Постанова № 43205984, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2015 року 13:38 год. № 826/723/15

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1Суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осібвідповідача-2Суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановичапровизнання бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 09.12.2014 р.)

від відповідача-1: Музичук Л.В. (довіреність № 09-14688/14 від 01.12.2014 р.)

від відповідача-2: Чуб М.В. (довіреність № 15/07 від 28.01.2015 р.)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 26.02.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача-1 Суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відповідача-2 Суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича, про визнання бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2015 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/723/15 та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві позивачка просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування щодо не включення позивача до Переліку вкладників та Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- визнати нечинним рішення відповідачів щодо не включення позивача до Переліку та Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Однак, в судовому засіданні 26.02.2015 р. представником позивача було подано до матеріалів справи заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивачка просить суд:

- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність відповідача-2 Уповноваженої особи Гончарова Сергія Івановича щодо не включення позивача ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність відповідача-1 Суб'єкта владних повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних щодо не включення позивача ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача 2 Уповноважену особу Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1, стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-1 Суб'єкта владних повноважень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- компенсацію витрат на сплату судового збору у розмірі 73,08 грн. присудити на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

В обґрунтування наведених (змінених) позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачами було необґрунтовано та протиправно відмовлено позивачці ОСОБА_1 у її законному праві на включення до Переліку вкладників та Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, натомість як у даному випадку, відповідачі, на думку позивача, безпідставно посилаються на підстави нікчемності правочину (договору банківського вкладу), перевищуючи при цьому свої повноваження та порушуючи норму прямої дії - ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідачами, у свою чергу, до матеріалів справи були надані письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 26.02.2015 р. представники відповідачів проти задоволення змінених позовних вимог позивачки також заперечили повністю, зазначивши при цьому, що з урахуванням висновків Комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів) та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014 р., уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» наказом від 18.11.2014 року № 6 було визнано нікчемними правочини (договори), згідно переліку, серед яких зокрема договір банківського вкладу позивачки ОСОБА_1, та під час перевірки, зокрема, було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивачки, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунків групи інших клієнтів, що підтверджується відповідною довідкою, а отже, всі дії працівників банку (ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»), які відображені в довідці про рух коштів, як повернення коштів за депозитними вкладами, є незаконними та направленими на протиправне створення штучного обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за вкладами за рахунок держави.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 уклала з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» № 42875 від 27.06.2014 року.

На виконання п.2.3.1.цього Договору про вклад позивачка внесла готівкою на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошті в сумі 14 400,00 доларів США (чотирнадцять тисяч чотириста доларів США 00 центів), підтвердженням чого є квитанція № ТR.57172.17396.281 від 27.06.2014 року.

Як також зазначає позивачка у своїй позовній заяві, оголошення про введення Тимчасової адміністрації Банку на строк з 15.08.2014 р. по 15.11.2014 р. було розміщено на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 15.08.2014 року, а тому позивачка (за її твердженням) не мала можливості знати про це та про постанову Правління НБУ від 14.08.2014 року № 491 «Про внесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних».

З даного приводу, як наголошує позивачка, при намаганні нею вчинити відповідні дії щодо включення її до Переліку вкладників та Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідачами було протиправно відмовлено їй реалізації даного права, посилаючись на підстави нікчемності правочину (договору банківського вкладу), перевищуючи при цьому, на переконання позивачки, свої

Враховуючи зазначене, позивачка звернулася за захистом своїх порушених, на її думку, прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки, зважаючи зокрема на наступне.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, також встановлюється Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 07.09.2012 № 1548/21860 (далі - Положення Фонду) розробленого відповідно до Закону.

Діяльність банків України регулюється ЦКУ, Законом України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III від 7 грудня 2000 року із змінами та доповненнями , банківським законодавством, законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів, саме Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (надалі - Положення) затверджене Постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 із змінами та доповненнями та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 р. за № 1590/21902.

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність», або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких зокрема з поміж інших згідно пункту 12 частини першої статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» належить віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Згідно статті 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних

банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Частиною 6 статті 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону.

Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено обов»язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України та у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України регулює діяльність банків у випадку віднесення банку до категорії проблемних згідно нормативно-правових актів Національного банку України.

Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Саме , Глава 5 Положення регулює призначення куратора банку в тому числі пов'язані з цим питання.

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення).

Згідно п.п.5.2., 5.3., Положення, Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.

