Постанова № 43206406, 10.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10 лютого 2015 року Справа № 814/3625/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ополинсього О.В.,

позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 16.08.1996 року,

представника позивача: ОСОБА_2, ордер серії МК № 32148 від 24.11.2014 року,

представника відповідача: Сімонов А.І., довіреність № 02 від 12.01.2015 року,

представника третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 1242 від 01.10.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

до відповідача: Реєстраційної служби Миколаївського міської управління юстиції Миколаївської області (вул. Фрунзе, 11, м. Миколаїв, 54030)

третя особа: ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

про визнання протиправним та скасування рішення від 30.07.2014р., зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Миколаївського міської управління юстиції Миколаївської області, третя особа ОСОБА_5, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14787449 від 30.07.2014 року 09:58:46 про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на 9/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

- зобов'язати Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав власності за ОСОБА_5 9/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 проведеної на підставі Договору дарування серія та номер: 2942, виданий 30.05.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно інформації, зазначеної в Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 27913520 від 10.10.2014 року, позивач ОСОБА_1 з 07.05.2014 року є власником 1/1 частки житлового будинку за літ. Б-І загальною площею - 71,8 кв.м., житловою площею - 44,5 кв.м., гаражу за літ. О, огорожі №4,7, по АДРЕСА_3, номер запису про право власності 5902512. Позивачу стало відомо, що відповідач на підставі договору дарування від 30.05.2008 року, без згоди на те позивача і наявності будь-яких правових підстав, зареєстрував право власності на третю особу, ОСОБА_5, 9/25 часток домоволодіння (зруйновані об'єкти) по АДРЕСА_3. Тож. натепер позивач і ОСОБА_5 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значаться співвласниками названого домоволодіння, хоча позивач реєстрував своє право власності першим і розмір частки позивача вказаний як 1/1 частка (тобто окремий житловий об'єкт), а ОСОБА_5 як 9/25 часток, (частка від цілого житлового об'єкту) але чомусь під адресою і що важливо, що за відкритим в реєстрі розділом до права власності ОСОБА_5 на будинок входить після реєстрації відповідачем право на реконструйований за власний рахунок і введений в експлуатацію житловий будинок позивача із забудованими ним також особисто за власний рахунок господарськими будівлями і спорудами до будинку, до яких ОСОБА_5 взагалі не має жодного відношення, оскільки в договорі ОСОБА_5 відсутні зазначені літери будівель та не співпадає їх площа, на даний час є дві державні реєстрації на один і той же об'єкт нерухомості. В зв'язку з чим позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідач, Реєстраційна служба Миколаївського міської управління юстиції Миколаївської області, надав до суду заперечення та витяг з матеріалів реєстраційної справи (а.с. 132 - 143) та зазначив, що державна реєстрація була здійснена у відповідності до вимог законодавства.

Представник третьої особи, ОСОБА_5, письмових пояснень не надала, в судовому засіданні усно зазначила, що заперечує проти позовних вимог та просить в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 10.02.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Положеннями ст. 182 ЦК України передбачена обов'язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, право власності на нерухоме майно.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМ України від 22.06.2011 року № 703.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

У відповідності з п. 2.6 вказаного Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Відповідно до п. 2.10 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

З аналізу вказаних норм вбачається, що чинним законодавством України передбачено порядок внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності на підставі рішення суду, який передбачає, в тому числі, подання заяви та відповідних документів.

Судом встановлено, що відповідно інформації, зазначеної в Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 27913520 від 10.10.2014 року, позивач, ОСОБА_1, з 07.05.2014 року є власником 1/1 частки житлового будинку за літ. Б-І загальною площею - 71,8 кв.м., житловою площею - 44,5 кв.м., гаражу за літ. О, огорожі №4,7, по АДРЕСА_3 номер запису про право власності 5902512.

В зазначеному витязі також зазначено, що ОСОБА_5 (третя особа) є власником 9/25 частки житлового будинку АДРЕСА_3, номер запису про право власності 6501252.

Право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_3, загальна площа 71.8 кв.м., житловою площею - 44,5 кв.м. підтверджується Свідоцтвом про право власності Серія та номер 22589418 виданого 04.06.2014 року.

Право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме 9/25 частки житлового будинку, по АДРЕСА_3, підтверджується нотаріальним договором дарування, укладеного 13 травня 2008 року.

Зазначений нотаріальний договір дарування ОСОБА_5 від 13.05.2008 року частини житлового будинку у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

В силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України ст.ст. 319, 321 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права власності; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Захист прав позивача не може порушувати права ОСОБА_5 (третя особа) на право власності на нерухоме майно, а саме 9/25 частки житлового будинку, по АДРЕСА_3.

Визначений позивачем спосіб захисту права, а саме визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14787449 від 30.07.2014 року 09:58:46 про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на 9/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, не є належним способом захисту прав позивача на власне нерухоме майно, оскільки призведе до порушення конституційного права ОСОБА_5 володіти, користуватися своєю власністю.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 16 лютого 2015 року.