Рішення № 43206161, 19.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2284/15-г 19.03.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс"

до Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державної казначейської служби України

про стягнення 11 788 500,00 грн.,

за участю Генеральної прокуратури України

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Солошенко Ю.І. за довіреністю № 10/2/2-36 вих-15 від 15.1.2015 р.;

від позивача: Лушко Н.С. за довіреністю № 28/02 від 02.02.2015 р.;

Ткаченко К.В. за довіреністю № 02/03-1 від 02.03.2015 р.;

від відповідача: Гладкий С.М. за довіреністю № 220/515/д від 29.10.2013 р.;

від третьої особи: Пальчик В.О. за довіреністю № 5-15/2-50 від 05.01.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України про стягнення 11 788 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за Договором № 286/3/14/169 від 10.10.2014 р. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2015 р.

18.02.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 19.02.2015 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи у засіданні подав пояснення по справі.

Ухвалою від 19.02.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 19.02.2015 р. оголошувалась перерва до 17.03.2015 р.

16.03.2015 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання 17.03.2015 р. прибув представник Генеральної прокуратури України та заявив про намір Генеральної прокуратури вступити у справу.

У судовому засіданні 17.03.2015 р. оголошувалась перерва до 19.03.2015 р., для надання прокурору часу на подання заяви про вступ у справу.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. прокурор подав заяву про вступ Генеральної прокуратури України у справу.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи підтримав позицію, викладену у поясненнях.

Прокурор проти задоволення позову заперечив та просив сплату судового збору покласти на позивача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок прострочення останнім поставки товару.

Представники позивача заперечили проти покладення судових витрат на позивача.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтекс" (надалі - позивач, Постачальник) та Міністерством оборони України (надалі - відповідач, Замовник) укладено договір № 286/3/14/169 на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (наділі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. Договору, Постачальник зобов'язується у 2014 році поставити Замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 2. Штани утеплені польові з тканини вибивної (камуфльованої)) (далі - товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі. Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижчевикладеною Специфікацією. Ціна товару з ПДВ складає: 20 325 000 (двадцять мільйонів триста двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (далі - матеріали), які встановленим порядком погоджуються з Замовником. Замовником погоджено виготовлення штанів утеплених польових з тканини верху вибивної (камуфльованої) арт. 2701. Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару, залежно від реального фінансування видатків Замовника.

Згідно з п. 5.1. Договору, товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації Договору ( п.1.2.).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі). До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна Постачальника; повідомлення-підтвердження. Відповідно до статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та зважаючи на п. 2.4. Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року № 309 Постачальник зобов'язаний надавати документи, які являються підставою для оплати товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття товару одержувачем (п.5.2.) у місцях поставки товару, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця, у якому відбулась поставка. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу Замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарядкою для даного здавального періоду без згоди Замовника.

10.11.2014 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 10.10.2014 р. № 286/3/14/169, відповідно до якої, зокрема, розділ IV «Порядок здійснення оплати» доповнено пунктом 4.3. наступного змісту:

« 4.3. З метою повного використання бюджетних асигнувань на 2014 рік, на підставі частини другої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»(зі змінами) та відповідно до вимог абзацу 11, п. п 1, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) та дозволу Головного розпорядника коштів від 28.10.2014 року №15638/з, Замовник здійснює попередню оплату товарів, що згідно з договором передбачається поставити протягом 2014 бюджетного року у розмірі, що не перевищує 30 відсотків суми договору, а саме 6 097 500,00 грн. на термін не більше одного місяця. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами» Постачальник зобов'язується надати Замовнику документи, що підтверджують фактичну поставку товарів у 20І4 році протягом 2-х робочих днів після завершення терміну поставки товарів, про що Сторонами складається акт звіряння фактично поставленого товару. Залишок невикористаних коштів Постачальник зобов'язується повернути на реєстраційний рахунок Замовника в Державній казначейській службі України не пізніше 30 діб від дати отриманої попередньої оплати».

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач свої зобов'язання за Договором виконав чином, поставивши відповідачу товар у період з 10.12.2014 р. по 16.01.2014 р. на загальну суму 20 325 000,00 грн., проте відповідачем оплата поставленого позивачем товару у повному обсязі здійснена не була, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 11 788 500,00 грн.

При цьому, відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути, не була зареєстрована у органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання, рахунки направлено Міністерству оборони України після закінчення 2014 бюджетного року, що суперечить п. 4.2. Договору та вимогам Бюджетного кодексу України.

Так, підтверджуючі документи які могли б стати підставою для оплати, надані Міністерству оборони України вже у наступному, 2015 році, отже, у зв'язку з порушенням позивачем порядку надання документів на оплату послуг, у Міністерства оборони України відсутні підстави для реєстрації зобов'язань.

Доводи відповідача щодо відсутності зареєстрованих бюджетних призначень у 2015 р. за Договором підтверджується поясненнями третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статті 614 Цивільного кодексу України, особа що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

25.12.2014 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 10.10.2014 р. № 286/3/14/169, відповідно до якої абзац перший пункту 10.1. розділу X викладено у наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 березня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення».

Таким чином, поставка товару позивачем здійснена протягом дії Договору, а поставлений товар підлягає оплаті відповідачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 229 цього ж Кодексу, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, відсутність бюджетних призначень не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суд відзначає, що поставка позивачем товару з простроченням у даному випадку не являється неправильними діями сторони, внаслідок яких виник спір у даній справі, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладення судового збору на позивача, а вказані обставини можуть бути лише підставою для відповідальності, прямо встановленої договором.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс" (03062, м. Київ, вул. Олександрівська, 45; код ЄДРПОУ 30435050) 11 788 500 (одинадцять мільйонів сімсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна