Рішення № 43204633, 17.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/6/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 Справа №908/609/15-г

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 18440,16 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203156 від 01.09.2008 р., 2068,98 грн. інфляційного нарахування, 412,25 грн. три відсотки річних та 850,26 грн. пені

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

30.01.2015р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 18440,16 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203156 від 01.09.2008р., 2068,98 грн. інфляційного нарахування, 412,25 грн. три відсотки річних та 850,26 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2015р. порушено провадження у справі № 908/609/15-г, справі присвоєно номер провадження 4/6/15, судове засідання призначено на 25.02.2014р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою суду від 25.02.2014р., у зв'язку з неявкою представника, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 17.03.2015р.

В судовому засіданні на 17.03.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За ініціативою суду розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 17.03.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не попереджав.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 526, 530, 625, 629 ЦК України та ст., ст. 193, 232, 258, 276 ГК України, Законом України «Про теплопостачання», Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 і полягають в тому, що 01.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 203156 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни, встановленими умовами цього Договору. Позивачем за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по листопад 2014р. було відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 19022,40 грн. Згідно п. 6.2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно п. 6.3. Договору підставою для розрахунків є рахунок та акт приймання -передачі. На підставі п. 6.4. Відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Згідно п. 6.7. Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: АДРЕСА_2, документи за розрахункових період, а саме: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Відповідач не виконував свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії. За період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по листопад 2014р. відповідачу за отриману теплову енергію нараховано 19022,40 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. За вказаний період, відповідач здійснив лише часткову оплату суми боргу за відпущену теплову енергію, а саме в розмірі 582, 24 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя 18440,16 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203156 від 01.09.2008 р., 2068,98 грн. інфляційного нарахування, 412,25 грн. три відсотки річних та 850,26 грн. пені.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі від 30.01.2015р. та від 25.02.2015р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06.02.2015р., юридичною адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є: АДРЕСА_1.

Ухвала суду від 30.01.2015р. про порушення провадження у справі № 908/609/15-г, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталася.

Ухвалою суду від 25.02.2014р., про відкладення розгляду справи №908/609/15-г, суд зобов'язав позивача направити копію позовної заяви за вх. 154/бр від 26.01.2015р. та додані до неї документи відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, ухвала суду від 30.01.2015р. про порушення провадження у справі №908/609/15-г та ухвала суду від 25.02.2014р., про відкладення розгляду справи №908/609/15-г направлялися на адреси: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/609/15-г.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203156 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався відпустити відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору (п.1.1 Договору).

Пунктами 10.1, 10.4 сторони узгодили, що Договір діє з 01.09.2008р. по 01.09.2009р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.

Відповідно до Додатку № 1а до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на приміщення по АДРЕСА_3.

У відповідності до положень розділу 6 Договору підставою для розрахунків є рахунок та акт приймання -передачі. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: АДРЕСА_2, документи за розрахункових період, а саме: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання ату приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову від його підписання споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктами 6.1 - 6.6 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числі місця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили, що орієнтовна вартість теплової енергії на потреби опалення, що відпускається відповідачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 6541,55 грн. з ПДВ.

Крім того, Додатком № 1 до Договору сторони узгодили обсяги та порядок передачі теплової енергії для опалення, встановивши, що теплова енергія в гарячій воді на потреби опалення відпускається позивачем відповідачу таким чином: в І-у кварталі в січні, лютому та березні; в ІІ-у кварталі - в квітні; в ІV-у кварталі - в жовтні, листопаді та грудні.

Згідно додатку № 5 до Договору, сторони дійшли згоди, що розрахунки з відповідачем за відпущену позивачем теплову енергію здійснюються відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 32 від 28.07.2008р.

Відповідно до пункту 3.2.6 Договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору з жовтня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по листопад 2014р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 19022,40 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.2 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.7.1 Договору вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

У зв'язку із цим, враховуючи приписи п., п. 6.1 - 6.6 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з жовтня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по листопад 2014р. на суму 19022,40 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки були направлені на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Також, 08.08.2014р. на адресу відповідача були повторно направлені зазначені рахунки цінним листом з описом вкладення та акти приймання передачі за спірний період, що підтверджується фіскальним чеком від 12.08.2014 та описом вкладення, які скріплені відбитком календарного штемпелю за 12.08.2014р.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та акті приймання передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні місяці.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з жовтня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по листопад 2014р. здійснив частково в розмірі 582,24 грн. Решту суми заборгованості не сплатив. Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні за відповідачем рахується заборгованість в сумі 18440,16 грн. за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203156 від 01.09.2008 р.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203156 від 01.09.2008 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 18440,16 грн. за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203156 від 01.09.2008 р. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. п. 7.2.8 договору в якому передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожень день прострочення по день фактичної оплати.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором №203156 від 01.09.2008 р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 850, 26 грн., яка розрахована за загальний період з 20.02.2014р. по 24.14.2014р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 203156 від 01.09.2008 р. позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 850, 26 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 412,25 грн. 3 % річних та 2068,98 грн. інфляційного нарахування.

Розрахунок 3 % річних судом перевірений та визнаний такими, що виконаний не вірно, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних не врахована оплата в сумі 582,24 грн. від 04.02.2014р. Стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в сумі 396, 63 грн.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню частково в сумі 396, 63 грн. В частині стягнення 15,62 грн. 3 % річних - суд відмовляє в задоволені позовних вимог.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно розрахунку позивача, становить 2068,98 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконані не вірно, оскільки ним не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Стягненню з відповідача підлягає 1 418,94 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню частково в сумі 1 418,94 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В частині стягнення 650,34 грн. втрат від інфляції грошових коштів - суд відмовляє в задоволені позовних вимог, з огляду на вище викладене.

За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, доказів оплати заборгованості за надані послуги по постачанню теплової енергії не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 18440 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок) грн. 16 коп. основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, на рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 26 коп. пені, 396 (триста дев'яносто шість) грн. 63 коп. 3% річних, 1 418 (одну тисячу чотириста вісімнадцять) грн. 94 коп. інфляційного нарахування та 1 771 (одну тисячу сімсот сімдесят одну) грн. 13 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "20" березня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.