Рішення № 43205999, 23.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.15р. Справа № 904/268/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ", м. Запоріжжя

до Відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат", м. Часів Яр, Донец

про стягнення нестачі в розмірі 10692грн.25коп.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» звернулось до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з позовом про стягнення нестачі в розмірі 10692грн.25коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на залізничну накладну №51144731, згідно з якою відповідач 2 відправив на адресу позивача групу вагонів (№67182204, №65285256, №65698417) з піском формувальним; комерційний акт РА №003982/852 від 21.07.2014р., яким засвідчено неприбуття вагону №65698417 з піском формувальним вагою 69000кг. на станцію призначення; акт загальної форми №5587 від 18.07.2014р., згідно з якою вагон №65698417 був відчеплений на станції Микитівка через технічну несправність; специфікацію №7 від 07.07.2014р., рахунок-фактуру №28839 від 16.07.2014р., вагонний лист на маршрутну або групову відправку.

Посилаючись на норми статей 31, 110, 113 - 115, 130 Статуту залізниць, пункт 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855), позивач просить стягнути з відповідачів суму нестачі в розмірі 10692грн.25коп.

У відзиві Державного підприємства «Придніпровська залізниця» №Мюр-12 від 10.02.2015р. зазначено про незгоду з позовними вимогами на підставі положень п.п. 4 п. "е" ст. 111 Статуту залізниць України.

Відповідно до телеграми Державного підприємства «Донецька залізниця» від 03.02.2015р. вагон №65698417 був відчеплений на станції Микитівка через технічну несправність. До цього часу спірний вагон зі станції Микитівка не відправлений.

Починаючи з червня 2014р. станція Микитівка Державного підприємства «Донецька залізниця» перебуває на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади України.

Таким чином, відповідач-1 не може виконати зобов`язання з доставки вантажу через ведення активний бойових дій на ділянці Горлівка - Микитівка.

У відзиві Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» №12/2-83 від 10.02.2015р. також висловлена незгода з позовними вимогами.

Підприємством в повному обсязі виконані зобов`язання за договором №20/2013/1677 від 10.09.2013р. Згідно рахунку-фактури №28839 від 16.07.2014р. позивач мав сплатити вартість поставлених ресурсів в сумі 32565грн.24коп. Фактично позивачем на користь відповідача-2 сплачено 21710грн.16коп.

Згідно з положеннями чинного законодавства (ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт») перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В судовому засіданні від 03.03.2015р. представник позивача надав суду письмові додаткові пояснення, в яких зазначив, що Державним підприємством «Придніпровська залізниця» не надано суду сертифікат, виданий ТПП або інший документ, що належним чином засвідчує дію форс-мажорних обставин, за наявності яких залізниця може бути звільнена від відповідальності.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - покупець) та Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі - постачальник) був підписаний договір №20/2013/1677 від 10.09.2013р., згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вогнетривкі матеріали на умовах, передбачених цим договором.

Сторони визначили, що кількість, номенклатура та ціна ресурсів визначається в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.

В пункті 7 Специфікації №7 від 07.07.2014р. до договору №20/2013/1677 від 10.09.2013р. сторони узгодили, що датою поставки є дата календарного штемпелю станції відправлення в графі 56 «Календарний штемпель станції відправлення» залізничної накладної.

Згідно пункту 2 Специфікації №7 від 07.07.2014р. до договору №20/2013/1677 від 10.09.2013р. ресурси поставляються на умовах поставки FCA (ст. Часів Яр Донецької залізниці) залізничним транспортом відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010р.

На підставі вказаної специфікації постачальник відвантажив на адресу покупця групою вагонів №67182204, №65285256, №65698417 пісок формувальний за залізничною накладною №51144731.

Датою поставки ресурсів згідно залізничної накладної №51144731 є 16.07.2014р. З урахуванням положень пункту 3.5 договору, з цієї дати до покупця перейшло право власності на ресурси (пісок формувальний).

З матеріалів справи вбачається, що постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення суми нестачі в розмірі 10692грн.25коп. з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» м. Часів Яр через відсутність вини вантажовідправника в нестачі вантажу.

