Постанова № 43205637, 17.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 820/18994/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. по справі № 820/18994/14

за позовом Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Рубіжанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, в якому просив суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 569527,33 грн. з рахунків платника податків у банках, що обслуговують цього платника податків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року у задоволенні адміністративного позову Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 100.1 ст. 100, п. 100.14 ст. 100, ст. 59 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства країни, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі. Вказує, що 31.01.14 року Рубіжанською ОДПІ з КП „РВУВКГ" було укладено договір про розстрочення податкового боргу та начальником Рубіжанського ОДПІ прийнято рішення № 1 від 31.01.14 року про розстрочення податкового боргу КП „РВУВКГ" у сумі 300000,00 грн. до 15.12.2014 року. Відповідно до цього рішення, 31.01.14 року Рубіжанської ОДПІ до облікової картки платника було внесено інформацію про розстрочення податкового боргу. Таким чином, сума у розмірі 300000,грн. (156094,54 грн. та 143905,46 грн.) зазначені у колонці „Нараховано/зменшено", а не „Сплачено до бюджету". У колонці „Розстрочено платежу" 31.01.14 року відображена сума цього зменшення у зв'язку з розстрочкою податкового боргу. Як вбачається з облікової картки, 06.02.2014 року, 21.03.2014 року, 10.04.2014 року відповідачем відбувались сплати у сумі 27272,73 грн. щомісяця, тобто погашався податковий борг відповідно до умов договору про розстрочення податкового боргу. Отже, у січні 2014 року відповідачем не було погашено податковий борг, а була надана розстрочка погашення податкового боргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу від 22.10.2014 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (код ЄДРПОУ 32026192) зареєстроване як юридична особа з 07.10.2002 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення - відсутні; місцезнаходження підприємства: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд.49. (а.с.6-8).

На підтвердження наявності у відповідача податкового боргу позивачем надано до суду наступні документи :

- копію корінця першої податкової вимоги №283 від 21.11.2007 р. та копію корінця другої податкової вимоги №306 від 24.12.2007 р. з доказами їх вручення уповноваженій особі відповідача (а.с.12);

- копії податкових декларацій з податку на додану вартість № 9028202161 від 19.05.2014 року, №9094680914 від 17.06.2014 року, №9048091071 від 19.08.2014 року (а.с.19-28);

- облікові картки платника податків 32026192 (Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради - а.с.16-18, 81-88, 98-107).

У зв'язку з наявністю у відповідача непогашеної узгодженої суми податкового зобов'язання позивачем було винесено податкові вимоги від 21.11.2007 року №283 та №306 від 24.12.2007 р.

Враховуючи, що податковий борг у загальному розмірі 569 527,33 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачено, податковий орган звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не вжито встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції, 31.01.2014 року відповідачем перераховано кошти до бюджету, внаслідок чого погашено недоїмку та залишок несплаченої пені, станом на 06.02.2014 року у відповідача виникла переплата. За таких обставин та враховуючи ненадання податковим органом доказів безперервності податкового боргу відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові вимоги від 21.11.2007 року №283 та №306 від 24.12.2007 р. в силу приписів пп. 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, вважаються відкликаними. Податкові зобов'язання відповідача виникли з моменту узгодження суми податкових зобов'язань за деклараціями з податку на додану вартість № 9028202161 від 19.05.2014 року, №9094680914 від 17.06.2014 року, №9048091071 від 19.08.2014 року в порядку, передбаченим чинним законодавством, однак податкова вимога на оскаржувану суму податкового зобов'язання відповідачу не надсилалась.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності у податкового органу права на стягнення податкового боргу з відповідача, з огляду на недотримання позивачем вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

Пунктом 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п/п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В контексті наведеного пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3. ПК України).

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ПК України).

Відповідно до п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість, який виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податку в деклараціях з податку на додану вартість: № 9028202161 від 19.05.2014 року на суму 147102,00 грн. по строку сплати 30.05.2014; № 9094680914 від 18.06.2014 року на суму 142406,00 грн. по строку сплати 30.06.2014; № 9048091071 від 19.08.2014 року на суму 114 524,00 грн. по строку сплати 30.08.2014; № 9053644660 від 18.09.2014 року на суму 128 338,00 грн. по строку сплати 30.09.2014; № 9059814041 від 16.10.2014 року на суму 154355,00 грн. по строку сплати 30.10.2014, які надано платником податків до Рубіжанської ОДПІ.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового боргу відповідачем, податковим органом, на підставі ст. 129 Податкового кодексу України, було нараховано пеню у сумі 6754,29 грн.

