Рішення № 43205661, 16.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа № 911/409/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 64573,84 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду Київської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач) про стягнення 64573,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач у зв'язку із здійсненням страхової виплати за страховим випадком отримав право, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, у зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 64573,84 грн., з яких: 49000,00 грн. боргу, 5530,96 грн. пені, 1047,12 грн. 3% річних та 8495,76 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 р. порушено провадження у справі № 911/409/15 та призначено її до розгляду на 02.03.2015 р.; витребувано від МТСБУ інформацію стосовно полісу серії АВ № 7667500, що діяв станом на 30.01.2013 р., за яким забезпечено транспортний засіб ВАЗ 21063 р.н. 88123АН. Ухвалою суду від 02.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.03.2015 р.

23.02.2015 р. через відділ діловодства суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-28/4899 від 18.02.2015 р. (вх. № 4044/15) з витребуваною інформацією.

11.03.2015 р. через відділ діловодства суду надійшли пояснення Позивача б/№, б/дати (вх. № 5478/15) по суті позову.

16.03.2015 р. у судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, Відповідачем відзиву на позов суду не надано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 16.03.2015 р. після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 р. між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) та Большаковою Оленою Леонтіївною (далі також - «Страхувальник») був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 42а/12дп/г (далі - Договір), згідно якого об'єктом страхування є транспортний засіб Skoda Octavia A5, д.н.з. АЕ0620СТ.

30.01.2013 р. на а/ш Знам'янка - Луганськ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Skoda Octavia A5, д.н.з. АЕ0620СТ під керуванням Большакової О.Л. та транспортного засобу ВАЗ 21063, д.н.з. 88123АН, під керуванням Рибак Л.В.

Відповідно до постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.03.2013 р. у справі № 183/1110/13-п, Рибак Л.В. було визнано винною у вчиненні зазначеного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia A5, д.н.з. АЕ0620СТ, пошкодженого внаслідок ДТП, відповідно до Звіту № ZA150213 автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку від 15.02.2013 р. склала 61600,53 грн.

Згідно ремонтної калькуляції та рахунку-фактури № 0000011624 від 18.02.2013 р., вартість ремонту транспортного засобу Skoda Octavia A5, д.н.з. АЕ0620СТ склала 56758,19 грн., з ПДВ.

20.03.2013 р. Позивачем на підставі страхового акту № 1.001.13.00959/VESKO9643 від 18.03.2013 р.. згідно платіжного доручення № 18188 від 20.03.2013 р. було виплачено страхове відшкодування у сумі 54080,97 грн. (за виключенням безумовної франшизи).

Таким чином, в результаті настання страхового випадку (ДТП) та виплати Позивачем страхового відшкодування, вартість матеріального збитку ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» склала 54080,97 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача шкоди в порядку регресу є правомірною та документально підтвердженою.

Згідно матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача з регресною вимогою від 21.01.2014 р. № 470/26/ЦВ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, проте вказана вимога була залишена Відповідачем без реагування.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована в ТДВ «СК «Провіта» відповідно до страхового полісу Відповідача серії АВ 7667500, ліміт відповідальності страховика за шкоду майну становить 50000,00 грн., франшиза за вказаним полісом становить 1000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач визначив суму матеріальної шкоди в розмірі 49000,00 грн., зокрема з урахуванням ліміту відповідальності Відповідача та франшизи за полісом АВ 7667500.

За таких обставин суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача матеріальної шкоди в сумі 49000,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, отже підлягає задоволенню повністю.

Крім цього Позивачем з посиланням на приписи п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заявлено до стягнення з Відповідача пеню в розмірі 5530,96 грн. за прострочення строку виконання зобов'язання по виплаті суми страхового відшкодування.

Дослідивши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Положення п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки вказана норма регулює відносини безпосередньо страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.09.2012 р. у справі № 4/17-3520-2011.

Отже, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Таким чином, оскільки ані Цивільним кодексом України, ані Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (в даному випадку пенею), а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5530,96 грн. пені задоволенню не підлягає.

Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язання по виплаті суми страхового відшкодування, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 1047,12 грн. 3 % річних та 8495,76 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2013 р. у справі № 5011-16/11067-2012.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, 21.01.2014 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу № 470/26/ЦВ про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 530 ЦК України Відповідач повинен був сплатити Позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи те, що станом на момент звернення Позивача до суду Відповідач суму страхового відшкодування не виплатив, надані Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовано здійснені за період з 28.04.2014 р. по 12.01.2015 р. та є арифметично вірними, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1047,12 грн. 3 % річних та 8495,76 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7; код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 1047 (одну тисячу сорок сім) грн. 12 коп. 3% річних, 8495 (вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 76 коп. інфляційних втрат та 1656 (одну тисячу шістсот п'ятдесят шість) грн. 36 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 5530,96 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення та підписання рішення 23.03.2015 р.

Суддя С.Ю. Наріжний