На станції призначення «Запоріжжя-Ліве» Придніпровської залізниці 21.07.2014р. був складений комерційний акт РА №003982/852, в якому зафіксовано фактичне прибуття 2 напіввагонів з вантажем «пісок формувальний» та неприбуття вагону №65698417 вага 69000кг. Згідно акту загальної форми №5587 від 18.07.2014р. станції Микитівка, вагон відчеплений через технічну несправність.

Як вбачається з акту загальної форми №5587 від 18.07.2014р., складеному на станції Микитівка, вагон №65698417 вага 69000кг з вантажем «пісок формувальний» відчеплений від групи через технічну несправність, буде надісланий за досиланням.

Характер такої несправності та опис обставин, за яких виявлена несправність, не вказано ані в комерційному акті РА №003982/852 від 21.07.2014р., ані в акті загальної форми №5587 від 18.07.2014р.

Стаття 31 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (із змінами та доповненнями), покладає на залізницю обов'язок подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до статей 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж в пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Статтею 110 Статуту залізниць визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За статтею 117 Статуту вантаж вважається втраченим, якщо його не було видано одержувачу на вимогу останнього протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня прийняття вантажу до перевезення. При цьому, одержувач не повинен доводити місце та обставини втрати перевізником вантажу.

У випадках відвантаження матеріальних цінностей маршрутом або групою вагонів за однією накладною, неприбуття на станцію призначення одного чи кількох вагонів слід розглядати як недостачу, а не втрату вантажу.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

В матеріалах справи наявний є комерційний акт РА №003982/852 від 21.07.2014р., в якому вказано про фактичне прибуття 2 напіввагонів з вантажем «пісок формувальний» та неприбуття вагону №65698417 вага 69000кг.

Пункти 105 та 114 Статуту залізниць встановлюють, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць та окремими договорами.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Не заперечуючи відносно нестачі вантажу, відповідач 1 посилається на звільнення від відповідальності на підставі п.п. 4 п. "е" ст. 111 Статуту залізниць України.

Підпунктом 4 пункту «е» статті 111 Статуту дійсно передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання на цей пункт з наступних підстав.

Суд зазначає, що вагони №67182204, №65285256, які слідували згідно залізничної накладної №51144731 в одній групі з вагоном №65698417, надійшли 21.07.2014р. на станцію призначення «Запоріжжя-Ліве».

Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014р., настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчує сертифікат, виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідач 1 не надав суду такий документ на підтвердження своїх заперечень

За положеннями статей 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Дійсна вартість вантажу міститься в специфікації №7 до договору №20/2013/1677 від 10.09.2013р., рахунку-фактури №28839 від 16.07.2014р.

Природна втрата, вирахувана на підставі пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. (Зареєстрований: Мін'юст України, 24.11.2000 за №862/5083), в даному випадку дорівнює 1035кг.

Вартість вантажу, який знаходився у вагоні №65698417, становить 10692грн.25коп. (67965кг х 131грн.10коп.=8910грн.21коп.; 8910грн.21коп. х 20%ПДВ=1782грн.04коп.; 8910грн.21коп. + 1782грн.04коп.=10692грн.25коп. (з ПДВ)).

Як свідчать матеріали справи, залізницею прийнято вантаж до перевезення без жодних зауважень та претензій до маси, стану вантажу згідно залізничної накладної, отже, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми нестачі в розмірі 10692грн.25коп. з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ.

Судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору, на підставі норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 1.

Керуючись нормами Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (із змінами та доповненнями), Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855), Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. (Зареєстрований: Мін'юст України, 24.11.2000 за №862/5083), статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» м. Запоріжжя до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ та Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» м. Часів Яр про стягнення суми нестачі в розмірі 10692грн.25коп. - задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення суми нестачі в розмірі 10692грн.25коп. з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» м. Часів яр

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код - 01073828, місцезнаходження - 49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» м. Запоріжжя (Ідентифікаційний код 00191230, місцезнаходження - 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72) суму нестачі в розмірі 10692грн.25коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

В судовому засіданні від 17.03.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 23.03.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова