Рішення № 43206198, 19.03.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015 Справа № 917/187/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик", проспект Пушкіна, буд. 55, кв. 238, м. Дніпропетровськ, 49006

до Публічного акціонерного товариства "Електромотор", вул. Фрунзе, буд. 155, м. Полтава, 36000

про стягнення 50 804,32 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача : не з'явилися;

від позивача : не з'явилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Електромотор" 50 804,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 13.01.2014 р. договору поставки № 4, з яких : 43 140,00 грн. основний борг, 4 030,34 грн. пеня за період з 16.09.2014 р. по 21.01.2015 р., 453,86 грн. три проценти річних за період з 16.09.2014р. по 15.12.2014 р. та 3 180,12 грн. інфляційні втрати за період з вересня по листопад місяць 2014 року включно.

Сторони представництво у судове засідання не забезпечили, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на них судом обов'язки, про що свідчать матеріали справи. При цьому явка представників сторін у судове засідання, що відбулося 19.03.2015 р., обов'язковою судом не визнавалася.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 24/02/15/1 від 24.02.2015 р. (вх. № 2756 від 02.03.2015 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 7 664,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 13.01.2014 р. договору поставки № 4, з яких : 4 030,34 грн. пеня за період з 16.09.2014 р. по 21.01.2015 р., 453,86 грн. три проценти річних за період з 16.09.2014 р. по 15.12.2014 р. та 3 180,12 грн. інфляційні втрати за період з вересня по листопад місяць 2014 року включно. В обґрунтування цієї заяви позивач посилався на сплату відповідачем суми основного боргу після пред'явлення даного позову до Господарського суду Полтавської області. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.03.2015 р. дану заяву прийнято до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції вказаної заяви позивача. При цьому судом враховано п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, позивачем було надіслано суду клопотання № 24/02/15/1 від 24.02.2015 р. (вх. № 2757 від 02.03.2015 р.) про розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. представник відповідача повідомив суд про сплату Публічним акціонерним товариством "Електромотор" суми основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

встановив :

13.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Електромотор" (покупець) було укладено Договір поставки № 4 (надалі - Договір, а.с. 9-11).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до специфікацій до цього Договору (п. 1.1 Договору);

- оплата товару здійснюється на умовах розстрочки платежу, сплачується покупцем в строк до 21 банківського дня після отримання товару покупцем на підставі виставленого рахунку (п. 3.6 Договору);

- сторона, що прострочила виконання зобов'язання за цим договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання (п. 4.3 Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2015 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та специфікаціями до нього (8.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім вищезазначеного товару на загальну суму 43 140,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої видаткової накладної № РН-0000368 від 15.08.2014 р.. Крім того, факт отримання товару відповідачем підтверджується також копією належним чином оформленої довіреності № 1156 від 13.08.2014 р. на отримання його представником -Щочкою Максимом Івановичем - від позивача товароматеріальних цінностей (а.с. 13-14). На виконання умов Договору позивачем був пред'явлений відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000496 від 13.08.2014 р. на оплату вищезазначеного товару (а.с. 12).

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отриманий ним товар в розмірі 58 634,88 грн., 02.10.2014 р. на адресу останнього позивачем було направлено претензію № 304/10/14 від 01.10.2014 р. про негайну сплату вищезазначеної заборгованості. Вищезазначена претензія була отримана представником відповідача 07.10.2014 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення № 3962101823838 про вручення поштового відправлення - претензії (а.с. 18).

Вищезазначена претензія залишена відповідачем без реагування, за даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару не виконав, заборгованість останнього складала 58 634,88 грн..

Після порушення провадження у даній справі відповідач провів розрахунки за отриманий товар, а саме : оплата у розмірі 13 140,00 грн. була проведена відповідачем 02.02.2015 р., дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 314 від 02.02.2015 р. (а.с. 45); оплата у розмірі 30 000,00 грн. була проведена відповідачем 10.02.2015 р., дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 407 від 10.02.2015 р. (а.с. 46).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог № 24/02/15/1 від 24.02.2015 р., вх. № 2756 від 02.03.2015 р.) про стягнення з відповідача 7 664,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 13.01.2014 р. договору поставки №4, з яких : 4 030,34 грн. пеня за період з 16.09.2014 р. по 21.01.2015 р., 453,86 грн. три проценти річних за період з 16.09.2014 р. по 15.12.2014 р. та 3 180,12 грн. інфляційні втрати за період з вересня по листопад місяць 2014 року включно.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 453,86 грн. трьох процентів річних за період з 16.09.2014 р. по 15.12.2014 р. та 3 180,12 грн. інфляційних втрат за період з вересня по листопад місяць 2014 року включно, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.3 Договору унормовано, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем своїх зобов'язань за п. 3.6 цього Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 030,34 грн. пені за період з 16.09.2014 р. по 21.01.2015 р. включно, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електромотор" (вул. Фрунзе, буд. 155, м.Полтава, 36000), ідентифікаційний код юридичної особи 05757966 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" (проспект Пушкіна, буд. 55, кв. 238, м.Дніпропетровськ, 49006), ідентифікаційний код юридичної особи 36493783 - 4 030,34 грн. пені, 453,86 грн. три проценти річних, 3 180,12 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.