Постанова № 43205723, 26.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 804/2670/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ільков В.В.,

при секретарі: Мофі І.В.,

за участю:

представника позивача Воронова Ю.В.,

представника відповідача Шеремета В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0004872203 від 29.09.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

-визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0007561501, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 3573 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 1878 гривень, а загалом на суму 5360 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" відповідачем було складено акт перевірки № 2315/04-62-22-3/36093812 від 20.08.2014 року, згідно висновку якого були встановлені такі порушення:

п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 3573 гривні : за березень 2014 року - на суму 3173 гривень та за квітень 2014 року - на суму 400 гривень. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014р. №0004872203, з якими позивач не погоджується та вважає такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та прийняте з порушенням вимог, встановлених ПК України. Здійснення господарських операцій з питання придбання ТМЦ з підприємствами - ТОВ "Елтекс" та ТОВ «Вторметалінвест» підтверджуються первинними документами. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку, транспортування товару здійснювалось власноруч, так як він малогабаритний.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що товар малогабаритний і не потребує спеціального транспорту для транспортування.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та зазначив, що господарські операції є нереальними та невідбувались.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" зареєстровано 22.08.2008 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та зперебуває на обліку платників податків у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником ПДВ.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято наказ від 07.08.2014 року за №1329 про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» (код ЄДРПОУ 36093812) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Вторметалінвест» (код ЄДРПОУ 37088426) за квітень, травень 2014 року та ТОВ «Елтекс» (код ЄДРПОУ 37812896) за травень 2014 року протягом п'яти робочих днів в термін з 07.08.2014 року. Крім того, разом із вищезазначеним наказом також направлялось повідомлення про запрошення платника податків, зборів, платежів або його представників до органу доходів і зборів від 07.08.2014 року №14590/10.

Позивачем у відповідь на повідомлення від 07.08.2014 року №14590/10 були надані належним чином завірені копії таких документів:

-податкові накладні від 15.04.2014 року за №158; від 12.05.2014 року за №121;

-видаткові накладні від 15.04.2014 року за №158; від 12.05.2014 року за №121;

-рахуноки фактури від 15.04.2014 року за №158; від 12.05.2014 року за №121/06;

-банковські виписки від 13.05.2014 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2014 року за № 2315/04-62-22-3/36093812, у якому встановлені такі порушення:

-п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 3573 гривень за березень 2014 року на суму 3173 гривень та за квітень 2014 року на суму 400 гривень.

Позивач не погодившись з прийнятим актом перевірки від 20.08.2014 року за № 2315/04-62-22-3/36093812 подав письмові заперечення Начальнику Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які рішенням контролюючого органу залишено без змін.

29.09.2014 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту від 20.08.2014 року за № 2315/04-62-22-3/36093812 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення:

- № 0004872203, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу II ПК України та відповідно до п.132.1 ст.123 розділу 2 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в сумі 3573 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1787 гривень.

У судовому засіданні з'ясовано, що оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість внаслідок виявлення порушень, допущених ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Вторметалінвест» за квітень, травень 2014 року та ТОВ «Елтекс» за травень 2014 року.

Судом встановлено, що факти поставки від ТОВ «Елтекс» податку на додану вартість ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» по взаємовідносинам з ТОВ «Елтекс» не включено до складу податкового кредиту та не відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним з декларації з ПДВ за травень 2014 року, про що у судовому засіданні зазначив представник відповідача.

Також відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних встановлено отримання ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» від ТОВ «Вторметалінвест» податкові накладні за червень 2014 року , які включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність господарських операцій на підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя від 10.07.2014 року №59/08-25-22-011/37088426, за висновками якого встановлено неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку із встановленими фактами «маніпулювання» даними податкової звітності, зокрема відсутністю будь-яких первинних документів, які б підтверджували факти оплати, транспортування, зберігання та якість придбаних товарів у ТОВ «Вторметалінвест» за березень, квітень 2014 року .

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

-податкові накладні від 15.04.2014 року за №158; від 12.05.2014 року за №121;

-видаткові накладні від 15.04.2014 року за № РН-158; від 12.05.2014 року за №РН-121;

-рахуноки фактури від 15.04.2014 року за №СФ-158/05; від 12.05.2014 року за №СФ-121/06;

-банковські виписки від 13.05.2014 року.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Згідно з тверджень відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 року N 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Однак, представник позивача пояснив у судовому засіданні, що у видаткових накладних від 15.04.2014 року №РН-158 та від 12.05.2014 року №РН-121 вказаний товар, а саме: шайби та болти за своїми розмірами є малогабаритними, тому не потребують вантажного перевезення, а перевозились власноруч.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач в акті № 2315/04-62-22-3/36093812 від 20.08.2014 року щодо відсутності факту передачі товарів від продавця до покупця, в тому числі і у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних є не встановленими та недоведеними.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Також, зважаючи на той факт, що шайби та болти -є малогабаритними і не потребуть спеціального транспортного зособу для перевезення.

На підставі викладеного, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Вторметалінвест»,ТОВ «Елтекс» здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Вторметалінвест»,ТОВ «Елтекс». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Крім того, слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що висновок податкового органу про порушення положення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 3573 гривень за березень 2014 року на суму 3173 гривень та за квітень 2014 року на суму 400 гривень, встановлені у акті перевірки не відповідають встановленим по справі обставинам.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 року за № 0004872203 прийняте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню, а не визнанню недійсним одночасно.

Така правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодуванню із Державного бюджету України на користь ТОВ "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" підлягає частина здійснених ним і документально підтверджених судових витрат у розмірі 182 грн. 70 копійок.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від за №0004872203 від 29.09.2014р. задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №0004872203, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 3573 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1878 грн., загалом на суму 5360 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" судовий збір у розімірі 182,70 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року

Суддя В.В Ільков