Загальна сума заборгованості по КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, станом на момент звернення податкового органу із позовом, з урахуванням проведених оплат, складає 569 527,33 грн., що підтверджується обліковою карткою платника та розрахунком податкового боргу по підприємству (а.с. 15).

Враховуючи, що КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради у передбачений п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу строк суму податкового зобов'язання за вищезазначеними податковими деклараціями не сплачено у повному обсязі, самостійно визначені та узгоджені податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 569 527,33 грн.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п.п.14.1.155 пункту 14.1 статті 14 цього ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

У статті 89 ПК України, норми якої визначають виникнення права податкової застави, закріплено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач вживав заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме: у відповідності до п. 59.1 ст. 59 ПКУ відповідачу було особисто вручено: 21.11.2007 р. першу податкову вимогу № 283 від 21.11.2007 р. форми „Ю1"; 24.12.2007 р. - другу податкову вимогу № 306 від 24.12.2007 р. форми „Ю2".

14.03.2008 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи платника податків. 14.06.2012 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровані зміни об'єкта обтяження згідно акту опису майна від 14.06.2012 № 3-19/216-32026192.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що у червні 2013 року підприємством було здійснено повне погашення податкової заборгованості у добровільному порядку шляхом проведення взаємозаліку на загальну суму 2 700 960, 00 грн., на підтвердження чого відповідачем надано до матеріалів справи платіжні доручення № 1 від 06.06.2013 року на суму 2 314 916,00 грн. та № 2 від 06.06.2013 року на суму 386 044, 00 грн. (а.с. 35, 36, 37). Таким чином, відповідач вважає, що податкові вимоги від 21.11.2007 року №283 та №306 від 24.12.2007 р., в силу приписів п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, вважаються відкликаними. Враховуючи, що дата виникнення заявленої позивачем до стягнення недоїмки в сумі 569 527,33 грн. - 30.05.2014 року, відповідач вказує на обов'язок податкового органу надсилання нової податкової вимоги на вищезазначену суму боргу, чого позивачем здійснено не було, що призвело до порушення встановленого порядку стягнення податкового боргу.

Колегією суддів, на виконання приписів ст.ст. 11, 195 КАС України, з метою з'ясування всіх обставин у справі, а також повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, ухвалами від 17.02.2015 року та 03.03.2015 року, було витребувано у позивача додаткові письмові докази та пояснення по справі, з яких встановлено, що відповідно до вимог пункту 1 статті 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік", для проведення розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 167 - Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області було відкрито спеціальний рахунок, на який 06.06.2013 року було спрямовано кошти за двома платіжними дорученнями КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради № 1 від 06.06.2013 року на суму 2 314 916,00 грн. та № 2 від 06.06.2013 року на суму 386 044, 00 грн. Виписка по руху коштів на рахунках Державного казначейства України, у т.ч. по коштам, які надійшли на спеціально відкритий рахунок 06.06.2013, надходять до органу Державної податкової служби в електронному вигляді для рознесення по обліковим карткам платників податків на наступний робочий день, тобто 07.06.2013 року. В той же день (07.06.2013 року) в КОР було проведено нарахування розстроченої суми податкового боргу за судовими рішеннями, які підпадають під дію проведення взаєморозрахунків. 08.06.2013 року вказані грошові кошти у загальному розмірі 2 700 960 грн. зараховано податковим органом у погашення податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, що підтверджується обліковою карткою платника податків - КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (а.с. 226-232), однак за рахунок вказаних коштів не відбулось повне погашення податкового боргу, оскільки станом на 08.06.2013 року сума податкового боргу з податку на додану вартість становила 2 841 409,83 грн.

Таким чином, вищезазначені доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Безперервність податкового боргу у 2013 році підтверджується обліковою карткою КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, копія якої знаходиться у матеріалах даної адміністративної справи.

Що стосується податкового боргу з податку на додану вартість КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради у 2014 році, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції з облікової картки відповідача, 31.01.2014 року КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради перераховано кошти до бюджету, внаслідок чого погашено недоїмку і залишок несплаченої пені та станом на 06.02.2014 року у відповідача виникла переплата з ПДВ, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про переривання податкового боргу відповідача у січні 2014 року та, відповідно, необхідність виставлення податковим органом нової податкової вимоги на суму боргу 569 527,33 грн.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції встановлено, що 31.01.14 року Рубіжанською ОДПІ з КП "РВУВКГ" було укладено договір про розстрочення податкового боргу та начальником Рубіжанського ОДПІ прийнято рішення № 1 від 31.01.14 року про розстрочення податкового боргу КП „РВУВКГ" у сумі 300000,00 грн. до 15.12.2014 року. Відповідно до цього рішення, 31.01.14 року Рубіжанської ОДПІ до облікової картки платника було внесено інформацію про розстрочення податкового боргу.

