Постанова № 43205589, 17.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 820/19435/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі № 820/19435/14

за позовом ОСОБА_2

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича третя особа: Реєстраційна служба Лисичанського міського управління юстиції Луганської області

про визнання дій неправомірними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, третя особа: Реєстраційна служба Лисичанського міського управління юстиції Луганської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16012402 від 24.09.2014р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №16194551 від 02.10.2014 року.;

- зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича провести державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16012402 від 24.09.2014р.

Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №16194551 від 02.10.2014 року.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем, подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, який втратив чинність на час виникнення спірних правовідносин та прийняття судового рішення у даній справі, п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 5, ст.ст. 9, 15, 22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державною реєстраційною службою України також подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, апелянт просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - в частині вимог до Державної реєстраційної служби України відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Державна реєстраційна служба України посилається на порушення судом першої інстанції, зокрема, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 8, п. 29 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_2 звернулась до Реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області з заявою, в якій просила провести державну реєстрацію права власності, форма власності : приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1.

На підставі заяви та поданих документів Реєстраційною службою Лисичанського міського управління юстиції Луганської області була видана картка прийому заяви № 15942876 та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.09.2014 р. о 09:08:10, за реєстраційним номером 8232381.

Відповідно до картки прийому заяви, позивачем були надані наступні документи: заява про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 22.09.2014, квитанція на оплату державного мита №255 від 05.09.2014 року, квитанція на оплату за надання інформації №253 від 05.09.2014 року, рішення суду по справі № 2/415/1244/14 від 13.06.2014 року, технічний НОМЕР_1 від 07.06.2013 року, копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

За результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_2 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем 24.09.2014 року прийнято рішення про зупинення заяви про державну реєстрацію, з посиланням на відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, а саме відсутній документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта.

Вказане рішення було отримано особисто гр. ОСОБА_2 24.09.2014 року, що підтверджується особистим підписом позивача у рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16012402 від 24.09.2014 року (а.с. 45).

В подальшому, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем було прийнято рішення №16194551 від 02.10.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с. 9).

Приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, відповідач керувався ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. п. 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а фактичною підставою для винесення вказаного рішення є твердження суб'єкта владних повноважень про не надання документу що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта.

Не погодившись діями відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор при прийнятті рішень № 16012402 від 24.09.2014 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно та № 16194551 02.10.2014 року про відмову у проведенні реєстрації права власності на майно, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що привело до порушення прав, свобод та інтересів позивача, оскільки позивач надав до державного органу всі документи, отримані у встановленому законом порядку, для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича провести державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація прав та їх обтяжень з видачею свідоцтва на право власності в установленому чинним законодавством України порядку віднесена до повноважень державного реєстратора та знаходиться поза компетенцією суду.

Водночас, суд першої інстанції, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, на підставі ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 №868.

Статтею 3 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено ст. 15 Закону №1952-IV, відповідно до якої державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За приписами частини 4 статті 15 Закону №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Статтею 19 Закону №1952-IV встановлені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, та зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р.

Так, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна ( п.8 Порядку).

Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.13 Порядку).

Відповідно до ч. 2, ч.4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п.15,20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; а також приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Аналіз положень Закону №1952-IV свідчить про те, що вчиненню реєстраційної дії передує встановлення державним реєстратором відповідності заявленого права і поданих документів відомостям, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон щодо наявності обтяжень на нерухоме майно або заборон вчиняти реєстраційні дії щодо майна.

Відповідно до п. 36 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 37 Порядку № 868 визначено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а саме: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно п.16 Порядку № 868, у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Під час судового розгляду справи встановлено, що підставою для зупинення заяви про державну реєстрацію прав слугувало те, що позивачем не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта.

Матеріали справи свідчать, що для проведення державної реєстрації речового права позивачем були подані наступні документи: заява про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 22.09.2014, квитанція на оплату державного мита №255 від 05.09.2014 року, квитанція на оплату за надання інформації №253 від 05.09.2014 року, рішення суду по справі № 2/415/1244/14 від 13.06.2014 року, технічний НОМЕР_1 від 07.06.2013 року, копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Так, рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 13.06.2014 року по справі №2/415/1244/14, було визнано за ОСОБА_2 право власності на новостворене нерухоме майно - житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке побудоване у 2010 році (згідно відмітки у технічному паспорті).

Отже таке рішення суду, що набрало законної сили відповідно до пп. 10 п. 37 Порядку № 868 та ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є документом, що підтверджує виникнення права власності на майно, яке позивач просив зареєструвати.

Разом з тим, зазначеним судовим рішенням встановлено, що вищезазначене новостворене нерухоме майно - житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію.

Відповідно до п. 1 Порядку № 868, новозбудований об'єкт - завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше.

За результатом розгляду заяви позивача, державним реєстратором сформовано витяг інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно та встановлено, що державна реєстрація права власності на будинок проводиться вперше.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Водночас, в силу ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Колегія суддів зазначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 здійснюється залежно від категорії об'єкта шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; або на підставі акта готовності до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю відповідного сертифіката.

Отже, прийняття в експлуатацію є офіційним визнанням факту завершення будівництва та підтвердженням відповідності проведених робіт державним будівельним нормам, стандартам і правилам, можливості безпечної експлуатації об'єкта. При цьому, закон не пов'язує визнання права із введенням об'єкта в експлуатацію. Однак визнання права власності не звільняє власника від обов'язку вжити заходів щодо введення об'єкта в експлуатацію. Чинним законодавством передбачено, що в разі визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду воно приймається в експлуатацію згідно з установленим порядком.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, експлуатація закінчених будівництвом об'єк тів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно з п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

Ця норма кореспондується з положенням статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV, відповідно до п.6 частини першої якої державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожа та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., як об'єкт нового будівництва, підлягає державній реєстрації за умови прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до п. 20 Порядку № 868, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 5-4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Колегією суддів встановлено, позивачем не виконано вимоги рішення реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права.

Враховуючи положення вказаних вимог Закону та Порядку № 868, державним реєстратором правомірно, за наявності підстав, було прийнято рішення № 16012402 від 24.09.2014 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно та № 16194551 02.10.2014 року про відмову у проведенні реєстрації права власності на майно.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до п. 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи рішення № 16012402 від 24.09.2014 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно та № 16194551 02.10.2014 року про відмову у проведенні реєстрації права власності на майно, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про визнання неправомірними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що колегією суддів встановлено правомірність прийняття спірних рішень, колегія суддів вважає також помилковим застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України в частині виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно-житловий будинок, зазначений в технічному паспорті літером "А, 2Ж, а ПД", водяний басейн, огорожу та споруди, вартістю 173224,0 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням висновків суду у даній справі, при цьому, не залучивши Державну реєстраційну службу України до участі у справі в якості відповідача.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі № 820/19435/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, третя особа: Реєстраційна служба Лисичанського міського управління юстиції Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 23.03.2015 р.