного.

Як видно з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення взятий висновок про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, 188.1 статті 188, пунктів 209.1, 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок того, що ПАТ "Полтавська птахофабрика" у грудні 2013 року до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ (скорочена) включило ПДВ у сумі 165 416,67 грн на підставі власної податкової накладної від 30.12.2013 №653/2. В цій податковій накладній у графі "Номенклатура товарів/послуг продавця" значиться запис "Постачання в межах балансу для невиробничого використання", шт. 1 х 827 083,35 + 165 416,67 = 992 500,02 грн. При цьому бухгалтер пояснив, що нараховується податкове зобов'язання з ПДВ у зв'язку з поверненням коштів від ТОВ "Агрофірма "Обрій ЛТД" за раніше перераховані кошти (аванс) за сільськогосподарську продукцію по податковим накладним за листопад-грудень 2008 року (арк. 14 Акту).

Незважаючи на надані бухгалтером пояснення, ревізор на підставі лише даних податкової накладної, наданої на перевірку, де в графі "номенклатура товарів/послуг продавця" міститься запис "Постачання у межах балансу для невиробничого використання" зробив висновок про неможливість включення сум ПДВ призначених для невиробничого використання до податкової декларації з ПДВ (скороченої), яку подають суб'єкти спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (арк. 15 Акту).

Аналізуючи факти, покладені в основу вищевказаного висновку, суд виходить з наступного.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, спеціальні режими оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

З наявних матеріалів справи суд з'ясував, що ПАТ "Полтавська птахофабрика" (раніше - ЗАТ "Полтавська птахофабрика") свого часу перебувала у господарських взаємовідносинах із ТОВ агрофірма "Обрій" LTD.

Так, 26.11.2008 між ЗАТ "Полтавська птахофабрика" (Покупець) та ТОВ агрофірма "Обрій" LTD (Постачальник) були укладені договори поставки 26/11/08-1/ППФ (а.с. 25) та №26/11/08/ППФ (а.с. 27), за умовами яких Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця кукурудзу, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених Договором.

Як пояснив представник позивача, вказаний товар мав бути використаний для виробничих сільськогосподарських потреб Товариства, а саме - для годування птиці.

На підставі податкових накладних постачальника в листопаді та в грудні 2008 року ПАТ "Полтавська птахофабрика" здійснило 100% попередню оплату за придбану кукурудзу (а.с. 64-67) та задекларувало податковий кредит в податковій декларації з ПДВ (скорочена) за листопад 2008 року та відповідно за грудень 2008 року.

Однак поставка товару не відбулася, і в грудні 2013 року Постачальник повернув ПАТ "Полтавська птахофабрика" усе отримане за договорами поставки (100% попередньої оплати, про що свідчить банківська виписка про повернення попередньої оплати (а.с. 68-69). Відкориговані податкові накладні постачальник не надав у зв'язку з перебігом строку 1095 днів.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються представниками сторін.

30.12.2013 ПАТ "Полтавська птахофабрика" виписало на себе податкову накладну №653/2 (а.с. 31) для коригування податкового кредиту на суму 165 417,00 грн, за якою задекларувало податкове зобов'язання в сумі 165 417,00 грн в податковій декларації з ПДВ (скорочена) за грудень 2013 року з визначеною номенклатурою товару: "Коригування податкового кредиту в зв'язку з поверненням передплати "Агрофірмою "Обрій" за кукурудзу згідно договорів №26/11/08/ППФ, №26/11/08-1/ППФ від 26.11.2008 (податкові накладні на передплату були виписані по першій події постачальником в листопаді, грудні 2008 року та віднесені ПАТ "Полтавська птахофабрика" до податкового кредиту спец. декларації в 2008 році). Розрахунок коригувань у зв'язку з поверненням коштів постачальник не надав, мотивуючи, що термін виписки податкових накладних склав більше ніж 1095 днів".