Колегією суддів, на виконання приписів ст.ст. 11, 195 КАС України, з метою з'ясування всіх обставин у справі, а також повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, ухвалою від 03.03.2015 року, було витребувано у позивача додаткові пояснення по справі, з приводу наявності у Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради податкового боргу з податку на додану вартість протягом січня-квітня 2014 року, враховуючи договір про розстрочення податкового боргу від 31.01.2014 № 1, та за яких обставин у підприємства, з огляду на дані облікової картки платника, виникла переплата у зазначеному періоді.

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, Рубіжанського ОДПІ надано пояснення в яких, зокрема, зазначено, що станом на 31.01.2014 року сума податкового боргу по ПДВ складала 300314,70 грн. та за заявою платника податків в межах повноважень місцевого рівня Рубіжанською ОДПІ було надано розстрочення податкового боргу в сумі 300 000 грн. Платником податків самостійно 31.01.2014 року було сплачено в рахунок погашення податкового боргу 402,73 грн., що було відображено в картці особового рахунку та візуально виявлено на наступний робочий день, тобто 01.02.2014 року. Внаслідок чого виникла переплата в сумі 68,10 грн., фактично сума розстроченого податкового боргу за договором від 31.01.2014 року складала 299931,90 грн. Переплата, яка рахується 06.02.2014 року в сумі 27340,83 грн., пояснюється тим, що підприємством розстрочена за договором від 31.01.2014 року сума податкового боргу, термін сплати якої припадає на 15.02.2014, була сплачена відповідачем 06.02.2014 року за наявності коштів на розрахунковому рахунку. Фактично, з урахуванням розстрочення податкового боргу за договором від 31.01.2014 року - борг станом на 06.02.2014 року складав би 272659,17 грн. 18.02.2014 після сплати платником податків залишку розстрочених сум податкового боргу - фактична сума розстроченого податкового боргу за договором від 31.01.2014 року, термін сплати якого припадає на наступні періоди 2014 року складав 272795,37 грн. 31.03.2014 року платник податків звернувся повторно з заявою про надання розстрочення наявного (не розстроченого раніше) податкового боргу, що загалом не змінює всієї суми податкового боргу: сума поточного податкового боргу переходить в статус розстроченого податкового боргу, термін сплати якого припадає на наступні податкові періоди 2014 року. Погашення залишку поточного податкового боргу 02.04.2014 року не впливає на зміну загальної суми на даний час розстроченого податкового боргу за заявою платника податків та складає 530684,09 грн. Також, 08.04.2014 року спочатку підприємством було сплачено 53 грн., а пізніше нараховано 43 грн., що суттєво не змінило суму розстроченого податкового боргу за двома заявами платника податків. 10.04.2014 було сплачено суму розстроченого податкового боргу за договором від 31.01.2014 року, термін сплати якого припадав на 15.04.2014 року, внаслідок в картці виникла переплата, а фактично сума розстроченого податкового боргу складає 503411,20 грн. Вказано, що нарахована по строку 14.04.2014 року сума розстроченого податкового боргу за договором від 31.03.2014 року платником податків - відповідачем у справі, не була сплачена в взагалі із-за відсутності коштів, в т.ч. до кінця квітня.

Зазначені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи розширеною роздруківкою зворотнього боку облікової картки з ПДВ по підприємству КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, в якій зазначено суми податкового боргу з урахуванням розстроченого боргу протягом 31.01.2014-30.04.2014 та з якої вбачається, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість у 2014 році також не переривався (а.с. 220-225).

Таким чином, дотримання податковим органом встановленого Податковим кодексом порядку стягнення податкового боргу повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Висновки суду першої інстанції про те, що податкові вимоги від 21.11.2007 року №283 та №306 від 24.12.2007 р. в силу приписів пп. 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, вважаються відкликаними, є помилковими.

Підпунктом п. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3).

З огляду на встановлені у справі обставини та враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не погашено суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 569 527,33 грн., колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо стягнення з коштів з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради у розмірі 569 527,33 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи та відмови у задоволенні позову Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції внаслідок вищезазначених порушень - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2014р. по справі № 816/3829/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, код 32026192, податковий борг з податку на додану вартість у сумі 569 527 (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 33 коп. з рахунків платника податків у банках, що обслуговують цього платника податків.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 23.03.2015 р.