Ухвала суду № 43206017, 13.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13.03.2015Справа №910/5572/15-гСуддя Яковенко А.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю"Науково-виробнича підприємство "Укрсервісбуд"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про зобов'язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрсервісбуд» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання перерахувати грошові кошти на загальну суму 436 199,27 грн. за виставленими платіжними дорученнями.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява №б/н від 06.03.2015 (вх. №5572/15 від 10.03.2015) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Частинами 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Частиною 1 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Юридична особа відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Керівник підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджується: а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду; б) установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.

Суд звертає увагу заявника, що позовну заяву підписано особою, повноваження якої належним чином не підтверджені. З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано представником за довіреністю п С.І.Шохою.

До позовної заяви додано довіреність від 30.01.2013, відповідно до якої директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрсервісбуд» п. Н.Б.Присяжнюк уповноважує п. С.І.Шоху представляти інтереси товариства та діяти від його імені.

Проте серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні докази, які б станом день подання позову до суду підтверджували посадове становище п. Н.Б.Присяжнюк, як керівника позивача, як-то: наказ про призначення на посаду, протокол зборів про обрання на посаду, установчі документи юридичної особи, довідка з ЄДРПОУ, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, де було б зазначено керівника тощо.

Крім того, з переліку додатків, доданих до позовної заяви документів, жодних посилань на установчі документи або інші документи, що підтверджують посадове становище керівника товариства немає.

При цьому, п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що позовна заява підлягає поверненню, коли в позовній заяві відсутні відомості про прізвище та посаду керівника юридичної особи або до позовної заяви не додано належні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала цю заяву як представник позивача в господарському суді (ч. ч. 3-6 ст. 28 ГПК України), і на ці документи немає посилання.

Таким чином заявником не надано належних доказів, які станом на день подання позовної заяви до суду підтверджували посадове становище п. Н.Б. Присяжнюк, як директора позивача, з правом підписувати і видавати від імені товариства довіреності.

Підсумовуючи вищевикладене, позовна заява №б/н від 06.03.2015 (вх. №5572/15 від 10.03.2015) підлягає поверненню заявнику на підставі п. 1 ч. 1. ст. 63 ГПК України.

З 01.11.2011 вступив в законну силу Закон України «Про судовий збір» у ст. 1 якого зазначається, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збору встановлюються у розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080,00 грн.). За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1 218,00 грн.).

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Так, предметом поданого позову є зобов'язання відповідача, у відповідності до укладеного з ним Договору на розрахунково-касове обслуговування №32/148-Н від 08.04.2011, перерахувати певну (вказані у платіжних дорученнях) суму грошових коштів.

Фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним останньому майна, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.

Наведене також підтверджується й тим, що відповідно до статей 32.2 та 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачається сплата банком пені у встановленому законом процентному співвідношенні за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, зазначеного в дорученні клієнта на переказ грошових коштів.

У підпунктах 1.6 та 1.24 пункту 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» надано тлумачення, що документом на переказ є, зокрема, паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу та їх клієнтами для передачі доручень на переказ коштів, а переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Отже із наведеного тлумачення вбачається, що наслідком перерахування грошових коштів (виконання платіжного доручення) буде рух певної конкретної визначеної у дорученні суми грошових коштів, які відповідно можуть бути вартісно оцінені.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання виконати платіжні доручення на загальну суму 436 199,27 грн спрямовані на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці стосовно сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати, а отже такі позовні вимоги є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.

Звідси, враховуючи, що позов заявлено про зобов'язання завершити переказ коштів та виконання платіжних доручень позивача шляхом списання коштів з рахунку останнього на загальну суму 436 199,27 грн., то судовий збір підлягає сплаті у відсотковому співвідношенні до ціни позову, що в даному випадку становить 8 723,99 грн.

Між тим, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №92 від 05.03.2015 про сплату судового збору у розмірі 1218,00 грн., тобто у розмірі меншому ніж передбачено статтею 4 Закону України "Про судовий збір", що є порушення п. 3 ч.1 ст. 57 ГПК України.

Відповідно до п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірах.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимоги ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до суду з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України.

Керуючись п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63, Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя А.В.Яковенко