Куратор банку призначається наказом Національного банку України з числа службовців Національного банку, які мають вищу економічну або юридичну освіту(п.5.4.-Положення) та наділений всіма правами та обов»язками відповідно до Положення.

Національний банк України інформує про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці банк та Фонд гарантування,філію іноземного банку та іноземний банк. Повідомлення Національного банку має містити підстави віднесення філії іноземного банку до категорії проблемних, а також вимогу до філії іноземного банку та іноземного банку про безумовне усунення допущених порушень і приведення діяльності філії іноземного банку у відповідність до вимог законодавства України.

Розділом ІV. Положення визначено загальні вимоги до плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку , план фінансового оздоровлення/програма капіталізації банку, який затверджується правлінням та радою банку та строк виконання плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку, який не може перевищувати 180 днів. Самим банком проводяться заходи для його фінансового оздоровлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Національний банк України розглядає отримані заходи (план фінансового оздоровлення) та в разі потреби надає обґрунтовані зауваження, які банк (філія іноземного банку) зобов'язаний(а) урахувати.

Банк (філія іноземного банку) має право внести пропозиції щодо зміни строків (що не може перевищувати 180 днів з дня віднесення банку/філії іноземного банку до категорії проблемних) виконання окремих заходів та/або зміни переліку заходів, залежно від проблем, що можуть виникнути під час їх виконання ( п.12.7.Положення).

Банк (філія іноземного банку) зобов'язаний(а) повідомляти Національний банк України про результати виконання ним (нею) заходів (плану фінансового оздоровлення)-п.12.8.Положення).

Заходи (план фінансового оздоровлення) є завершеними в разі виконання банком (філією іноземного банку) своїх зобов'язань, у тому числі дотримання економічних нормативів, порядку формування і зберігання обов'язкових резервів, формування в повному обсязі резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (п. 12.9. Положення)

Національний банк України приймає рішення про визнання діяльності банку (філії іноземного банку) такою, що відповідає законодавству України, у разі:

дострокового виконання банком (філією іноземного банку) прийнятих на себе зобов'язань - за умови подання банком (філією іноземного банку) відповідного клопотання та документів, що підтверджують усунення порушень у діяльності банку (філії іноземного банку), виконання банком (філією іноземного банку) заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до банківського законодавства;

приведення банком (філією іноземного банку) своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України у визначені строки.

Рішення про визнання діяльності банку (філії іноземного банку) такою, що відповідає законодавству України, приймає Правління Національного банку України (п.12.11. Положення).

Згідно п.12.12. Положення Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Банку ( філії іноземного банку) в разі не приведення Банком (філією іноземного банку) своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства протягом установленого статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» строку.

У разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії проблемних, неплатоспроможних та ліквідації його, наступні дії щодо функціонування банку регулюються також Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі-Закон).

Відповідно до ст.26 Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Як підтверджується наявними у справі доказами, Постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 410/БТ ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» було віднесено до категорії проблемних.

В зазначеній постанові НБУ вказується, що ПАТ «КБ «УФС» порушує вимоги Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 р.

На підставі постанови Правління НБУ від 14.08.2014 року № 491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 14.08.2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС»), код ЄДРПОУ 26444836 , МФО 377777, місцезнаходження: проспект Миру, 56, м. Донецьк, 83050, Україна.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» було призначено провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ від 23.02.2012 року (надалі також - Закон № 4452-VІ), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зокрема (у даному випадку), Уповноваженою особою Фонду було вжито заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемних, для чого Наказом від 30.10.2014 року було створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів).

За результатами роботи вказаної Комісії, 10.11.2014 року було складено протокол, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, та який є невід'ємною частиною Протоколу.

З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014 р., Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» наказом від 18.11.2014 року № 6 було визнано нікчемними правочини (договори), згідно переліку, серед яких окрема договір банківського вкладу позивачки ОСОБА_1.

Так, під час перевірки, зокрема було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивачки, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунків групи інших клієнтів, що підтверджується відповідною довідкою. (Прізвища вказаних клієнтів становлять банківську таємницю в розумінні ст. ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Таким чином, з рахунків вказаних клієнтів, розмір коштів яких становив 9 042 360,00 Доларів США, сума «надходила» на рахунки відкриті на ім'я позивачки та інших довірених осіб, що підтверджується відповідною довідкою, наданою Уповноваженою особою.

Крім того, на підтвердження протиправних дій посадових осіб Банку слід зауважити, що відповідно до п. 7 постанови Правління НБУ № 328 від 30.05.2014 р., уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України та не допускати обмежень щодо переказу коштів в іноземній валюті, що належать клієнтам, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.

Таким чином, як наголосили представник Уповноваженої особи та Фонду всі дії працівників Банку, які відображені в довідці про рух коштів, як повернення коштів за депозитними вкладами, є незаконними та направленими на протиправне створення штучного обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за вкладами за рахунок держави.

До того ж, відповідно до наявних матеріалів справи, фінансовий стан Банку був таким, що зняти кошти було просто неможливо, оскільки в банку були відсутні готівкові кошти, що також може бути підтверджено відповідною довідкою.

Викладені вище обставини зокрема підтверджуються висновками, які наведені в постанові Правління НБУ від 15.07.2014 року № 410/БТ.

Крім того, 31 березня 2014 року Управлінням Національного банку України в Донецькій області було прийнято рішення № 10БТ «Про застосування до ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій».

Згідно п. 2 вказаного рішення, до банку ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» були застосовані заходи впливу щодо обмеження залучення вкладів (депозитів) від фізичних і юридичних осіб, здійснення інших активних операцій, у тому числі з іншими фінансовими інструментами, залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, тощо.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача - 1 та відповідача - 2, що укладаючи правочин 27.06.2014 року № 42875 Банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою для визнання зазначених договорів вкладу нікчемними.

Положеннями Закону № 4452-VІ чітко не визначено порядку дій, згідно якого уповноважена особа має дотримуватись процедури щодо визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі в силу своєї правової природи та норми закону, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише встановити. Саме тому, у Законі зазначено, що Уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких правочинів, які є нікчемними.

У зв'язку з цим, позивачку листом було поінформовано, що договір банківського вкладу між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_1 від 27.06.2014 року № 42875, є нікчемним відповідно до положень ст. 38 Закону № 4452-VІ, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо сторона посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам. Згідно з п. 18 вказаної Постанови, нікчемними є правочини, які спрямовані на незаконне використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності або заволодіння такої власності.

В даному випадку, включення певного вкладника банку до повного переліку вкладників, а потім і до загального реєстру означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як компенсації за вкладом в банку, проте як позивачка на час розгляду справи (згідно наявних у справі доказів та норм наведеного законодавства) не набула такого права та не має законних підстав для включення її до такого повного переліку, з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Оскільки правочини щодо відкриття рахунку та внесення коштів на цей рахунок є нікчемними в силу закону (порушують публічний порядок; спрямовані на протиправне заволодіння майном), то позивачка (кошти на рахунок якої у Банку надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунків групи інших клієнтів) - не має, на переконання суду, такого визначеного законом поняття, як вкладу в банку, та відповідно не є вкладником банку (а може бути учасником схеми з дроблення великих вкладів інших осіб, на яких не розповсюджуються норми щодо повернення коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на більш маленькі вклади з метою реалізації плану по поверненню за рахунок Держави коштів, які фактично не належать позивачці, а є коштами інших фізичних чи юридичних осіб, та щодо яких законодавством встановлені інші процедури їх повернення).

Враховуючи зазначене, на переконання суду, грошові суми, про які зазначено у позовній заяві, на час розгляду адміністративної справи, не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як на цьому наполягає позивачка, оскільки, як було зазначено відповідачами, підготовлені матеріали та скеровані до МВС України за результатами матеріали які містять ознаки кримінального правопорушення, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040017478.

В даному випадку, кошти, про які вказано у позовній заяві, є звичайною кредиторською заборгованістю, порядок виплати якої регламентовано ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та Фонд гарантування вкладів не проводить виплати таких коштів.

Таким чином, згідно наявних у справі доказів та норм наведеного законодавства, позивачка є тією особою, що не набула права на час розгляду справи на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак, вказана вище особа правомірно не була включена відповідачами до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З приводу зазначеного спору, з наявних матеріалів справи також вбачається наступне.

У даному випадку, відповідач-2 вважає, що при укладанні правочину від 27.06.2014 року № 42875, працівники Банку мали злочинний умисел.

З цього приводу, Уповноваженою особою Фонду 26.11.2014 року було подано заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів, в якій зазначено, що операції виконувались за домовленістю вкладника або власника рахунку із значними коштами, який подрібнював свій великий вклад або перераховував кошти на вкладний рахунок, з працівниками банку. Дані дії відбувались з метою отримати гроші не від Банку і не за рахунок Банку, а саме від Фонду гарантування вкладів і за рахунок саме Фонду, тобто в першу чергу - за рахунок Держави. Також, слід прийняти до уваги факт, що ідентифікація багатьох клієнтів була здійснена в неробочий час (в т.ч. у вихідні дні).

Як наголошує відповідач-1, фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на депозитному/поточному рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати «перерахування» коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде «отримувати» ці кошти на свій рахунок. Таким чином, грошовий вклад/рахунок із значною сумою подрібнювався або розподілявся на суми до 200 000 гривень і цими подрібненими частками фактично «перекидався» на рахунки інших фізичних осіб.

Внаслідок таких дій власник значного депозиту отримав значну перевагу перед іншими кредиторами Банку, що є порушенням п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VІ та є додатковою підставою для визначення нікчемними таких правочинів.

З урахуванням таких фінансових операцій (нікчемних правочинів), було штучно створено ситуацію, за якою у Фонду виникає зобов'язання відшкодовувати депозит за рахунок бюджетних коштів у розмірі, який не перевищує суму обмежену розміром 200 000 гривень.

Зокрема, в даній заяві про вчинення кримінального правопорушення, відповідачем-2 було викладено всі факти нікчемних правочинів, які не мають жодного реального характеру добросовісних правовідносин.

Так, за результатами розгляду вказаної заяви про злочин, правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження № 12014100040017478, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Виявлені факти свідчать про те, що за договором банківського вкладу № 42875, укладеного між Банком і позивачкою 27.06.2014 року, Банк взяв на себе зобов'язання, виконати які він був реально не спроможний (наявний умисел Банку).

Тобто, оскільки реальних (власних) коштів позивачкою не вносилось, про що було відомо працівникам банку, то укладання договору банківського вкладу та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивачки, було здійснено з ігноруванням фінансового стану банку, що сприяло приведенню банку до неплатоспроможності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до Закону і нормативно-правових актів Фонду.

З метою збереження активів банку, запобіганню втрати його майна уповноважена особа, відповідно до частини другої статті 38 Закону, протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених у частині третій вказаної статті.

Частиною третьою статі 38 Закону встановлений вичерпний перелік підстав, відповідно до яких правочини можуть бути визнані нікчемними.

При цьому, уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (частина четверга статті 38 Закону).

Зважаючи на таке, наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивачки, оскільки в даному випадку відповідачами не було порушено законних прав та інтересів позивачки на час розгляду справи, про які остання зазначає у своїй позовній заяві, та вказані відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, натомість як сама позивачка, будучи про це обізнаною, приймала участь в укладені нікчемних правочинів (банківського договору вкладу, а насправді - дроблення рахунків інших клієнтів банку) з метою відшкодування за рахунок Державних коштів (коштів Фонду гарантування вкладів) сум вкладів, що фактично не належали самій позивачці.

Також слід зазначити, що позивач зможе захистити свої права після з'ясування всіх обставин, правоохоронними органами, за вищезазначеним Договором.

На підтвердження протиправних дій посадових осіб Банку слід зауважити, що відповідно до п. 7 постанови Правління НБУ № 328 від 30.05.2014 р., уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України та не допускати обмежень щодо переказу коштів в іноземній валюті, що належать клієнтам, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, грошові суми, про які зазначено у позовній заяві, на час розгляду адміністративної справи, не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як на цьому наполягає позивачка, оскільки, як було зазначено відповідачами, підготовлені матеріали та скеровані до МВС України за результатами матеріали які містять ознаки кримінального правопорушення, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040017478.

Проаналізувавши чинне законодавство та докази по справі, суд прийшов до висновків, що вимога у позовній заяві стосовно визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи та зобовязання включити Уповноважену особу до переліку вкладників позивача не може бути задоволена судом, оскільки на час розгляду справи правоохоронні органи з'ясовують правомірність укладення договору вкладу. Відповідно не можуть також бути задовлені судом і інші вимоги позивача, оскільки вони є передчасними з огляду на те, що не було задовлено вимогу щодо включення позивача до переліку вкладників, що мають право на відшкодування за рахунок Фонду.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачка не довела суду обґрунтованість заявлених нею позовних вимог, так як вони спростовуються наявними матеріалами справи та нормами наведеного законодавства (запереченнями наданими відповідачами).

Зважаючи на що, суд дійшов до висновку про наявність підстав в тому числі і у зв'язку з відсутністю на час розгляду справи в адміністративному суді інформації щодо спростування правоохоронними органами порушень вимог чинного законодавства при укладанні договору вкладу ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» від 04.07.2014 № 43779 про відмову в адміністративному позові.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва-

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 23.03.2015