Одночасно ПАТ "Полтавська птахофабрика" звернулося до контролюючого органу із запитом від 30.12.2013 №460 (а.с. 29) про роз'яснення, яким чином підприємство має відкоригувати податковий кредит, сформований за минулий період, оскільки постачальник не видав підприємству розрахунки коригувань і не зареєстрував їх в ЄРПН.

У відповідь заступник начальника Полтавської ОДПІ своїм листом від 10.01.2014 №13/10/15/1-34 повідомила, що зменшення податкового кредиту можна здійснити лише за рахунок збільшення податкових зобов'язань (а.с. 30).

Однак, як вже з'ясовано судом, перевіркою зафіксовано факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 року в сумі 165 417,00 грн., оскільки в наданій до перевірки податковій накладній Товариство визначило за номенклатурою товару поставку у межах балансу для невиробничого використання. Саме обставина невиробничого використання є, на думку перевіряючого, визначальною при визначенні характеру операцій, які стосуються спеціального режиму оподаткування, встановленого статтею 209 Податкового кодексу України. Тож, за наявності таких конкретних даних, відображених у податковій накладній №653/2 від 30.01.2013, збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, на переконання відповідача, має бути здійснене у загальному порядку за основною ставкою та відображене в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

У спростування наведеного, представник позивача зазначав, що податкова накладна №653/2 від 30.01.2013, яка була об'єктом дослідження під час позапланової перевірки, є лише чорновим варіантом, що не включався Товариством до регістрів податкового обліку, була надана до перевірки помилково, про що свідчить відсутність у відповідача належним чином її завіреної копії, а тому не може вважатися допустимим доказом по справі.

Вирішуючи питання про належність та допустимість доказів, суд виходить з положень, закріплених нормою ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності з якою належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Так, відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, при виявленні податковим органом в ході перевірки фактів порушення платником податків вимог податкового законодавства, посадові особи контролюючого органу не тільки вправі отримувати копії документів, що підтверджують факти таких порушень, але й обов'язково мають їх додати в якості інформативних додатків до акту перевірки. При цьому такі копії обов'язково мають бути завірені платником податків.

Всупереч наведеному, відповідач мотивує свою позицію лише з посиланням на фотокопію документу (податкова накладна №653/2 від 30.01.2013, а.с. 50), який не засвідчений платником.

З огляду на порушення визначеного законом порядку оформлення доказів, суд відкидає, як неналежний доказ, надану відповідачем копію податкової накладної №653/2 від 30.01.2013.

Таким чином єдиний доказ, на якому ґрунтується висновок перевірки, є спростованим, у зв'язку з чим твердження відповідача про порушення платником вимог пункту 187.1 статті 187, 188.1 статті 188, пунктів 209.1, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України слід визнати недоведеним.

Про правильність такого висновку свідчить ще й той факт, що судження, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на формальному підході, без вивчення суті питання походження коштів, які відобразив платник у податковій накладній, без належного аналізу наданих бухгалтером усних пояснень. Адже визначальним фактором при віднесенні сум до податкової декларації (скороченої) є зв'язок підприємницької діяльності суб'єкта спеціального режиму із сільськогосподарським виробництвом. Взявши до уваги лише номенклатуру податкової накладної, ревізор не дослідив походження сум коштів, відображених у ній, хоча й був поінформований про зв'язок цих сум із договорами на придбання кукурудзи, тобто в межах діяльності платника, пов'язаної із спеціальним режимом оподаткування.

Відповідно до положень пунктів 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідач не дотримався власного обов'язку щодо викладення всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, як і не виконав обов'язку щодо викладення фактів виявлених порушень податкового законодавства в повній мірі.

За таких обставин, висновок перевірки про порушення платником податків спеціального режиму оподаткування суд знаходить необґрунтованим, у зв'язку з чим вжиті суб'єктом владних повноважень заходи фіскального впливу є неправомірними.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності власних висновків, то спірне податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0001812202 підлягає скасуванню, як протиправне, а позовні вимоги ПАТ "Полтавська птахофабрика" - задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16.10.2014 №0001812202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" (ідентифікаційний код 00845743) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23.03.2015.

Суддя Є.Б. Супрун