Ухвала суду № 43205872, 11.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3145/14

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Ступакової І.Г.

Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївського слідчого ізолятору управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про зобов'язання сплатити одноразову грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Миколаївського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі СІЗО) про зобов'язання сплатити одноразову грошову допомогу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він працював в органах внутрішніх справ з 1 жовтня 1987р. по 11 червня 2001р. звідки звільнився за власним бажанням. З жовтня 2013р. працював у Миколаївському СІЗО звідки звільнений на пенсію у травні 2014р. Звернувшись до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, отримав відмову, а тому, посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014р. позов задоволено.

Зобов'язано Миколаївський слідчий ізолятор управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області сплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в сумі 14816грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога у зв'язку із виходом на пенсію осіб, звільнених з військової служби, виплачується за усі календарні роки останньої та попередньої служби виключно у разі не набуття особою, при попередньому звільненні права на отримання такої допомоги. Тому, відмовляючи позивачу у виплаті такої допомоги, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.10.1987р. по 11.06.2001р. звідки був звільнений за власним бажанням в запас Збройних Сил України.

Відповідно до довідки Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 30.05.2014р. за№16/15-5523 одноразова грошова допомога при звільненні з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 не виплачувалась(а.с.9).

У жовтні 2013р. позивач поступив на службу до Миколаївського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області.

Згідно із наказом Миколаївського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області від 20.05.2014р. за №23 о/с, позивач звільнений за віком у запас ЗС України, а вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить: 16 років 3 місяці 18 днів(а.с.10).

Звернувшись до відповідача із вимогою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням зі служби з Миколаївського СІЗО, отримав лист від 13.08.2014р. яким йому відмовлено у виплаті такої допомоги (а.с.4).

Перевіряючи правомірність відмови відповідача від виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як зазначено ст.9 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також, відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Виходячи з вищенаведеного, грошова допомога виплачується за усі календарні роки останньої та попередньої служби виключно у разі не набуття особою, при попередньому звільненні права на отримання такої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, одноразову грошову допомогу позивачеві виплачено не було з попереднього місця роботи, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про неправомірну відмову відповідача у виплаті ОСОБА_2 допомоги за період його календарної служби з урахуванням періоду попередньої служби.

В доводах апеляційної скарги Миколаївське СІЗО посилається на невірне визначення відповідача по справі, вважаючи, що належним відповідачем є УМВС України в Миколаївській області.

Стаття 52КАС України зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Аналізуючи наведене, судова колегія зазначає, що посилання Миколаївського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області в апеляційній скарзі про заміну їх іншою особою (належним відповідачем) повинне було мати місце у суді першої інстанції.

Таким чином, при подачі позовної заяви ОСОБА_2 правильно встановив особу відповідача, оскільки виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог діючого законодавства України, повинен здійснювати Миколаївський слідчий ізолятор управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, про те, що зазначені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївського слідчого ізолятору управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді І.Г. Ступакова

О.В. Лукянчук