Постанова № 43206327, 19.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа№ 910/109/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Данілова Т.О.

від ВДВС - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 (суддя Мандриченко О.В.)

за заявою про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

у справі № 910/109/14

за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Торговий Дім Поляков» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у задоволені скарги було відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що ухвалу прийнято з порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 та скаргу задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.03.2015 апелянту був поновлений строк на прийняття апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначена до розгляду на 19.03.2015.

В судове засідання з`явився представник відповідача та надала усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник апелянта та відділу ДВС в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату, через неможливість явки в судове засідання.

Колегія суддів, вивчивши доводи даного клопотання, вислухавши думку представника відповідача, вирішила в задоволені клопотання відмовити, враховуючи наступне.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника апелянта не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що представником позивача не було долучено до клопотання доказів неможливості явки в судове засідання на вказану дату, а відповідно до ст. 102ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі №910/109/14 позовні вимоги Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» 84 383,16 грн. основного боргу, 1626, 00 грн. 3% річних , а також судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Господарським судом міста Києва 18.04.2014 видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі №910/109/14.

24.04.2014 стягувач звернувся до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 910/109/14 від 18.04.2014, а також з вимогою накласти арешт на рахунки боржника.

28.04.2014 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва №910/109/14, виданого 18.04.2014.

Боржнику надано 7-ми денний строк на добровільне виконання наказу. Того ж дня державним виконавцем направлено запит до відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 5 (ДАІ), з метою отримання інформації щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів належних на праві боржнику.

10.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

29.09.2014 державним виконавцем до банківських установ направлено платіжні вимоги для примусового списання грошових коштів з рахунків боржника.

02.10.2014 державним виконавцем здійснено вихід за адресою реєстрації боржника, а саме: м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-А; боржника за вказаною адресою не розшукано. В приміщенні магазину під назвою «Поляна» знаходиться СП «Марком№. Зі слів керуючої магазину Макової О.В. місцезнаходження боржника ТОВ «Поляна Україна Груп» та його майна їй не відоме, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо майна зареєстрованого за боржником відсутні.

Як вбачається з пояснень представника ВДВС Шевченківського РУЮ, наданих в суді першої інстанції, виконавче провадження № 43119625 входить до складу зведеного виконавчого провадження № 44931949.

По зведеному виконавчому провадженню № 44931949 державним виконавцем винесено постанову від 10.07.2014 про арешт коштів боржника на загальну суму у розмірі 952 429,88 грн.

Згідно відповіді УДАІ м. Києва, за боржником зареєстровано транспортний засіб, на який 10.10.2014 накладено арешт та оголошено в розшук.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, мотивував її тим, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, накладення арешту на кошти та майно боржника з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є правом державного виконавця, а не обов`язком.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Статтею 57 вказаного закону передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як визначено частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України №512/5 від 02.04.2012, організацію розшуку майна боржника державний виконавець здійснює, зокрема, шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, банків, Державної автомобільної інспекції, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо.

Отже, зважаючи на зазначене, державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: прийняв до виконання виконавчий документ, відкрив виконавче провадження за ним, надав боржникові строк для добровільного виконання наказу, надсилав запити до державних органів, отримував на них відповіді, наклав арешт на кошти боржника та оголосив у розшук його майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

В п. 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.10 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» вказується, що в останньому абзаці пункту 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.02. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (з подальшими змінами) зазначено, що за результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби) виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Також, Господарський суд міста Києва правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника про зобов'язання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Петрусенко Ганну Олександрівну виконати вимоги клопотань стягувача від 24.04.2014 та від 20.05.2014, оскільки суд не вправі зобов'язати виконавчу службу вчиняти дії, які, в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження», можуть і повинні вчинятись лише державним виконавцем.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» викладена аналогічна позиція.

Частиною 7 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено, що для забезпечення реального виконання рішення суду, державний виконавець наділений правом провести опис, накласти арешт та вилучити майно боржника, при цьому в зазначеному вище Законі не передбачено обов'язку або права суду зобов'язувати державного виконавця на вчинення таких дій.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вище зазначене, та те, що скаржником не доведено суду факту бездіяльності відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ в місті Києві, яка виражена у неналежному виконані відділом примусового виконання рішень дій, які він повинен був і міг вчинити в силу покладених на нього зобов'язань згідно з чинним законодавством України, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дане питання вирішено всебічно та повно, ухвала винесена з дотриманням норм процесуального права є законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 у справі № 910/109/14- без змін.

Матеріали справи № 910/109/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов